Максу чотири — і за обідом він заявляє матері, що йому потрібен манекен. «Добре», — говорить вона, здивована серйозним тоном дитини. — «Але я не знала, що ти цікавишся модою. Чого це раптом?» — «Це тому, що в мене раніше не було манекена. Дай мені манекен, і я тобі покажу. Я дизайнер». Саме так Шеррі Медісон, мати Макса Александра, переповідала свій перший діалог на цю тему із сином в інтерв'ю для People.
Це були часи пандемії, Шеррі та її чоловік, фінансист Джек Колодні, проводили локдаун у будинку разом із трьома дітьми і були готові на що завгодно, аби зайняти їх. Тож Шеррі дала сину картонний манекен, і вразилася, як швидко хлопчина зібрав на ньому сукню зі шматків тканини та підручних матеріалів. Тут варто зауважити, що хоча творчий порив Макса часто й описують як несподіваний, він не взявся нізвідки. Шеррі — художниця, яка працює переважно з картоном та загалом у напрямі апсайклінгу. Тож Макс зростав в її студії, оточений ескізами, інсталяціями й розмаїтими матеріалами. Крім того, він відвідував дошкільний заклад з мистецьким ухилом, тож навіть у такому віці вже бачив чимало художніх робіт.
При цьому Шеррі все ж не розуміє, чому Макс зацікавився саме дизайном і почав створювати сукні. «Я завжди в костюмі, Макс бачив мене в сукні, може, двічі в своєму житті», — розповідає вона вже в іншому інтерв’ю Vanity Fair. — «Ми з чоловіком зовсім не люди моди». Хоча прадідусь Макса був якраз успішним кравцем, а його бабусі та дідусі з обох сторін були пов’язані з фешн-бізнесом чи вміли шити, як і сама Шеррі. «Схоже, це у нього в генах», — припускає вона. І в це легше повірити, ніж у те, що Макс — реінкарнація італійського кутюр'є Гуччо Гуччі, про що раніше заявляв сам хлопчик. Але ніхто й не сумнівається, що з фантазією у Макса все в порядку.
Отже, коли Шеррі побачила, як захоплено Макс буквально з нічого створює одяг, вона навчила його основам шиття. На початку вона регулярно майструвала разом з хлопчиком, щоб голки та ножиці в руках чотирирічки не призвели до біди. Але вже в п’ять він працював мало не вправніше за саму Шеррі. Тож Макса почали водити на професійні уроки шиття.
Коли Шеррі побачила, як захоплено Макс буквально з нічого створює одяг, вона навчила його основам шиття.
За словами Шеррі, вона регулярно запитувала сина, чи хоче він продовжувати. Мати розуміла, що для дітей нормально одного дня вирішити, що вони неодмінно мають стати астронавтами, співаками чи кухарями, а потім забути про це. Але його інтерес до створення одягу не згасав, ба більше, виходило все краще й краще.
Перші «модні покази» відбувалися в саду їхнього будинку в Лос-Анджелесі для родини. Але після професійних курсів Макс почав створювати моделі на такому рівні, що його почали запрошувати взяти участь у локальних показах, про нього писала преса. Відомості додавало й те, що Шеррі вела інстаграм сина, де показувала процес створення одягу. Зрештою у 7-річному віці він потрапив до Книги рекордів Гіннеса як наймолодший дизайнер.
Шеррі наголошує, що Макс вчився шиття, але ніколи — саме мистецтва дизайну. Перші речі він робив із того, що було під рукою — тканин і залишків різних матеріалів із художньої майстерні матері. Тож це одразу визначило процес: не від ідеї до матеріалу, а навпаки. Зараз він працює так само — не робить ескізів, а одразу збирає сукні на манекенах. Форма з’являється в процесі експериментів. Коли щось не виходить, Макс просто пробує знову і знову, поки не отримає бажаний результат.
Перші речі він робив із того, що було під рукою — тканин і залишків різних матеріалів.
Поза подіумом Макс навчається у приватній школі в Каліфорнії. Шиє після занять і на вихідних. У будинку облаштована майстерня з кількома швейними машинами і манекенами. Його робота — це не окремий проєкт задля конкретних подій, а рутина: від вибору матеріалу до збирання речі. Шеррі розповідає, що якось запропонувала сину відвідати Діснейленд. Він натомість попросив відвезти його до магазину тканин.
Сам Макс описує для People процес роботи над колекціями доволі прямолінійно: «Я починаю з того, що просто думаю про тему колекції — якою я хочу її бачити. А потім створюю ті сукні, які, на мою думку, їй відповідають... Скажімо, якщо це осінь, я зробив би пальто. Припустімо, у вас є купальник і пуховик — це не поєднується. Вам потрібен купальник і, можливо, ще один купальник, але інший».
Хлопчик стає дуже серйозним і терплячим, коли доходить до роботи. І все ж поза цим лишається звичайною дитиною, що носиться по домівці, сміється, грається. Хоча мати відзначає, що в нього вже досить дорослі смаки: він, приміром, любить смак кави й обожнює тірамісу. Справді — трохи італійська душа. Але й це не дивно, бо Шеррі деякий час вчилася мистецтва у Флоренції і Макс подорожував з нею до Італії.
До показу в Парижі Макс уже з’являвся на подіумах. 2023 року він брав участь у Denver Fashion Week. Тоді ж і потрапив до Книги рекордів Гіннеса.
Що важливо, його роботи також виходили за межі показів. Зокрема, акторка Шерон Стоун з’являлася у шубі зі штучного хутра, створеній Максом. Причому це саме вона написала в інстаграм бренду і поцікавилася, яким чином можна отримати річ від Макса. Тоді Шеррі запитала сина, чи хотів би він щось зробити для Шерон Стоун. «Хто це?» — сказав хлопчик. Мати пояснила, що це жінка, котрій подобається його творчість, та показала її фото. «Вона красуня!» — заявив Макс, якого не дуже й цікавило, що ця красуня ще й відома. Він якраз працював над верхнім одягом, тож і створив для Шерон Стоун шубу. Дизайнеру тоді було 6 років.
Показ колекції Макса Александера у Парижі відбувся на початку 2026 року, через кілька днів після його десятого дня народження.
Макс представив 15 образів, серед яких були сукні з перешитих індійського сарі, французького військового парашута, а також із чохлів для зберігання одягу і сумок різних брендів. Загалом близько 90% речей колекції він створив із біорозкладних, перероблених або deadstock-тканин — матеріалів, які не були використані у виробництві. «Я намагаюся врятувати довкілля», — пояснює Макс CBS news. Та «Можливо, я надихну людей замислюватися про повторне використання речей і не купувати так багато фастфешн», — по-дорослому коментує він.
Описуючи сукні Макса, то зауважимо, що в них багато квіткових елементів, часто використаний тюль, спідниці, що підкреслюють талію, корсети, яскраві кольори. Загалом усе це можна назвати образами принцес. Шеррі якось пояснювала, що Макс завжди горів ідеєю зробити так, щоб жінки почували себе красивими. Він ніколи не створював чоловічого одягу чи не пробував носити сукні сам. Ні, схоже, десятирічний хлопчик справді хоче, щоб жінки почувалися принцесами. І, можливо, врятувати планету.