Загалом у 2020 році київські водії провели у заторах 8 діб і 15 годин. Навіть після посилення карантину 5 квітня містом було складно пересуватись.
Але зовсім не обов'язково у години пік стояти у довжелезних заторах. Так вважають наші герої, які принципово не купують або продали автомобілі заради більш екологічних видів транспорту. Вони розповіли про плюси та мінуси використання легкого персонального транспорту, проблеми зі столичною інфраструктурою та свою мотивацію відмови від машин.
Ще у мене є інша мотивація відмови від машини: мені здається, що зростання кількості авто сильно впливає на екологію, чистота повітря в Києві дедалі гірша.У мене з'явилася думка, що якщо хоча б кожен десятий автомобіліст пересяде на альтернативний транспорт, то стане краще. Вже буде менше заторів, більше свободи і місця для громадського транспорту. Плюс, я дивлюся на європейські тренди, багато людей там використовують громадський транспорт, електротранспорт і так далі.
Я прийшов до свого логічного висновку, що мені потрібно скорочувати рівень споживання. Це призводить до швидкого виснаження ресурсів у всіх сферах. І, потрапивши на роботу в свою компанію, я заглибився в цю ідею, тому що у нас раціональне використання ресурсів виноситься на перший план. Є програми, тренінги, все збіглося і вилилося в одну мою таку життєву історію.
Я люблю велосипеди, давно захоплююся велоспортом. Звичайним велосипедом користуватися складніше, все ж, у Києві великі відстані. Мені близько 10 кілометрів потрібно проїхати, щоб дістатися на роботу, а з моїм велосипедом я це роблю з меншими зусиллями. На повноцінному електровелосипеді, наприклад, я не зможу поїхати в ліс покататися, або на далеку дистанцію більше 100 кілометрів, взяти участь у марафонах. Тому що ти прив'язаний до розетки. А мій варіант мені здається максимально раціональним.
Коли я не їжджу на велосипеді, то користуюся громадським транспортом. Дуже люблю автобуси, тролейбуси, чомусь на них завжди менше людей порівняно з маршрутками.
Маршрутки намагаюся не використовувати принципово, тому що цей вид транспорту не зовсім гуманний. У них все зроблено більше для заробляння грошей.Це комерційні маршрути і це відчувається: немає цієї системи Kyiv Smart Card. А ось в тролейбусах і автобусах досить комфортно пересуватися. Вони практично всі зараз нові, просторі, світлі, з великими вікнами.
Ну і, звичайно, на таксі їжджу. Минулого року до кінця грудня я їздив на велосипеді, поки була нормальна погода.
Мінуси – це погода. У нас в країні є зима.Проблема – це велодоріжки, вірніше, їх практично повна відсутність. Зараз мені подобається, що міська влада додала можливість використання смуги громадського транспорту для велосипедистів, це добре. Мені взагалі подобається ця тенденція, що людей намагаються мотивувати. Але комфортної інфраструктури не існує досі. Я і як водій, і як велосипедист розумію, що пересуватися по дорогах дуже небезпечно. Наша інфраструктура побудована для автомобілів. Навіть якщо ти пересуваєшся смугою для громадського транспорту, це небезпечно.
Крім того, забрудненість – коли ти перебуваєш на проїжджій частині, то вдихаєш все це повітря. Тому я вибираю маршрути, які проходять по другорядних дорогах, їжджу по тротуарах, намагаюся не створювати небезпечних ситуацій для себе і людей навколо.
Закрити авто в'їзд в центр - один з варіантів, він радикальний, але мені здається, рано чи пізно Київ до цього прийде. Машин все більше і якщо нічого з цим не робити, то ми будемо стояти у заторах як в Москві або Нью-Йорку, де дуже непроста ситуація з трафіком – навіть вночі тягнучки. Не хотілося б до такого дійти. Для велосипедистів однозначно було б позитивним зменшення трафіку машин. Потрібно роз'яснювальну роботу проводити, мотивацію автомобілістів.
Ми вже так звикли до некомфортних умов, що можемо не помічати багато чого.Якщо дивитися об'єктивно і глобально, то у нас інклюзивності інфраструктури немає. Але, в той самий час, я не маю ілюзій, я розумію, що державі дуже важко було б за помахом руки зробити інфраструктуру для всіх. Тим більше, Київ величезний, і всюди зробити велодоріжки і правильні бордюри проблематично.
Просто люди люблять комфорт, прив'язані до нього, і їм важко пересісти на такий, може менш зручний транспорт – одягнутися треба певним чином, поки доїдеш можна банально спітніти, а тобі на зустріч треба. Купа таких дрібних нюансів.
Електротранспорт був би хорошою альтернативою, якщо б люди бачили необхідність виходити із зони комфорту.
А чому авто немає? Моїй дитині вже два роки, і я все одно не бачу сенсу в машині в плані зручності. Як не рахуй, вигідніше виходить замовити таксі. У більшості випадків мені б і не доводилося щодня користуватися авто. Зараз я живу недалеко від роботи - всього 4 км, і поруч все завжди стоїть в заторах і тягнучках. А друга причина: мені просто подобається кататися на велосипеді, тому й купив. Зараз розумію, що останні 5-6 років працюю в офісах, цілими днями сиджу. Якби я при цьому на авто був у заторах – це ще плюс годину або півгодини сидіти. А на велосипеді ти крутиш педалі, рухаєшся, подобається сам процес.
Машину я не планую купувати, не знаю куди на ній їздити.У нас будинок в 15 хвилинах від метро, можна дійти спокійно. А в заторах вранці стояти – не бачу в цьому сенсу. Навіть якщо 20 років на таксі їздити, все одно це не окупить авто. Якщо потрібно кудись далеко дістатися з дитиною, то на таксі їдемо. Минулого року я рідко їздив на громадському транспорті й таксі. Через карантин багато що позакривали, їздити немає куди, а погода гарна, зима тепла і майже безсніжна. Тому я велосипедом по місту їздив. Тільки пару тижнів, коли все було засніженим, я не катався, бо важко проїхати. А так і взимку на роботу на велосипеді їжджу.
Я думав про електровелосипед, дивився його переваги. Поки зрозумів, що перевага у тому, що коли мені буде вже під 40 років, ноги будуть менше втомлюватися. Поки не бачу сенсу в моторчику.
Мінус звичайно в тому, що у нас немає інфраструктури. Ось приклад: віднедавна смугою громадського транспорту можна їхати на велосипеді, знаки відповідні поставили. Нібито має бути безпечно, але машини на цю смугу все одно постійно заїжджають. Вони і їдуть дуже швидко, щоби проскочити. І ця права смуга, якою можна їхати на велосипеді, вона зазвичай найбільш «убита».
Тротуарами можна їздити, але мене дуже дратують МАФи.Якщо ти приїжджаєш у спальний район Києва - поруч з метро багато людей, все буде заставлено ларьками з одного боку, а з іншого бабусі торгують. Доповнюють картину машини, припарковані абияк. Місця, щоб проїхати на велосипеді, залишається дуже мало. Наші тротуари не призначені для велосипедів - вони не такі широкі, дороги теж забиті. Відремонтувати всі дороги - якби вони були рівні, без ям і дірок, плюс був би для всіх. А друга пропозиція - скоротити кількість машин і в багато разів. Особливо в центрі. По Києву їздити на авто я не бачу сенсу - коли їх там багато і інфраструктура міста не справляється з потоком, то люди просто втрачають час у заторах.
Нові гілки метро, напевно, добре допомогли би. У нас давно обіцяють метро на Троєщину. Але у мене інший варіант крутиться в голові, особливо коли читаю новини про те, як в європейських містах забороняють повністю в'їзд в центр міста на машинах. Це круто! Я б теж саме зробив: обмежив на законодавчому рівні в'їзд машин в центр Києва. Вирішувати проблему м'якішими способами не бачу сенсу.
В останні кілька років після того, як Крим анексовано, на Донбасі ця ситуація, люди звідти приїжджають до Києва. Тому що тут є робота, гроші. Місто з цим не справляється. По-хорошому, треба інші міста відновлювати, будувати нові. З Києвом вже мало що можна зробити - він був не готовий до такої кількості людей за такий короткий проміжок часу. Може так співпало, але коли був локдаун минулорічний, я зібрав собі новий велосипед для агресивного катання і почав в лісі на ньому практикувати екстремальні спуски. Один мій друг подивився на велик і сказав: «Класно». Він на велосипеді їздив років 10 назад, але після цього майже не катався. Так от, він подивився на мене, купив такий самий велик і тепер ми з ним удвох їздимо. І на роботу він тепер теж на велосипеді їздить регулярно.
Взагалі у мене є друзі, яких я постійно кличу покататися, але мало хто хоче. Особливо взимку. Я від їзди на велосипеді отримую дикий кайф. Не можу зрозуміти, чому на велосипедах не їздять всі, це ж здорово та весело.
Зараз з'явилося багато альтернатив автомобілю. Я спокійно міг дозволити собі купити хороший мотоцикл або машину, але ці варіанти не для мене - парковки, затори, гараж, техобслуговування та інша тяганина.
У моєму випадку авто - це пасив, адже вимагає постійного вкладання грошей і часу. Завдання перевозити пасажирів і вантажі у мене немає, тому я вибрав легкий електричний транспорт.У нас в країні чомусь вважається, що моноколесо - це іграшка. Мабуть, якісь у людей з цирком асоціації - «ведмідь на колесі». Так думають не лише звичайні люди, але й багато чиновників. У велоспільнотах є окремі персонажі, які вважають, що велосипед - це круто, а моноколесо - це щось маргінальне, незрозуміле і страшне. Але реально останнім часом відбулася транспортна революція - між пішоходом і авто з'явився цілий спектр електричних гаджетів.
Раніше це був велосипед, але з ним в метро та маршрутках не дуже зручно, на роботі також десь треба паркуватися. А моноколесо компактне, в метро з ним зайшов, поруч поставив – і все. З'являється можливість комбінувати його з громадським транспортом.
Відчуття, ніби ти - Супермен і летиш кудись.Техніка зараз дійшла до того, що батареї вистачає на довгі дистанції - в теплу пору заряду вистачить на 100 кілометрів. Зарядив вранці, з урахуванням Києва в 30-35 кілометрів поперек - мені цього з головою вистачає. Я ж не таксист. Взимку пробіг скорочується відсотків на 30, але в холод ти його більше поєднуєш з якимось іншим видом транспорту громадського.
З мінусів можна говорити про залежність від погоди. В холодну погоду не страшно їздити - можна одягнутися, у мене ось куртка з підігрівом. А коли каша снігова на землі - це проблема, під нею може бути яма. Я зі своїм досвідом уже розумію, де може бути під снігом калюжа або цілий “вхід в метро”, такі місця я перестрибую на колесі.
Ще з мінусів - дуже сильно нервують водії, коли ти їм говориш, скільки у тебе кілометр коштує (сміється - БЖ). Буває в таксі їду, якщо водій себе погано веде, я починаю йому розповідати, що на моноколесі 100 км коштує 3 гривні.
Загалом плюсів більше: і економія, і швидкість пересування (колесо героя розвиває швидкість до 50 км/год - БЖ). Ще у нас потужна згуртована спільнота - "Моносекта". Це купа нових друзів. Моноколесо - не просто транспортний засіб, а варіант рекреації, відпочинку.
Інфраструктури у нас немає і не буде ще років 10 найближчих. На неї ми поки не розраховуємо і вже якось навчилися їздити. Я ось по сходинках з'їхав спокійно. Нагору я навряд заїду, а вниз - легко. Бровки та все інше - не проблема.
Дуже хотілося б, щоб була окрема інфраструктура для нас і називалася не “велоінфраструктура«, а »інфраструктура для легкого транспорту".Останній рік у Києві звучать розмови про електротранспорт - заборонити, обмежити і так далі. Непогано було би, щоб чиновники залучали користувачів цього транспорту до розробки інфраструктури, запитували їхню думку. Ми спілкуємося з владою на цю тему, створили свою спільноту. Вона спочатку була моноколісна, а тепер долучили самокатників і інших активних людей у товариство легкого транспорту. У нас і в фейсбуці група є, і ми ходимо на засідання, якась відкритість з'явилася.
У мене один друг свій мотоцикл залишив в гаражі, другий дзвонить о другій годині ночі і каже: «Саша, що ти наробив. У мене сім'я, діти вдома, на подвір'ї ніч, а я катаюся парком. Це нормально? Навіщо ти мені взагалі порадив це колесо». Цей же товариш потім розповідав, що приїхав додому на колесі і у нього відчуття, що він щось забув. А виявилося він авто забув - з колесом в багажнику приїхав, витягнув його, у справах на ньому їздив, а потім на ньому ж додому поїхав.
Читайте також: Не тільки Bolt і Kiwi: 6 сервісів оренди електротранспорту в Києві
Є люди які завжди на машинах будуть їздити, вони себе не бачать в іншому транспорті. Ось чиновники наші, наприклад. Вони бояться простих людей і їм обов'язково потрібна захисна шкаралупа, і будь-який транспорт крім авто вони вважають не солідним.
Легкий персональний транспорт і далі буде розвиватися. Чиновникам потрібно змиритися з тим, що інфраструктуру і простір потрібно змінювати.
Текст: Юлія Яценко. Фото: Andrew Gook, Unsplash, Юлія Яценко, Христина Москаленко