Київська відеографка Іванна Яковина у студентські роки щодня носила різнокольоровий одяг, багато експериментувала зі стилем, дикими фріковими вбраннями і мала тонни одягу.
Потім все кардинально змінилося — тепер у її базовому гардеробі лише десяток речей. І всі вони чорного та білого кольору.
Нам Іванна розповіла про обидва етапи своїх стосунків з речами, їх переосмислення, стиль та функціональність одягу і те, чи не набридає їй чорний колір.
Total black: киянка відкрила онлайн-шоурум чорних речей
Одного дня я була салатовою, наступного — жовтою, і так далі. Чорний теж носила, але не часто.Одяг купувала переважно на секондах. У мене була подружка, з якою ми штурмували секонди і разом експериментували з вбранням. Нам це було в кайф.
Тоді ми носили одяг, який я зараз не дозволила б собі. Наприклад, сірий прозорий дощовик поверх тонкої майки (при тому, що ніякого дощу не було). Це вже згодом він став модним, але не тоді. Носили різнокольорові сукні, незрозумілі шльопки-туфлі на підборах. А нещодавно я знайшла фоточку 2011-го року, де я вся в клітинку: шорти, сорочка, кольорові чоботи. Якийсь жах!
Навколо цього журналу та фестивалю виникла тусівка, яка перезнайомила всю прогресивну молодь столиці — з неї і почалося хіпстерство в Києві.А саме слово «хіпстер» з’явилося штучно. Організаторам було важливо якось об’єднати свою аудиторію. Серед неї були модники, були типу рокери і меломани — все це треба було назвати одним словом. Тому почали використовувати слово «хіпстери».
Я там тусила також — фотографувала заходи, підходила у своєму дивному вбранні до людей і знайомилася. Тоді в Києві взагалі було всього 2-3 тусовки, за вечір можна було обійти всі. А зараз нереально побувати навіть на половині.
Я все менше і менше спілкуватися з тією дівчиною, з якою ми експериментували. Колись ми гнали як могли, але з часом почали повторювати одна одну.
Одна нова річ замінила величезний пакет хламу.Пізніше я зрозуміла, що краще купити одну футболку за ціною десяти базових, якщо вона прослужить мені кілька років.
Тоді ж я почала використовувати велосипед як основний транспортний засіб. Це теж спонукає до мінімалізму в одязі, а не декоративного вбрання.
Згодом почалися тривалі відрядження та експедиції Україною, під час яких ми знімали різні регіони країни. Життя у дорозі теж мотивувало спростити гардероб — у мене в валізах була купа техніки, а не одягу.
Троє киян — про те, як одягатися на секонді й виглядати стильно
Зрідка купую чорні або білі речі з кольоровими принтами, на один-два кольори.
Зараз я постійно використовую три футболки, чотири майки, три кенгурушки, одні джинси і одну бігову форму.Тепер у мене більше брендового одягу, ніж із секонду. Співвідношення десь 80 на 20, хоча раніше було навпаки.
Намагаюся купувати одяг та косметику українських брендів. Всі базові речі у моєму гардеробі — українські. Подобаються наші бренди Finch, CONTROL, Syndicate, Sammy Icon та SHWEYKA. Зі світового мас-маркету люблю COS та & Other Stories.
Була ще купа якогось дикого взуття з секондів, яке я взувала по кілька разів і більше не носила.
У мене навіть була ідея увесь той одяг перефоткати. Так би мовити, задокументувати весь хлам. Але я так цього і не зробила.
Що таке стиль? З професійної точки зору — це візуальна культура, цілісна картинка та добре витримана лінія. Якщо ж говорити саме про одяг, то стиль — це щоденний власний вибір.
Мій стиль — це накопичена послідовність рішень, яка зараз вже оформлена в цілісну картинку.Коли я лиш починала носити більше чорного та білого, не уявляла, що згодом увесь мій гардероб стане чорно-білим. Спершу чорні джинси, потім біла сорочка, потім чорна футболка — і ось я розумію, що увесь гардероб став іншим.
Бути стильним — це бути органічним. Чувак може бути в дивному одязі, але виглядатиме органічно, і тоді усі скажуть: так, блін, це стильно. А можна скопіювати якийсь образ із модних картинок — одягти дорогі кроси, дизайнерський одяг, але виглядати по-клоунськи і приторно. Фото: Валерія Ландар