Ми зійшлися, коли нам було за 70: історія кохання киян похилого віку

У Любові й Анатолія майже немає вільного часу — танці, тусовки, зйомки в кліпах і рекламі, зустрічі з друзями та багато інших не менш важливих справ. Ах, так, їм обом уже за 80 років, а зустрічатися вони почали лише вісім років тому.

Нам вони розповіли про свої перші побачення, ревнощі, труднощі спільного життя і те, як взагалі знайти пару в такому віці.

Матеріал створений у партнерстві з благодійним фондом «Життєлюб» і фотостудією Lightfield.

Читайте також:

Київські пенсіонери тестують хіпстерські розваги

Ми з Толею познайомилися на танцях у Гідропарку. Я танці завжди любила. Навчалася сама, росла в невеликому селищі і, звісно, у нас там не було ніяких шкіл танців.

Я від природи добре танцюю, в дитинстві мене друзі називали «Танці-танці» або «Фокстрот».

За радянських часів майже в кожному районі Києва були «Клуби для тих, кому за тридцять». На Подолі такий називався «Славутич», у парку Перемоги — «Ровесник», в Голосіїві — «Сучасник». І тільки у мене був вільний вечір, я туди бігла. Після розпаду Союзу ці клуби закрили і я почала ходити на танцювальний майданчик у Гідропарк.

Ми з моєю колишньою дружиною теж часто ходили танцювати в Гідропарк. Там на танцмайданчику ми й познайомилися з Любою, дружили втрьох. Часто разом поверталися з танців, тому що жили поруч. Я брав двох красунь під руки і йшов з ними.

Потім моя дружина померла. Я півроку нікуди не ходив, хіба що на спортивний майданчик у Гідропарку. А Люба в той час жила у дочки в Америці й нічого не знала про те, що трапилося.

Потім вона повернулася, ми випадково зустрілися — я повертався з тренування, а вона з подружками з танців. Переговорили. Після цього ще чотири місяці не бачилися.

А якось у жовтні я заглянув на танцювальний майданчик, і бачу — там Люба танцює. Зрадів, і вона зраділа. Я хоч і в простому спортивному костюмі був, але зайшов на майданчик і ми з нею станцювали. Звідти пішли до Люби на чай, і все — відтоді ми разом.

Йому було 78 років, а мені — 72. Взимку він до мене часто в гості приходив, цукерки приносив, залишався ночувати. А навесні ми вирішили, що нам буде краще і зручніше жити разом.

Ми не афішували свої стосунки поки не минув рік за дружиною Толі. Все-таки у нього був траур. Мої діти сприйняли Толю добре, люблять його. А ось його діти дурня валяють — досі не вітаються і не сприймають мене, хоча вже вісім років минуло.

Молодим легше прижитися. А коли в нашому віці сходяться, то у кожного за плечима ціле життя, укорінені звички. Я ось 53 роки прожив з дружиною, вона дуже любила випічку і добре її готувала. Я теж її любив. А для Люби випічка — табу, вона за здорове харчування. Тож тепер я проходжу повз пиріжків і зітхаю.

Перший час я Любу ревнував. Вона ж дуже добре танцює, до неї черга чоловіків завжди. А мені доводиться за цими чергами спостерігати. Якось один чоловік до неї особливо наполегливо почав приставати, так я трохи морду йому не набив. Але нас тоді розняли. Зараз вже не ревную, знаю, що у нас все серйозно, і інші теж знають.

Толик із задоволенням ходить зі мною на всі заходи. Йому це подобається, не в тягар. А мій перший чоловік був ревнивим, і сиднем, сам вдома сидів і мене нікуди не пускав.

У нас вільного часу взагалі немає. Літклуб, танці, спортмайданчик, а ще я щоп'ятниці ходжу в сауну, вже 30 років як. Друзів багато — телефон з ранку до вечора не замовкає. Ось в лютому у нас аж у шести друзів дні народження, всі святкуватимуть, запросили нас.

Кілька років тому на танцмайданчику мене запримітив один телеканал і зняв сюжет. Відтоді понеслося. Нас вже всі канали показували — «Інтер», СТБ, 1+1, «Ера», і фотосесій багато було. Нам подобається.

На старість зазвезділися. Нещодавно Толик приходить до ятки на базарі, а продавчиня питає, мовляв, чи не його це вчора по телевізору показували. Сусідів наших уже не так Алла Пугачова цікавить, як ми з Толею.

Фото: Оксана Романюк Стиль: Макс Кіреєв MUA: Дар'я Трего