На території промзони в районі метро «Берестейська» 23-24 серпня проведуть фестиваль Brave! Factory. Як заявляють його організатори, засновники арт-центру Closer, темою заходу буде не тільки електронна музика і культура, але й хоробрість.
На території діючого заводу «Київметробуд» побудують п'ять сцен, запросять 50 відомих артистів, зберуть 50 художників, які перетворять майданчик: створять інсталяції, розмалюють стіни, підготують відеоарт.
Ми поговорили зі співорганізатором фестивалю Сергієм Яценком про те, як освоюється територія заводу, куди вже скоро приїдуть Роберт Худ, Франческо Трістано, Jaga Jazzist, Зебра Кац і всі любителі електронної музики, мистецтва та урбаністики.
Ще торік ми хотіли зробити фестиваль до Дня Незалежності, але часу на підготовку залишалося занадто мало. До того ж ми збиралися з'їздити в Москву на фестиваль Outline, але його в останній момент скасували. Загалом на масштабний Brave! тоді нам ще не вистачило рішучості.
Крім Outline, нас надихають фестивалі на кшталт Present Perfect у Пітері і Fusion у Німеччині. Їх організатори до всього підходять з душею, намагаються зробити щось нове.
Ще нам давно хотілося вийти за межі Closer — тут уже просто фізично ледве вміщалися всі відвідувачі фестивалю Strichka. Та й деякі проекти, реалізувати які у нас є бажання, надто масштабні для цих стін. Хочеться попрацювати з великими площами, з артистами, які збирають багато публіки.
Основна відмінність нашого фестивалю від більшості — все робиться для себе. А ми знаємо по Closer, що коли організовуємо щось максимально цікаве для нас, то й гості це відчувають і цінують
Наприклад, можна було взяти десять імен з будь-якого рейтингу діджеїв, забукувати їх, і на цьому все б закінчилося. Але завдяки нашому несподіваному лайнапу багато хто відкриває для себе цікавих музикантів. Тобто вибираючи артистів, ми намагаємося і дивувати, і вести просвітницьку діяльність.
Звичайно, багато значить сама локація. Так, незвичайні майданчики вибирають і для інших фестивалів. Але навіть якщо хтось вирішить організувати щось у стародавній фортеці, то, швидше за все, просто поставить там стандартну сцену, повісить звук — і на цьому все. Ми ж намагаємося інтегруватися в навколишній простір.
Ще в лютому-квітні ми забукували частину артистів, так що відступати було нікуди. Але локації ще не було.
Спочатку ми навіть не думали про обжиті локації, тому що весь сенс фестивалю і Closer у цілому — це освоєння нових територій.
Коли людина приходить на одну і ту ж локацію на різні фестивалі, то для неї це — всього лише ще одне відвідування знайомого майданчика.
У нас же для відвідувачів усе буде новим. Навіть якщо людина не сильно цікавиться музикою, то зможе, як мінімум, кілька годин витратити на захоплюючу прогулянку між сценами і на огляд того, що ми тут набудували.
Ми обговорювали ще кілька локацій, але вони або знаходилися за містом, або, навпаки, занадто близько до житлових будинків. Наприклад, «Ленінська кузня» в районі вокзалу. Та й там усе якось компактніше, а в «Метробуді» у нас простори. Хвилин десять можна тільки йти від однієї сцени до іншої.
Тут відразу відчувалося, що люди все життя пропрацювали на своєму заводі. Все тримають у чистоті, порядку, з любов'ю ставляться до території. Це одна з причин, чому ми так захопилися ідеєю зробити фестиваль на території «Метробуду».
«Метробуд» — дуже велике підприємство, і той завод, на території якого ми влаштуємо фестиваль — тільки одна зі складових. Зате його працівники займаються риттям тунелів і в буквальному сенсі будують метро.
Хоча метро, звичайно, прямо зараз у Києві не особливо будують, але ось недавно були новини про нову гілку на Виноградарі. Може, міська влада це придумала, щоб наступного року тут не проводили фестиваль? Вирішили, нехай уже краще метро будують. (Сміється.)
Мені здається, що хоча працівники й розуміють, що буде відбуватися у них на майданчику, але не до кінця усвідомлюють. Зате йдуть нам назустріч. Зрозуміло, що ми за це гроші платимо, але видно, що їм цікаво. Навіть якось сам маркетинг-директор «Метробуду» написав, запитав, чи не треба нам допомогти з рекламою, просуванням.
Нам дозволяють будувати сцени і декорації з того, що ми там знаходимо. Це набагато цікавіше, ніж робити стандартні конструкції. Застосовується вся будівельна техніка - крани, поїзди, екскаватори, бульдозери
Після закінчення частину інсталяцій, звичайно, доведеться розібрати, повернути всі використані матеріали і конструкції на місце. Адже ми буквально паралізуємо роботу заводу на пару днів, перекривши залізницю і використовуючи працюючі цехи під фестиваль. Але щось таки залишиться.
Наприклад, ще незрозуміло, як місцеві поставляться до малюнків на території, які створять художники, а то у них усе чистеньке, побілене. Може, попросять зафарбувати, а може, залишать.
Головну сцену робимо з опор, які знайшли тут же, на території заводу. Потім розберемо і повернемо. На танцполі «Депо» споруджуємо конструкцію з опалубки, яку використовують при заливанні тунелів метро. Вийде балкон, зона відпочинку. Під час виступу Деріка Картера, думаю, на ньому не буде вільного місця.
Бар збираємо з металевих конструкцій, з яких колись робили крани. Загалом по максимуму використовуємо всі можливості локації.
Танцювати можна буде на всій території заводу — в цехах, на вулиці. Біля сцени «Антрацит» художники будують локомотив, який впритул під'їде до танцполу і теж стане місцем для танців
Відразу за локомотивом будується «примарний вагон», частина експериментального танцполу стане літаком, а інша його частина — площиною для 50-метрового скелета дракона. Навіть фудкорт постараємося зробити незвичайним.
Можна навіть сказати, що ми наводимо порядок на території: що треба підфарбувати — підфарбовуємо, що треба відремонтувати — ремонтуємо. Гірше точно не робимо. Ми взагалі за максимальне використання вторсировини, щоб завдавати мінімум шкоди навколишньому середовищу. До речі, тема ресайклінгу буде і в наших арт-інсталяціях тривати.
Поки у нас не з'явилися перші два хедлайнери, було складно букувати артистів, тим більше що великих зірок ми запрошували ще в лютому-березні, коли у нас не було конкретної локації. Тобто вони навіть не розуміли, куди потрібно їхати.
Навіть ім'я Closer, яке, здавалося б, у Європі вже знають, ще не так сильно працює. Ми досить «вузькі» у музиці, і коли кличемо когось із іншого жанру, до нас ставляться з побоюванням.
Впевнені, що в наступному році буде набагато простіше запрошувати музикантів.
Ми вже плануємо наступний фестиваль. В цьому і суть Brave! — не зупинятися. Навіть прикинули, що найближчі років п'ять його можна робити дводенним — День Незалежності припадає перед вихідними або на вихідні.
Над фестивалем працює вся команда Closer, а це чоловік 20. Нещодавно до нас у якості співорганізаторів приєдналася ще команда рестораторів Константиновських (CHI by Decadence House). Так що в наступному році ми зможемо збільшити масштаби, додати нові локації.
Нова команда зможе зайнятися організацією зон з підвищеним комфортом. Хоча ми і зараз робимо все, щоб усім було комфортно, навіть зону з пляжем і поливом організовуємо.
Також ми думаємо більше розвивати тему їжі. Наприклад, мені дуже подобається фестиваль у Гельсінкі, де всю їжу представляють не бренди, а конкретно шеф-кухарі.
Фото: Dontstopmusic, Сергей Яценко, NIICE.
