Як мистецтво протистоїть руйнуванню: музикант із Харкова – про те, як через його проєкт світ бачить наслідки війни

Денис Карачевцев із Харкова та його віолончель – нероздільні вже чверть століття. Зі своїм інструментом він представляв Україну в багатьох частинах світу. Останні два роки – працював в Оперному театрі та викладав у виші.

Цієї весни Денис став відомий на цілий світ завдяки відео, на яких він грає посеред руїн у центрі Харкова, у розпал бомбардувань міста російськими ракетами.

Разом із другом він заснував мистецький проєкт ​​"In the streets of Kharkiv" – записує відео з грою на віолончелі біля напівзруйнованих будівель, збираючи кошти на їхнє майбутнє відновлення.

Розповідаємо історію харківського віолончеліста.

Про любов до віолончелі та свою кар'єру

Денис Карачевцев – харків’янин. Музика в його житті була завжди. Мати Дениса – піаністка, а сам він почав грати на віолончелі з пʼяти років. Навчався у спеціальній музичній школі, потім – в училищі, а згодом – у столичній консерваторії. На своєму інструменті Денис грає вже 25 років.

За роки карʼєри він об'їздив більш як 25 країн, працював у різних колективах, грав різну музику. Неодноразово своїм виступом представляв Україну.

Останні два роки віолончеліст постійно жив у Харкові. Пандемія поставила на паузу частину його проєктів, давши змогу шукати нові формати. Це дозволило Денису трохи попрацювати самому. А згодом його запросили на роботу в Харківський оперний театр, де він працює й досі.

«Це був такий формат, який іншим людям доволі звичний, – »дім-робота«. Але для мене це було чимось новим, якимсь несподіваним способом життя. Мене надихало бути у рідному місті, працювати над академічною музикою. А торік мене як віолончеліста ще й запросили викладати у Харківському університеті мистецтв. Це для мене була дуже важлива подія, і я сподіваюся, що зможу продовжити цей шлях», – розповідає Денис.

Про перший ракетний удар

Денис, який називає себе оптимістом, відчував, що нова фаза війни дійсно може початися. Хоча й не розумів достеменно, як саме це буде. Про початок повномасштабного вторгнення він дізнався, просто визирнувши з вікна.

«О пʼятій ранку 24 лютого я прокинувся і побачив перший ракетний удар. У той момент я був поблизу Чугуєва й бачив обстріл військового аеродрому. Одразу стало зрозуміло, що сталося. Я почав збирати цінні речі. Ми з рідними намагалися бути на зв'язку й ділитися інформацією, що в кого відбувається», – згадує Денис.

Музикант пригадує, як, побачивши обстріл, почав шукати інформацію в мережі. Наштовхнувся на відео, де володимир путін оголошував про початок «спеціальної операції».

«У мене за вікном обстріли, я намагаюся зрозуміти, що відбувається. А оскільки в мене YouTube не преміум версії, посеред промови президента рф мені вмикають рекламу якихось ліків. Це виглядало кринжово», – каже Денис.

У перші дні війни він намагався допомагати харківʼянам: возив людей до вокзалу, розвозив ліки та їжу, бо зрозумів, що «не просто так опинився у цей час у цьому місці».

Про свій проєкт

Згодом Денис разом зі своїм другом, фотографом Олександром Осиповим вирішили запустити мистецький проєкт, у якому через музику показати світу масштаби руйнувань Харкова та заохотити людей допомагати волонтерським організаціям.

«Ці відео – наш меседж до всіх людей про те, що ми – українці – сильні й нічого не боїмося. Ми залишаємося в рідному місті, бо воно нам дороге, і готові тут допомагати людям. Важлива ідея була про те, що допомога може бути від будь-якої людини з будь-якою професією», – розповів Денис.

Мистецький проєкт Дениса та Олександра – серія зіграних частин сюїти Йоганна Себастьяна Баха на різних локаціях Харкова. Відео вони поширювали у своїх соціальних мережах. Денис грав у метро, де ховалися люди, та біля напівзруйнованих будівель. Наприклад, на відео, розміщеному 1 квітня, музикант грає на віолончелі на баскетбольному майданчику школи №134, яка згоріла повністю. Перед цим виступав біля знищеної Академії управління при президентові України.

«Хочеться сказати про »перший день зйомок«, але це викликає таку асоціацію, ніби ми мали якийсь робочий час, майданчик, прийшли, попили кави, поставили світло й камеру і почали працювати. Насправді ж ми говоримо про місто під час війни. Ми робили все супершвидко, часом відчуваючи страх», – згадує Денис.

Перше відео вони знімали у Сквері Перемоги поряд з Оперним театром. Хлопці просто поставили стілець і камеру, Денис взяв до рук віолончель і почав грати. Тоді на вулицях було дуже мало людей. Як згадує Денис, за пів години у центрі міста можна було не зустріти нікого.

Особливо Денису запамʼяталася гра в метро. Він розповів, що бачив там зовсім інший світ. Саме там відбувся перший живий концерт з початку повномасштабної війни, участь у якому, до речі, брав і Денис.

«Зйомки у метро справили на мене дуже велике враження. Я бачив людей, які там живуть, їхній побут. Навіть у таких умовах вони намагалися вчитися, роботи щось корисне. Мене це дуже зворушило та зачепило», – каже музикант.

“Завдяки музиці зруйнований Харків побачив увесь світ”

Загалом у межах проєкту світ побачив усі сім скорочених частин сюїти Баха, знятих на різних локаціях. Хлопці розуміли, що ризикують власним життям, адже у Харкові було і залишається досить небезпечно. І все ж хотіли через музику привернути увагу до масштабних руйнувань у місті.

Денис зауважує, що зовсім не очікував на таку увагу до їхнього проєкту. Хлопці розраховували достукатися для харківської спільноти – хоча б до своїх знайомих, аби ті допомагали волонтерам. Але перший же ролик підхопив популярний харківський паблік, і це набуло розголосу. Потім відео почали поширювати іноземні медіа.

«Незабаром наші відео почали публікувати люди з професійного кола – віолончелісти, які стали легендами свого часу. Одним із таких був американський віолончеліст китайського походження Йо-Йо Ма. Для мене це дуже визначний виконавець, близький мені за філософією. Я був вражений, що він поширив наше відео», – розповів Денис.

Про допомогу Харкову та наближення перемоги

Під кожним відео Денис залишає посилання, за яким всі охочі можуть допомогти фінансово. Перший лінк – допомога волонтерському фонду Kharkiv Help. Це організація друзів Олександра, яка постійно збирає для людей гуманітарну допомогу.

Ще один лінк веде на ресурс Віри Литовченко – колеги Дениса з Оперного театру. Жінка має свій проєкт, присвячений гуманітарній допомозі людям. З перших днів повномасштабної війни вона грає у бомбосховищах та знімає відео з українською музикою.

Також Денис залишає дані особистої картки, відкритої спеціально для цього проєкту. Музикант хоче мати можливість адресно допомагати музикантам, яких він знає і які цього потребують. Після перемоги України у війні з цих коштів Денис хоче допомагати відбудовувати зруйновані культурні обʼєкти у Харкові.

«Є чимало культурних закладів, які потребують відновлення. Я бачу попереду дуже багато роботи. Але сподіваюся, ми все зможемо, і дуже вірю, що ми наближаємо цей момент», – зазначив музикант.

Про плани

Наразі Денис як музикант з колективом Оперного театру бере участь у міжнародних проєктах. Каже, що підтримка світу нині неймовірна. На момент нашої розмови він перебував у Вільнюсі в Литві. Там скрізь майоріла українська символіка. І все ж здебільшого музикант нині перебуває в Харкові, де розвиває власний проєкт.

Після закінчення війни Денис планує і далі займатися музикою та робити щось корисне для своєї країни та, зокрема, для Харкова. Дуже мріє взяти учать у відбудові міста.

«Я для себе зрозумів, що треба робити все можливе для допомоги людям на своєму місці – саме там, де ти зараз, і таким чином, яким ти вмієш найкраще. Я думаю, що найкраще в житті вмію саме грати на своєму інструменті, й дуже щасливий, що таким чином вдається допомагати іншим», – підсумував Денис.

Фото: Денис Карачевцев

Опубліковано: 30 травня 2022