"Вдома" – це волонтерське об’єднання команди українських розробників ігор Home Games studio.
Команда допомагає людям в передмістях Києва (Ірпені, Бучі, Гостомелі та Бородянці) налагоджувати побут: привозять будівельні матеріали, генератори, посуд, текстиль та інші речі, необхідні для мінімально комфортного життя.
Ми поговорили з авторкою ініціативи Настею Сліпець про те, як зовсім буденні речі – чайник або гітара – допомагають людям, які втратили все, почати шлях до відновлення.
Ми запустили ініціативу в травні, але думати про це я почала набагато раніше. З самого початку вторгнення я весь час шукала, як можу бути корисною та закривала багато точкових запитів і потреб, по типу знайти і передати кудись каремати.
В Home Games я відповідаю за HR, тож вмію добре працювати з інформацією та налагоджувати зв’язки. Думала над тим, як ці навички можна було б застосувати системно.
Певно, ідея «Вдома» виникла ще й тому, що батьки мого чоловіка пережили окупацію в Ірпені. Тоді ми весь час спілкувалися з місцевими волонтерами і навіть змогли передати їм генератор, їжу, ліки та корм для тварин.
Коли Київщину звільнили, я весь час бачила повідомлення про те, як в деокуповані міста підвозять їжу, одяг, ліки. Звісно, це важливо. Але я розуміла, що люди залишилися буквально на згарищах. Так, вони одягнуться, поїдять, але що далі? Подумала, що варто допомогти їм налагодити побут, аби вони самі могли подбати про себе і почати потроху відбудовувати своє життя.
Я дивилася на фото бабусі біля зруйнованих будинків і думала, чим би я могла їй допомогти? Можливо, варто було б привезти газовий балон, аби вона сама змогла приготувати їжу?Думала про те, як будівельні матеріали – шифер та плівки – допомогли б впоратися з незначними руйнуваннями і не допустити ще більших збитків та незручностей, коли, наприклад, піде дощ.
Я мала рішення, мала план, але ніяк не могла наважитися. Аж раптом Ілля, СЕО компанії, сам запитав у мене про контакти волонтерів, яким би компанія могла фінансово допомогти, і я розповіла йому про свій план. Він підтримав. Я зробила гугл-форму, аби систематизувати інформацію, поширила її у місцевих спільнотах і майже відразу отримала перші запити на допомогу.
Зараз в команді «Вдома» 8 людей, які залучені на постійній основі. Шість з них — не співробітники компанії. Юля, Альона і Ярослава відгукнулись на пост про підтримку і захотіли долучитися, Сергій та Юрій дізнались про ініціативу від дружин. Анастасії відгукнулась ідея допомоги конкретним людям, з нею нас звели також соціальні мережі.
Вся комунікація відбувається в групі у Telegram. Часто ми не просто робимо одну справу, а зустрічаємо «своїх» людей серед раніше незнайомих. Серед тих, кому ми допомагаємо, теж є багато людей, з якими залишаємося на зв'язку і підтримуємо дружні стосунки.
Є два типи запитів: речі для побуту та будівельні матеріали. Людям потрібно все: електричні плитки, холодильники, газові балони, бо світло є не у всіх районах, а ще каструлі, чайники, сковорідки, посуд, меблі, постіль. Потрібно багато посуду і постільної білизні, бо кожна родина потребує щонайменше кілька таких комплектів.
Спочатку було важко. Щоб закрити заявки, частину речей ми купували за власний кошт, і рахунки весь час зростали. Але системність спрацювала.
Наприклад, я домовилися з великим виробником текстилю про те, що на час війни він навіть невеликі партії нам буде продавати за гуртовими цінами. Тобто зазвичай, щоб отримати такі ціни, потрібно замовити від 5000 подушок, матраців або білизни, а ми на таких умовах замовляємо 6, 10, 12.
Згодом ми майже перестали купувати чайники, мікрохвильовки, мультиварки та навіть кавоварки. Люди самі приносять ці речі, ми їх тільки встигаємо розподіляти по запитах.Окремо намагаємося допомагати з ремонтом. Ми поки не можемо відбудовувати «з нуля», але можемо забезпечити частковий ремонт: десь підлатати шифер, десь привезти плівку для вікон або гіпсокартон. Теж вдячні за те, що люди діляться речами, які в них залишаються після ремонтів: це дуже стає в нагоді.
Крім того, зараз є запит від родини, чий будинок зруйновано вщент. Вони хочуть на подвір’ї побудувати маленький «гаражик» і там оселитися, щоб далі самим вже відбудовувати свій дім.
Як прості речі можуть підтримати людей у непростих ситуаціях
Для мене дуже принципово, що в цьому волонтерстві ми не просто щось «даємо», а саме підтримуємо. Навіть коли віддаємо комусь просто каструлю, намагаємося поговорити з людьми, поспівчувати, вислухати. Це дуже важливо для них.
Іноді ми шукаємо і привозимо речі, які, на перший погляд, не є критично необхідними. Але вони можуть змусити людину, яка втратила все, вперше посміхнутисяНаприклад, коли ми приїхали до однієї родини в Гостомелі, бабуся мимохідь сказала, що онук, хлопчик, якому 14, займався у музичній школі. Йому залишився лише рік навчання, але в домі все згоріло, і гітара також.
Ми вирішили наступного разу зробити сюрприз.ГІтару нам передав один зі співробітників. Я ніколи не забуду очі цього хлопця, коли він побачив, що ми йому привезли.
Або інша історія. Родина у скруті: жінка, її хвора сестра, син сестри – мобілізований. Будинок зруйнований і відновленню не підлягає. Вона розповідає, що раніше займалася на курсах шиття, і якби у неї була б машинка, спробувала б шити. Жодне фото, жодне відео не передає того, як вона тремтіла від хвилювання та щастя, коли ми знайшли та привезли машинку для неї.
Ще запит, який комусь може видатися дивним: ми шукаємо програвач і хоча б кілька крутих вінілових платівок - для чоловіка, який втратив абсолютно все включно з колекції з 4000 платівок, які збирав багато років. Думаємо, що якщо ми привеземо йому програвач і хоча б пару платівок, це буде знак, що все можна відновити, почати ще раз. Це те, що дозволяє людині триматися.
Найбільше я хочу, щоб люди відчували, що вони можуть отримати підтримку від нас
Іноді вони кажуть: «Як так сталося? Ми мали все, а тепер щось просимо. Ми тепер - жебраки». Мені хочеться їх запевнити: «Ні, ви не жебраки. Просити про підтримку – не соромно. Ці втрати – не ваша провина. Ми раді допомогти. І якщо ця допомога стане цеглинкою для відновлення вашого комфортного життя, ми будемо щасливі».
Залишити заявку на допомогу від команди “Вдома“.
Фото надані героїнею