Локдауни та численні заборони під час карантину стали нелегким випробуванням для закладів. Проте щастя можна знайти і у найтемніші часи, і світлом для ресторанів та кафе стали відвідувачі.
Про листування з клієнтами, скетчі з улюбленими стравами, відвідини при мінусових температурах – ми поспілкувалися з власниками та керівниками популярних кафе і ресторанів про те, як їх підтримували постійні відвідувачі.
Отож у нас з нею закрутилося листування у сервісі доставки. Вона залишили коментар при першому замовленні, що дуже любить наші поке-боули.
У відповідь ми до замовлення поклали комплімент у вигляді зимового святкового декору та мандарини.Наступного дня вона знову зробила замовлення і написала нам теплі слова вдячності, а ми стали на коробках зі стравами писати їй приємні побажання на день.
Так листуємося майже щодня, хоча навіть не уявляємо, як вона виглядає. Це дуже підіймає настрій всій команді і їй, мабуть, також. Отакий роман у нас закрутився.
Є багато загальних карантинних історій, як відвідувачі нам допомагають: відмовляються забирати безкоштовні напої за програмою лояльності, частіше залишають чайові, заходять як на ранкову, так і вечірню каву.
Були ж і такі випадки, які запам’яталися найбільше. В останній день перед локдауном одна з наших постійних відвідувачок купила всі десерти.
Просто зайшла і сказала: «Усе, що є на вітрині, пакуйте». Вона забрала 20 десертів. У той день у нас була найбільша каса.Також у період першого локдауну ми продавали сертифікати на каву, якими можна було скористатися вже після відновлення повноцінної роботи. Деякі наші клієнти купували по 20 сертифікатів, а потім приходили і відмовлялися їх використовувати. Вони розуміли, що нам зараз і так складно.
Ще є клієнтка, яка купуючи каву і круасани каже: «Моя дієта почнеться вже після локдауну, давайте краще два круасани». Ця фраза і такі клієнти дають сили та натхнення продовжувати нашу справу.
Є двоє гостей, які для нас дуже особливі. Вони з нами, напевно, із самого відкриття «Палітурки». Якщо знаєте, то наша кав’ярня розташована на Хрещатику. А вони живуть на Позняках. Проте вони усе одно приїздять, аби забрати свої напої. Навіть не зважаючи на сильний мороз.
Мені запам’ятався один з вечорів цієї зими. Тоді стало справді холодно, ввечері прийшла купа відвідувачів: багато замовляли, тусили собі на лавках поруч, жартували про те, чи не мерзну я всередині. Мені було холодно дивитися на те, як їм зимно, але було так приємно, що вони поруч.
Після першого локдауну сталася ситуація, яка запала нам в душу. Тоді можна було відкриватися лише закладам, у яких є літній майданчик, а у нас його не було, і ми продовжували працювати виключно на виніс. Проте у сусіднього кафе був свій літній майданчик, і там періодично сидів один відомий телеведучий.
Він часто заходив до нас по каву та вино, а наші сусіди дозволяли йому проносити наші напої до себе у заклад. Було дуже радісно, що у нас є такий небайдужий відвідувач.
У нас є ранковий гість з чарівним собакою Джекі – щоранку вони заходять за фільтр-кавою, а Джекі – за привітанням із біглем співзасновників Veterano Brownie.
Земля може сходити з орбіти, але наш ранок завжди починається з цього ритуалу.Найромантичніша історія трапилась минулого року: через сайт надійшло замовлення – подарунок для дівчини. Коли ми зателефонували їй та уточнили час прибуття кур’єра, вона замовила брауні для цього хлопця у відповідь.
З кав’ярні тоді одночасно роз’їхались дві доставки у різні частини міста. У мене було відчуття, що ми в цей момент робимо щось надважливе, більше за десерти, вагоміше за сервіс.
У нас є постійний гість, який до нас ходить з відкриття. Завжди бере американо і медовик «Іриска». Під час локдауну приходив майже щодня: сидів на зимовій веранді, залишаючись вірним своїм традиціям.
Також є Денис і Лалі. Вони підтримували улюблені заклади на локдауні. Проте улюбленців у них не багато, і нам пощастило бути серед тих, до кого вони заходили. Лалі завжди п'є капучино на рисово-фундучному, а Денис – флет.
Під час локдауну багато приходили на нашу терасу у дворі. У мінус 10 бронювали столи і чекали, коли вони звільняться. Вважаю, що це найвищий вияв підтримки для нас у такий період.
Під час весняного карантину до нас продовжував приїжджати постійний відвідувач Андрій, який під час локдауну мешкав у Ворзелі.
Інколи він працював у офісі в Києві, тому, щоб нас підтримати і трішки повеселити – просив спускати каву через вікно, яке розташоване на відстані трьох метрів від тротуару.Так ми і спілкувались. Це було кумедно, особливо погляди перехожих, які дивилися на кавовий спуск. До того ж кава часто розливалася, отож Андрій щоразу привозив з собою термос.
Нам дуже допоміг наш постійний відвідувач – юрист Денис. За попередньою домовленістю він забирав у нас усі десерти, які ми мали списувати через день, а також робив індивідуальні замовлення. Десертів він завжди забирав чимало: відвозив своїм працівникам на карантині і решту забирав в офіс, який працював частково. Відтак ми мали змогу зробити нове велике замовлення, і списання в нас не було.
Історія про ледь не зірване побачення закінчилася повідомленням на наступний день: «Дякую, ви найкращі!».Історій – тисячі. Бувають смішні і добрі. Бувають такі, які починаються з конфлікту, але закінчуються щасливо. Ось, наприклад, чоловік пообіцяв дружині самостійно приготувати вечерю, а насправді замовив доставку у нас. Ми все привезли вчасно, але не змогли додзвонитися замовнику, залишили їжу у консьєржа, а той її не передав. Ця історія почалася грандіозним сімейним скандалом. Але ми всіх помирили, нове замовлення відправили, додали ще всяких подарунків і відновили мир в сім'ї.Підтримують улюблений бренд по-різному. Хтось о другій годині ночі замовляє ранкову доставку шаурми з БПШ з припискою: «Люблю, нічого не можу зробити». Хтось робить скетчі та ілюстрації про улюблені страви в Mushlya, за якими сумує. Хтось просто кожен день карантину замовляє улюблений обід в «Остання Барикада». Це все – про безцінну підтримку, яка може приймати найрізноманітніші форми.
Фото: urbanspace500, PaliturkaCoffee, 1991cafekiev, nastanislavskogo, brownieveterano, iamidealistcoffee, RestoranyDmytraBorysova