Лайфхак: Як вмістити все своє сміття за рік у літровій банці

32-річна киянка Тетяна Євлоєва вже 3 роки живе, майже не продукуючи сміття. Усі її відходи за рік вміщаються у літрову банку. У ній – чеки, пластикові картки, етикетки від одягу, наклейки з мікрочіпами з книжок, монтажна піна.

Тетяна є послідовницею руху Zero waste. Вона майже нічого не купує в упаковці, за продуктами ходить на ринок з власною тарою, вдома має компостне відро, а решту сміття здає на переробку.

Ми поговорили про те, навіщо жити без відходів і як до цього прийти.

Мій рух до «життя без сміття» був поступовий. Не було раптового просвітлення. Щоразу, коли я дізнавалася, що якусь побутову звичку можна зробити більш дружньою до природи – я це робила.

Три роки тому мені трапився відеоролик про життя родини Беа Джонсон (засновниці руху Zero waste – БЖ). Я подумала: за таким стилем споживання – майбутнє. Багато з того, що практикувала Беа, я теж робила, але називала це не Zero waste, а «здоровий глузд». Єдине, чого я не могла зрозуміти, так це чому в Беа за рік була всього одна баночка сміття, а я кожні два-три дні виношу кілька 35 літрових пакетів органічних і неорганічних відходів. Тоді почала думати, що можна змінити у моїй споживацькій поведінці.

Багато людей помилково думає: десь там є ідеальні умови, а в нас – ні.

Коли тут буде так само ідеально, як за кордоном, тоді я буду робити все правильно, а до того часу буду скаржитися на життя у Facebook.

Так само думала і я про Беа Джонсон. Що в США утилізувати сміття простіше, там усе для цього пристосовано і їй зовсім не потрібно напружуватися із Zero waste життям. Разом з тим з’явилося бажання зробити хоч щось. Я подумала: якщо я бодай трішечки скорочу обсяг сміття, яке продукую, то це вже краще, ніж не робити нічого.

Жити у сучасному місті без сміття насправді нескладно. Майже всі продукти харчування доступні без обгорток і пакетів, за винятком чогось екзотичного, що везли дуже здалеку, запаяне у вакуум для збереження товару.

Я знаю, що обрана мною їжа – якісна, у потрібній мені кількості, а не куплена, бо мені хочуть продати її по акції, чим більше, тим краще. До прикладу, шоколад хорошої якості не коштуватиме стільки ж, скільки шоколадний батончик у супермаркеті. Краще купити солодощі на вагу у свою тару і точно знати, що ви їсте і не отримаєте цукровий діабет.

Декілька тижнів, звісно, доведеться пошукати, де купувати якісні продукти без разового пакування. Можна не кожен раз ходити до супермаркету, а піти на ринок. Коли покупки сплановані, то береш необхідну тару і купуєш тільки те, що тобі потрібно у визначеній кількості. Щось незаплановане просто не поміститься у торбу. Такі обдумані покупки рятують не тільки фінанси, але й час.

Я не п'ю чай і каву у псевдопаперових стаканчиках і не використовую подібну тару. Такий посуд вкритий шаром поліетилену, який у Києві переробляється лише "Зеленим птахом". На пакетах з соком часто пишуть «він паперовий, а отже природний», хоча зроблений з тетрапаку (паперу, поліетилену та алюмінієвої фольги для асептичної упаковки).

Медичні відходи я здаю компанії-утилізатору "Екологічні інвестиції". Раз на кілька місяців вони проводять акції і приймають ртутні лампи, термометри, стару електроніку й лако-фарбові вироби, в тому числі, небезпечну для природи пофарбовану деревину.

Побутовою хімією я не користуюся, окрім мийного засобу для посуду. Якось мене занесло на форум батьків-алергіків, з того часу я є послідовником ідеї, що чим менше хімії у домі, тим краще.

Грибок у ванній можна почистити не розведеним оцтом. Засіб для прання зробила сама: господарче мило, кальцинована (або господарча) і харчова сода. У якості ароматизатора можна використовувати ефірну олію. Замість ополіскувача – оцет або лимонну кислоту.

Нас змусили повірити, що потрібен мільйон засобів для всього на світі: для вікна – один, для дзеркала – інший.

Насправді, все легко відмивається оцтом – і вапна й іржа у ванній, і плита з раковиною на кухні.

Декоративною косметикою я майже не користуюсь, за виключенням підводки для очей, бальзаму для губ і сонцезахисного крему в сезон.

Деякі марки косметики мають упаковку, яку можна утилізувати. А маленькі крафтові виробництва іноді приймають тару на повторне наповнення, як варіант – бренд "Зозулька". В одного крафтового виробника купую мило з оливкової олії без упаковки. Воно чудово заміняє гель для умивання і гель для душу, інколи навіть шампунь.

Волосся можна помити дігтярним милом, але після нього воно страшенно смердить. Якщо потім помити сумішшю води з яблучним оцтом, то запах майже зникає.

Гірчичний порошок дуже сушить шкіру. Багато народних рецептів з виготовлення натуральних шампунів часто недоговорюють, що після миття волосся може бути масним і не дуже гарним. Рятує той самий яблучний оцет.

Мій чоловік не визнає таких засобів, йому я купую звичайний шампунь, але дивлюся, чи можна потім здати цю банку на переробку. Також обираю тару з найбільшим літражем, оскільки на виготовлення однолітрової пляшки йде така само кількість пластику, як на виготовлення дволітрової.

Уся моя «сортувальна станція» вміщується у шафці під раковиною: кошик для металобрухту, для паперу, для змішаних відходів, компостер. І лише раз на півроку, інколи на рік, я маю потребу здавати відходи.

Зараз моя баночка зі сміттям за цілий рік вміщує: ізоляційні гумки від консервації, забруднений скотч, браслети з відвіданих фестивалів, пластикові кріплення-затяжки, бирочки від одягу, монтажна піна, наклейки з мікрочіпами з супермаркетів і книгарень й таке інше.

Раніше у мене ще був великий паперовий пакет з чеками (термопапір, токсичний матеріал, що потребує спеціальної утилізації) та старими пластиковими картками.

Чеки та картки я здала на високотемпературну утилізацію (послуга платна), решту лишила, щоб подивитися, чи вистачить цієї баночки ще на один рік.

Щоб досягти такого результату, у мене пішло майже два роки. Взагалі, обсяг сміття скоротився досить стрімко, щойно я почала відмовлятися від одноразового пакування. Але були речі та продукти, придбані раніше про запас. Коли я переконалася, що ми змінили свої споживацькі звички достатньо, щоб отримати такий результат, на наступний рік поставила собі нову мету, вмістити все в літрову баночку.

Наскільки я знаю, з такою баночкою в Україні більше нікого немає. Шкода, мені було б цікаво порівнятися.

Мій чоловік сприйняв цю ідею скептично, вважав, що в Україні таке життя неможливе. Мені вдалося його переконати, довівши, що ми зекономимо до 40% сімейного бюджету. Чоловік погодився за двох умов: по-перше, наша квартира не мала перетворитися на станцію сортування сміття, а по-друге, якість нашого життя не мала погіршитися.

Певний час у чоловіка були дорікання, що Zero waste займає дуже багато мого часу. Але старі звички жили з нами кілька десятиліть і за секунду ми їх не змінимо. Пізніше проблеми зникають, і це не займає часу, а навпаки його економить. Немає непотрібної біганини, звичок, без яких нам і так добре, речей, які ми збирали замість просто позбутися і не перекладати їх постійно з полиці на полицю.

Мало хто готовий сприйняти ідею, що доведеться щось змінити та працювати із собою.

Зазвичай всі хочуть продовжувати жити у той самий спосіб і щоб «еко» робилося само собою. Для зручності купуватимуть одноразові речі, і щоб пункт прийому вторсировини був через кожен метр, адже дуже важко зібрати і донести на сортувальну станцію.

До початку буму одноразових речей і манії споживання у людей не було іншого виходу, як використовувати речі раціонально. А сьогодні нам здається вигідним купувати запаковані й одноразові речі.

Культура одноразових речей привчає нас до того, що покупки не потрібно планувати з урахуванням тієї тари, що ти маєш. Усе запаковане і сприяє імпульсивним споживацьким рішенням, більшість з придбаного потім викидають. Це не тільки затрата ресурсів природи, але й людських фінансів.

Така культура заважає нам розуміти, що нам дійсно потрібно, оскільки кожен товар є результатом роботи маркетологів.

Принципи життя Zero waste такі:

1. Спочатку відмовся від того, що тобі не потрібно
2. Скороти кількість того, що тобі потрібно
3. Скористайся повторно тим, що ти вже маєш
4. І лише на останньому місці recycle (переробка)

Люди часто плутають сортування і життя без сміття. Навіть серед людей, які переймаються екологічними питаннями, поширена концепція, що чим більше переробки, то краще. Проте сортування і переробка – це також енергозатратні процеси. Як і те, що первинну сировину ми скоро вичерпаємо і все, врешті, буде вироблятися із вторинної.

Раджу не намагатися змінити все й одразу, бо ваше життя і ваш стиль споживання – це результат ваших звичок.

Це все одно, що прийти до спортзалу і взяти найбільшу штангу. Ви надірветеся і більше ніколи туди не повернетеся.

Думайте про кожну придбану річ як про вашу особисту відповідальність: яка її подальша доля, як її утилізувати в майбутньому. З таким підходом починаєш нагрібати набагато менше мотлоху.Фото: Зелена школа, Київська сотка, Tetiana Evloeva, Скворечник - Кафе на деревьях, Життя без Сміття - Life Without Trash

Читайте частіше: