У рубриці "На власному досвіді" розповідаємо про незвичайні професії, неабиякі хобі та досліди, які не кожен зважиться повторити.
Кирилові 26 років, він менеджер великої компанії, а в недалекому минулому — професійний гравець у покер. Протягом п'яти років гра була його основною роботою і приносила стабільний дохід, а найбільший виграш склав понад 18 тисяч доларів.
Нам він розповів про стратегії та азарт, майстерність та удачу в грі, а також про те, як влаштований покерний світ.
Читайте також:
Лайфхак: як отримати землю під Києвом безкоштовноЗ 2009 року гральний бізнес у країні під забороною, у тому числі й організація на території України платформ для гри в онлайн-покер. Однак участь в онлайн-турнірах не карається законом.
Сьогодні найпопулярнішим світовим майданчиком для гри в онлайн-покер є платформа PokerStars, яка налічує 115 млн користувачів і дозволяє робити ставки від 10 центів до 2 тисяч доларів. Грошовий оборот компанії становить 1,5 мільярда доларів.
Для мене покер почався з гуртожитку університету. Мені було 17, перший курс, навчався на біотехнолога. Хтось грав у монополію, а у нас з'явився покер. Набір з простих пластикових фішок і однієї колоди карт. Грали не на гроші, а просто заради приколу.
Потім почали грати на бажання. Хто перший вилетить з гри, той повинен зробити щось смішне.
Пізніше я почув від приятеля в общазі, що є така штука PokerStars і що там можна грати з іншими людьми в інтернеті. Я зайшов туди і довго думав про гроші. Гроші-гроші-гроші, стандартна думка типу: «А якщо я квартиру програю?»
Потім стало зрозуміло, що необов'язково грати на гроші, і я почав. Це були безкоштовні турніри, так звані «фріроли», куди зазвичай набирається 5-6 тисяч осіб, щоб поборотися за призовий фонд у 10 доларів. Звісно, перших місць я не займав, але якісь 20 центів у мене накопичилося.
Одного разу я приїхав на канікули до рідного міста і розповів про покер двом своїм друзям. Вони теж загорілися і захотіли грати. Ми почали грати, і без всяких вкладень у нас на трьох накопичилося $20.
Через рік мені виповнилося 18 років, я зареєстрував новий акаунт, щоб грати на гроші — «мама, ама кримінал». І як пішло.
При верифікації акаунта необхідно відправляти скан паспорта, плюс до 18 років не можна грати на гроші, тому що потрібен власний банківський рахунок.
Ми почали дивитися різні відео про покер і круті покерні турніри з коментаторами. Дізнавалися основи гри, базові стратегії й тактики. Читали статті та форуми, різноманітні книги про покер.
Є дві базові книги, які читали 99% гравців — «Про холдем» Дена Харрінгтона і «Суперсистема» Дойла Брансона. Найкращий фільм про покер — це «Шулера» 1996 року про напівпідпільну гру.
З книг ми дізналися про те, що є таке поняття як GTO (Game Theoretical Optimum) — це оптимальний хід гри, завдяки якому ти завжди будеш грати в невеликий і стабільний плюс. А ось Poker Leak — це відхилення від цієї оптимальної гри, які потім потрібно аналізувати, щоб грати ще краще.
Після всього цього ми почали грати серйозно. Грали в турніри по 20 центів, де більшість людей зависали просто по приколу. Тоді ці 20 центів внеску при курсі 8 гривень за долар навіть для нас, студентів, не були грошима.
Через два місяці ми виявили, що у нас на трьох накопичилося 200 доларів.
Якщо використовувати сучасну термінологію, ми «намайнили» грошей. І почали фігачити ще більше.
Кожного дня я приходив з універу, сідав і грав. Так ми накопичили ще 200 доларів. Половину суми ми перевели в готівку і прогуляли. На той час 800 гривень — це були нормальні гроші, пиво коштувало п'ять гривень.
Стали грати ще серйозніше. Дізналися про bankroll-менеджмент — систему, при використанні якої неможливо програти квартиру. Вона є і в букмекерських ставках, і в покері.
Суть така: припустимо, у тебе є тисяча доларів на рахунку — це ті гроші, які ти готовий витратити саме на покер. Bankroll-менеджмент не дозволить тобі грати турніри по 500 або по 100 доларів, максимум по 15.
В цілому я заробляв на життя покером протягом п'яти років — з 2012 до 2016 року. Паралельно я ніде не працював.
Середній місячний заробіток ріс із року в рік. Якщо стартував я з 200-300 доларів на місяць, то в останній рік активної гри у мене виходило три тисячі доларів на місяць.
Мій найбільший разовий виграш склав 18700 доларів.
Найбільші втрати підрахувати важко, тому що я постійно грав у турнірний покер, де є своя специфіка.
За всю мою кар'єру був всього один хріновий місяць, коли я показав мінус 1800 доларів.
Максимально офіційний і простий спосіб перевести в готівку покерні гроші — оформити ФОП і завести в банку SWIFT-рахунок. Виведення грошей відбувається протягом доби.
У характеристиці мого СПД було написано «Сфера послуг». Я надаю свій час любителям гри в покер, а вони платять гроші мені, як професіоналу, за те що я з ними граю.
Я подавав до податкової декларації в кінці року і платив податок із загальної суми, що надійшла на рахунок. З податковою взагалі ніяких проблем, якщо всі документи в порядку.
Моє робоче місце — це комп'ютер, два монітори та ноутбук, комп'ютерний стіл і зручний стілець. На двох моніторах одночасно відкрито до 24 покерних столів.
Мій середній місячний графік — три-чотири ігрові ночі на тиждень. Сідав о п'ятій вечора і грав до шостої-дев'ятої ранку.
Після обіду прокидався, працював над своїми ігровими помилками та тренувався.
Потім лягав спати, прокидався о першій годині дня, йшов у зал, басейн або на пробіжку, щоб розігнати кров, тому що без цього в покері нікуди.
Одна з головних складових у покері — це спорт. Коли я це зрозумів, мої результати виросли феноменально. Витривалість підвищується, гра стає стабільнішою.
Ще кожен день або раз на тиждень були регулярні турніри, а також серії турнірів — це коли 100 турнірів проходять за два-три тижні.
Було й таке, що я три тижні ні з ким не бачився і не спілкувався — закривався і фігачив у дві зміни.
Відіграв вісім годин, три години поспав, знову відіграв вісім годин.
Сама гра займала 4 вечори/ночі на тиждень. В інші дні: вдень — покерні тренування і «розбір польотів», вечорами — відпочинок з друзями, дівчиною.
Я думаю, що заробляти грою в покер виходило тільки тому, що у мене немає і ніколи не було азартної жили та лудоманії [патологічна схильність до азартних ігор — БЖ].
Я до цього ставився тільки як до роботи. Конкретно, чітко, з точки зору математики й певних формул. Я не займався речами типу: «Ах, падла, ти мене обіграв, зараз я тобі покажу».
Чого в покері більше — майстерності або удачі? Відповідь на це питання ще в 70-х дав відомий американський професіонал Амарілло: «Якщо виграєш один конкретний турнір — це 1% майстерності й 99% удачі, а якщо цілий рік виграєш безліч турнірів — це 99% майстерності й 1% удачі».
Покер — це теорія ймовірності, математичний аналіз, комбінаторика і статистика.
Кеш-ігри [реальний покер з мінімальним внеском 50 доларів — БЖ] я грав дуже рідко і тільки заради тренувань. Тоді в Україні вони були ще дозволені, навіть існувала Федерація спортивного покеру.
Кілька років тому, коли почалася жорстка боротьба з казино, покерні клуби заборонили. Але у великих готелях досі зрідка проводяться офіційні покерні серії. Вони граються з бай-іном [вступним внеском для гри — БЖ] від 50 до 2 500 доларів.
Досвід реального покеру був для мене негативним.
Якщо в онлайн-покері я грав одночасно на 24-х столах, то в реальному житті був всього один стіл. Набагато менше динаміки, потрібно стежити за своїми емоціями та за емоціями суперника.
Одного разу зі мною трапився найпопулярніший серед онлайн-гравців факап. Я вийшов на фінальний стіл одного турніру, і у мене відключився інтернет. Я жив недалеко від великого ТРЦ, на годиннику було 10 ранку.
Я схопив ноутбук, зарядку і побіг у фудкорт ТРЦ. Був кінець березня, на вулиці — 15 градусів, а я в шортах, футболці та з ноутбуком біжу в ТРЦ, щоб дограти турнір.
У турнірах є п'ятихвилинні перерви, мені пощастило, що інтернет пропав за три хвилини до перерви. Виграш за перше місце становив 800 доларів, але я тоді посів третє і виграв 350 доларів.
Перша розмова з батьками на цю тему була досить важкою.
Я приїхав після третього курсу додому і сказав, що забрав документи з університету, бо почав заробляти непогані гроші на покері.
І не бачу сенсу в навчанні зараз. На цьому моменті стався справжній скандал.
Тато пожартував, що не дасть програти мені будинок. Мама навіть із заспокійливими дуже важко це вислухала. Але вони поступово заспокоїлися і звикли до мого рішення.
Тим більше, що це рішення згодом почало приносити ще більше грошей. Під час ремонту я подарував батькам люстру за $4000, яку вони не могли купити самі, і мама відтанула остаточно.
Зараз у мене звичайна офісна робота, як у всіх. Я досі граю, бо мені це просто подобається. Але тепер набагато рідше, хоча до цього часу заробляю на покері близько 400 доларів на місяць.
Я пішов з покеру, тому що я закінчений екстраверт. П'ятниця, субота та неділя — головні робочі дні в покері.
Коли твої друзі — студенти, то немає ніяких проблем зустрітися з ними на пиво в понеділок увечері. Але коли всі вже працюють, ти вибиваєшся з кола спілкування. А ще у мене завжди було бажання якоїсь корпоративної боротьби та всього цього офісного життя.
Коли ми з майбутнім роботодавцем дійшли до обговорення зарплати, я розповів, що є професійним гравцем у покер. Він одразу зрозумів, які суми мене цікавлять.
Ну, ми звісно зійшлися на меншій зарплаті, ніж покерна. Зате вона прив'язана до долара.
Зараз у мене керівна посада у великій компанії, і мені допомагають покерні навички системного аналізу і висока швидкість прийняття рішень.
Грати в покер паралельно на 20+ столах — це приймати рішення щомиті. В цілому доводиться приймати до 500 рішень на годину. Для керівника наявність такого досвіду виявилася важливою.Фото: Unsplash