Привілей її старту неможливо заперечувати. Вайолет із дитинства мала доступ до середовища, куди більшість музикантів пробивається роками. Ще підліткою вона виходила з батьком на стадіонні сцени, співала «Nausea» на шоу Джиммі Кіммела разом із Крістом Новоселічем і Дейвом Ломбардо, записувала вокал для треку Foo Fighters «Making A Fire».
Наприкінці 2025 року Вайолет випустила дебютний подвійний сингл «THUM» b/w «Applefish». У січні 2026-го вийшов сингл «What’s Heaven Without You», а в березні вона анонсувала альбом «Be Sweet To Me» і представила пісню «595». Перші відгуки на релізи були стримано позитивними: критики називали Вайолет перспективною, артистичною та відзначали її тяжіння до 1990-х.
Причому варто додати, що Вайолет тяжіє не до найочевидніших орієнтирів у світі рок-музики, як Nirvana і Foo Fighters, з якими пов’язаний батько, чи класичного канону на кшталт The Rolling Stones і Led Zeppelin. Серед її референсів — переважно жіночі голоси: The Breeders, PJ Harvey, Cocteau Twins, Garbage, Björk, L7 та Джуліана Гетфілд.
Особливе місце тут посідає The Breeders. Гурт Кім Діл, який виріс із тіні Pixies в одну з ключових альтернативних груп 1990-х, показав, що рок може бути хітовим без глянцю, гучним без монументальності й дивакуватим без позерства. Саме їхній альбом «Last Splash» відкрив Вайолет інший спосіб чути музику і став одним з орієнтирів під час роботи над «Be Sweet To Me». «У цій музиці стільки шаленого темпу, енергії, але водночас вона дуже красива», — розповідала Вайолет для Far Out Magazine.
Вона згадувала, що відкривала для себе альбоми й фільми в поїздках із батьком, а вдома росла серед платівок, які ставили обоє батьків. Але її формувала не лише музика. Не менше важили речі, пов’язані з родинною пам’яттю.
Вайолет часто говорить про бабусь як про головну опору в житті, а про Вірджинію як про місце, з яким відчуває сильний зв’язок. Там стоїть будинок, де виріс її батько й де, за словами дівчини, майже все залишилося таким, як колись: коробки, папери, дрібнички, що належали кільком поколінням, домашній архів, що зберігся попри ремонти й переїзди.
Ця любов до старих речей і просторів із пам’яттю допомагає точніше побачити естетику виконавиці. Вайолет явно приваблює не стерильна краса, а середовище, де є шорсткість, недомовленість і напруга. Тому серед її орієнтирів так природно з’являється Девід Лінч, насамперед його стрічка «Твін Пікс: Вогонь, іди зі мною». Під час роботи над альбомом Вайолет не раз згадувала сцени й репліки з фільму, а окремі рядки переходили в пісні як пряма або прихована відсилка.
Саме Лінчу артистка присвятила трек «What’s Heaven Without You», що вийшов у січні 2026 року. Вона писала його разом із ще однією nepo baby, Персією Ньюман, донькою Гері Ньюмана. Атмосферна, трохи моторошна пісня про смуток, любов і втрату нагадує за настроєм саундтрек «Твін Пікс». Цей сингл Вайолет створювала після пожеж у Лос-Анджелесі під враженням від трагедії.
Зазвичай у її піснях не варто шукати лінійну оповідь. Тексти Вайолет частіше складаються з фрагментів, образів і реакцій, фіксуючи стан, а не ведучи слухача за сюжетом.
Трек «595» узагалі почався з речі: вінтажної футболки з рекламою сексу по телефону, яку вона замовила на Etsy. Посилка надійшла, але футболка на кілька місяців зникла в студійному хаосі: Дейв Грол відкрив пакунок, побачив її і сховав у студії. Вайолет згадувала, що обнишпорила весь дім у пошуках цієї футболки. Коли вона знайшлася, стало зрозуміло, що із цього вийде пісня.
«Be Sweet To Me» показовий тим, як саме він збирався. Вайолет не просто записувала дебют, а підбирала під нього своє коло людей. В одному з інтерв’ю вона порівнювала цей процес із побаченнями: важливо не тільки те, як людина грає, а й чи зможеш ти витримати з нею тиждень у туровому автобусі.
До альбому вона залучила номінанта на «Греммі» Ентоні Пола Лопеса, який мікшував матеріал, грав на барабанах і долучався до написання пісень, та його дружину Енджел. Вона записала для платівки бас і гітари. Гітарні партії виконував Салар Раджабнік, колишній гітарний технік Foo Fighters, якого Вайолет називає людиною-енциклопедією щодо інструментів і музики. Альбом записували з кінця 2024 до початку 2025 року в домашній студії Джастіна Рейзіна в Лос-Анджелесі. Раніше Рейзін працював, зокрема, з Кім Гордон із культових Sonic Youth і британською співачкою Charli XCX.
Дейв Грол розповідає, що на майбутній платівці доньки є мрійливі, майже невагомі пісні в дусі The Sundays чи Cocteau Twins, але поруч із ними присутні й значно важчі треки. Для Вайолет таке поєднання звучить цілком природно: її смак від початку тяжів до музики, де ніжність, напруга й шорсткість можуть безконфліктно співіснувати.
Естетика Вайолет легко зчитується в її кліпах. Обидва відео, «THUM» і «595», зняла лос-анджелеська режисерка Ніккі Мілан Г’юстон, яка називає свої роботи маленькими химерними мінімюзиклами. «THUM», знятий на плівку, видається сирим, дивакуватим і трохи моторошним. Натомість «595» — своєрідна ода Девіду Лінчу. Відео тримається на простій, але тривожній сцені в таксі, де пасажири змінюють одне одного.
Батько називає Вайолет найкращою вокалісткою в родині, каже, що хотів би бути її барабанщиком, захоплюється її смаком і тим, як швидко вона записала альбом. Водночас він не продюсував дебютник Вайолет, не домовлявся про контракт і не курував процес. Про угоду з лейблом дізнався вже після підписання, коли донька повідомила про це за вечерею.
У попкультурі вистачає історій про зіркових дітей, але в її випадку важливіше інше: вона не намагається зробити це походження головним змістом своєї музики. Натомість відбирає з нього тільки те, що їй справді потрібне: жіночі голоси альтернативних дев’яностих, похмуре кіно, родинну пам’ять, вінтажні речі, тривожну й чутливу інтонацію.
Питання тепер у тому, чи втримає вона цю крихку, трохи химерну самість, коли потрапить у м’ясорубку великої музичної індустрії. Саме це зрештою і визначить, ким Вайолет Грол стане далі: ще одним упізнаваним прізвищем із хорошим стартом чи авторкою, життєпис якої більше не доведеться пояснювати через згадку про батька.