Троє киян розповіли, як стали жертвами автовикрадачів. І поділилися тим, як розшукували автомобіль, що допомогло, а що — ні, і чого взагалі їх навчила ця історія.
Вони всі були під гарною, найсучаснішою сигналізацією. Одна з викрадених машин була припаркована під камерою відеоспостереження.Потім, вже коли слідчі переглядали запис, виявилося, що час викрадення — 57 секунд. Тобто, менше ніж хвилину: хтось підходить до машини, просто відкриває, сідає та їде. Ніяких там колупань у замку, у них були заводські ключі, і було очевидно, що злодії полювали конкретно за цією моделлю. Жодна з викрадених машин так і не була знайдена.
У мене було повне страхування, і воно закінчувалося рівно через два дні. Я вже збиралася йти його продовжувати й у мене вдома лежала готівка, яку повинна була віднести в страхову 3 квітня.
Я купувала цю машину за 93 тисячі євро, застрахована вона була на близько 80 тисяч євро. На момент викрадення продати таку можна було б за 60 тис. максимум.
Як обікрали мою квартиру та чого мене це навчило
Мені виплатили всю суму страхування — майже 80 тисяч євро. Можна сказати, я вдало продала автомобіль.Звісно, і це сталося не відразу: спершу я довго домагалася від правоохоронців, щоб вони таки видали мені довідку про викрадення. Ходила в райвідділ тричі на тиждень, як на роботу, і нагадувала про себе. Думаю, вони всіляко відтягували час, може, хотіли хабар, але я принципово не збиралася цього робити.
Після викрадення вирішила, що такі дорогі машини поки купувати не буду.
4 вересня 2017-го вночі викрали мою машину — Toyota RAV4. Під будинком, у Дарницькому районі Києва. Це сталося о 5 ранку. Крадіж виявили десь о 10 годині.
Думаю, що викрадення було зроблено рідним ключем. Машину довго намагалися викрасти, але це розуміння прийшло до мене вже набагато пізніше.
Місяців зо три хтось ходив навколо автомобіля, постійно спрацьовувала сигналізація, машина не замовкала.В один прекрасний момент я просто не поставив сигналізацію — тобто, заводська була, а додаткова — ні, і в цей момент її й викрали.
Якщо я коли-небудь побачу такий автомобіль у Києві на вулиці, точно впізнаю, що це — мій. У ньому є додаткова опція — врізаний люк, це ексклюзивна збірка. Таких на всю Україну, в такому кольорі і в комплектації, від сили штук п'ятнадцять.
Викликали поліцію, вони приїхали, розвели руками, мовляв, будемо шукати. Поліції я спеціально залишив номер телефону, яким користуюся рідко. Його майже ніхто не знає. І тут же, буквально відразу, мені почали дзвонити на цей номер з пропозицією перерахувати певну суму грошей викупу за викрадене авто. Таких дзвінків було три або чотири.
Як тільки співробітники поліції від'їхали, зі мною зв'язалися за моїм основним номером, надіслали фото машини й запропонували викупити її за 8 тисяч доларів.Те, що це була моя машина, я впевнений: у мене стоїть дублювальний механізм — додаткові педалі, бо я працюю інструктором в автошколі. Тобто, це авто — мій робочий інструмент.
У підсумку, звернення в поліцію призвело до того, що потрібно було відпрацювати мобільний номер, з якого зі мною зв'язалися. Про зустріч зі злочинцями та передачу грошей не йшлося. Мені сказали, що потрібно почекати, поки прокурор підпише відповідний папір, все це піде в суд, тоді можна буде надіслати запит і так далі.
Буквально через пару тижнів приходить мені повістка в суд, який проходив у Кропивницькому. Там судилися за право власності на ¼ мого автомобіля. І суд почався за тиждень до викрадення — ось як.
Історія така: був добрий дядько, у якого було чотири автомобілі, він раптово помер, у нього залишився син, а ще — дружина.
Два роки потому: що зараз із зірками київської поліції
І син тепер судиться з дружиною, тому що вона продала ці автомобілі, не порадившись із ним.І ось син хоче ці машини назад повернути. Але оскільки у нього всього лише частина права власності у спадок, то він подає до суду.
Але це все якось безглуздо, тому що машини продавалися вже кілька разів. Виходить, люди нібито не перший рік судяться за мою машину в іншому місті.
На суд ніхто зі сторін не прийшов, крім представника того, хто подавав позов.
Виявилося, що це третя машина у викраденні з чотирьох, за які судяться.Всі авто, які продала ця жінка, продавалися через одну і ту ж сім'ю — тобто, спочатку все їм, а потім вони розпродавали їх далі. Я, як покупець, оформляв все у МРЕВ, перевіряв її — машина була «чистою».
Куди б я не звертався, все — до одного місця. Ніхто нічого не знає, ніхто нічим не може допомогти.
За моїми міркуваннями, викрадач — це або людина, яка намагалася повернути собі автомобілі, син минулого власника, або це якось пов'язано з поліцією.
Можливо я помиляюсь. Але, в будь-якому випадку, думаю, викрадач знав, що за машину судяться, і що всі підозри відразу ж впадуть туди.
Поліція не тільки не шукає, але ще й заважає власному розслідуванню.
Автомобіль знайшли через добу. Я б навіть сказала, що нам його повернули — залишили заведеним.Якби його заглушили, то довелося б викликати евакуатор, адже всередині була зламана вся електроніка. Нам просто зателефонував чоловік, під будинком якого машина стояла — вона була вже на червоних номерах і з переробленими документами, тобто, готували до транспортування за кордон. Відразу ж на місце під'їхала поліція.Машину потрібно ставити тільки на стоянку, і в разі викрадення давати максимальний резонанс.Фото: Facebook-сторінки героїв матеріалу, Beginogi.ru, Patrick Fore, Dakota Corbin, Autumn Goodman / Unsplash