Краса робить людину успішнішою — принаймні так стверджують численні дослідження психологів, біологів, соціологів та економістів. Хоча вивчення впливу краси на статус людини триває вже понад сто років, бум таких розвідок припав на ХХІ століття: з них з'ясувалося, що привабливих осіб вважають компетентнішими, вони частіше займають високі посади й $i">отримують більше грошей.
Подібні дослідження стали чимось на кшталт Біблії — для тих, кого тепер називають луксмаксерами. Прихильники луксмаксингу (looksmaxxing, букв. «максимізація зовнішності») — переважно чоловіки, які вважають, що «оптимізація» зовнішності — це єдиний спосіб досягти успіху в часи, коли продуктивна кар'єра неможлива через високу конкуренцію і загрозу з боку ШІ, а всі гроші світу вже прибрали до рук корпорації та політики.
Луксмаксинг існує з 2010-х, однак обговорюваним він став наприкінці 2025-го завдяки 20-річному інфлюєнсеру Брейдену Пітерсу, більше відомому за ніком Клавікулар. Клавікулар стверджує, що почав колоти тестостерон з 14 років: хоча ін'єкції позбавляють його фертильності (як він вважає, тимчасово), вони сприяють досягненню бажаних пропорцій тіла та обличчя. Він швидко став кумиром одразу кількох поколінь і дуже різних груп — правих радикальних інцелів, які не мають успіху серед жінок через конвенційно непривабливу зовнішність, та більш молодих зумерів, зациклених на репрезентації себе в соцмережах.
Луксмаксинг зародився на маргінальних форумах початку 2010-х — incels.co, lookism.net та looksmax.me, — де збиралися інцели, також відомі як involuntary celibates, «ті, хто вимушено утримуються від сексу». Через розповсюджену серед них культуру хейту та соціальну ізоляцію інцели виробили цинічний світогляд, який назвали «чорною пігулкою» — відсилка до червоної та синьої пігулок із «Матриці». Ті, хто обирають «чорну пігулку», вважають, що привабливість, а точніше, її відсутність, — це «генетичний вирок», через який вони не можуть знайти партнерку.
Обговорення зовнішності стало важливою частиною субкультури інцелів. Песимістично налаштовані представники спільноти вважали, що вроджені риси — це вирок, інші — що зовнішність є параметром, який можна оптимізувати.
Для того, щоб вийти з кола інцелів і стати люксмаксером, прорватися із маргінесу до мейнстриму, знадобилося тільки одне — взяти кредит на пластичні операції.
Луксмаксери вимірюють привабливість за десятибальною шкалою, яка, втім, має кілька варіацій. Найпопулярніші з них зазвичай охоплюють такі параметри: «гармонійність» рис обличчя; «диморфізм» — те, наскільки статура людини відрізняється від протилежної статі; та «кутастість» обличчя, яка сильно залежить від низького відсотка жиру в організмі.
Фізичні показники відповідають лише за вісім балів із десяти, додаткові два даються за абстрактний параметр під назвою «цінність на ринку сексу». Цінність підвищують такі чинники, як соціальний статус, престижна робота, фінансова успішність та популярність. Хоча не всі луксмаксери включають у цей параметр розмір пеніса, найпопулярніші його флагмани, як-от Клавікулар, приділяють практикам з його збільшення багато часу.
Люди, які набирають за десятибальною шкалою менше трьох балів, вважаються «недолюдьми» — до цієї категорії, за версією Клавікулара, входить віцепрезидент США Джей Ді Венс. Люди із зовнішністю на дев’ять-десять балів називаються Чадами та Стейсі — внутрішній жарт про те, ніби всіх красенів та красунь типово називають цими іменами. Переважна більшість людей вважаються «норміз», які діляться на кілька підкатегорій: наприклад, на думку луксмаксерів, актори Стів Бушемі та Майкл Сера — норміз нижнього рівня, Тімоті Шаламе та Кайлі Дженнер — верхнього. Серед найвродливіших — Марго Роббі та Анджеліна Джолі (Стейсі), Том Круз і Бред Пітт (Чади).
Кастомайзинг зовнішності луксмаксери називають «сходженням». Тому в їхньому ком'юніті культивується радикальний принцип: заради примноження краси вони готові йти на високі ризики для здоров'я і не шкодують грошей. Наприклад, Клавікулар вважає, що набагато корисніше взяти кредит на пластичні операції, ніж на вищу освіту.
Луксмаксинг починався з простих порад — як правильно качатися в залі, яку їжу краще вживати, щоб схуднути й набрати м'язи, як правильно доглядати за шкірою. Тепер ці практики називаються softmaxxing — марна трата часу, якщо вірити Клавікулару. По-справжньому рішучі луксмаксери готові до більш рішучих дій — hardmaxxingʼу.
Hardmaxxing передбачає, що недостатньо ходити в зал щодня — потрібно приймати стероїди. Оскільки бути худим — це закон, застосовують медикаменти й навіть метамфетамін, які мінімізують апетит. Недостатньо доглядати за шкірою та робити ін'єкції ботоксу, тому обличчя доводиться перекроювати методом хірургічних втручань, іноді досить радикальних, на кшталт бімаксилярної остеотомії — операції на верхній і нижній щелепах. Заради «зріст-максингу» Клавікулар наважився на складну пластичну операцію з подовження ніг, яка включає ламання кісток та вживлення металевих імплантів.
Увага до наукових статей, біології та хімії зближує луксмаксерів із субкультурою біохакерів, які теж часто йдуть на ризики й експериментують із напівлегальною фармакологією та операціями. Але якщо біохакери хочуть зміцнити здоров'я, то луксмаксери, навпаки, готові пожертвувати ним заради «сходження».
Жінок по праву можна вважати винахідницями течії, якою озброїлися інцели. Класичний жіночий softmaxxing — це, наприклад, макіяж, який візуально збільшує очі та губи, або носіння підборів, що збільшують зріст і візуально змінюють пропорції тіла. Hardmaxxing для них теж не новина — основною клієнтурою пластичних хірургів усе ще є жінки. Луксмаксери лише перейняли жіночі практики. Проте вони підкреслено негативно сприймають спроби інфлюєнсерок адаптувати їхній чоловічий жаргон і практики до жіночої аудиторії.
Луксмаксинг стрімко розвивається, сьогодні він зовсім не схожий на те, про що говорили інцели на форумах у 2010-х. Один із найпарадоксальніших трендів нового витка луксмаксингу — це зростання презирства до ідеї сексу. Якщо все починалося з покращення зовнішності заради успіху в жінок, то тепер успіхом вважається інше — авторитет серед чоловіків.
Луксмаксери кажуть, що образ Дон Жуана, який розтратив себе на жінок, стрімко виходить із моди. А от образ Ахіллеса, одержимого перемогами над іншими воїнами, навпаки, стає трендовим. «Кінцева мета цієї гри, — пояснює Клавікулар, — у тому, щоби перевершувати інших людей, мати кращий, ніж у них, вигляд, по суті — домінувати над ними». А на питання, яким є секс із ним, Клавікулар посміхаючись відповідає: «Одна хвилина, а через кілька днів тобі доведеться йти до клініки. Мені потрібно повертатися до роботи. Я зайнятий хлопець».