— Хобіхорсинг часто недооцінюють. Зі сторони він справді має незвичний вигляд — спортсменки, здебільшого молоді дівчата, виконують різні вправи та стрибки, «сидячи» на палиці з кінською головою. Насправді ж це серйозна і фізично вимоглива активність, що поєднує в собі атлетизм, координацію, дисципліну та елементи перформансу. По суті, хобіхорсинг повторює чимало елементів кінного спорту — тільки без коней. Але це не просто гра чи пародіювання. Відтоді як хобіхорсинг з’явився на початку 2000-х у Фінляндії, він набув власної логіки, стандартів і змагальної культури.
Я вперше зацікавився хобіхорсингом після перегляду фільму Hobbyhorse Revolution режисерки Сельми Вільхунен. Почав досліджувати тему та шукати фотопроєкти інших авторів. На мій подив, майже нічого не знайшов, тож захотілося чимось заповнити цю порожнечу. Я спробував налагодити контакти з людьми, що захоплюються хобіхорсингом, і зрештою познайомився з Лоттою, фінкою, яка переїхала у Німеччину й відома онлайн як Hymyilevä Hevonen. Ми зустрілися, цілий день проговорили про її захоплення, тоді я зробив її портрет. Вона поділилася цим зображенням у соцмережах, і це відкрило мені двері до спільноти.
Хобіхорсинг повторює чимало елементів кінного спорту — тільки без коней.
Спільнота і соціальні мережі — стовпи хобіхорсингу. Люди, які займаються цим спортом, зазвичай мають теплі стосунки всередині своєї групи. Вони стають частиною відкритої та дружньої спільноти, що завжди підтримує. Разом вони не лише тренуються та змагаються, а й формують візуальний онлайн-світ навколо цього спорту в соціальних мережах. Там вони знайомляться, організовують зустрічі і, звісно, діляться фотографіями своїх коней.
Коні, або хобіхорси, мають велику емоційну цінність для спортсменів. Вони ставляться до них буквально як до живих тварин. У переважної більшості хобіхорсів є імена, а також свій стиль — зачіски, амуніція, аксесуари ручної роботи і таке інше. У TikTok та YouTube є безліч відео про те, як «задизайнувати» свого коня, як за ним доглядати і прикрашати.
Хобіхорса можна або купити, або створити власноруч. Ціни дуже різняться. Кінь може коштувати приблизно 80 євро, але інколи вартість доходить до 700 євро залежно від майстра. Звісно, стандартні моделі не так цінуються, як створені за індивідуальним запитом. У межах цього проєкту я відвідав майстра у Німеччині, який виготовляє хобіхорсів на замовлення — і робить це з неймовірною майстерністю та фантазією, тож можна сказати, що навколо цього спорту вже сформувався невеликий креативний ринок хендмейду.
Я не стежив за однією фіксованою групою спортсменок, а відвідував багато різних тренувань і змагань, особливо у східній та центральній Німеччині. Спортсменки тренуються з великим завзяттям. Вони мають напрацювати правильну техніку, бути витривалими, тримати ритм і поставу, точно виконувати елементи. Здебільшого тренування проходять десь на свіжому повітрі, у садах чи відкритих публічних просторах. Ніколи не забуду, як подорожував крихітними селами на сході Німеччини й раптом мені назустріч вибігали хобіхорсери. Це вражало!
Навколо цього спорту вже сформувався невеликий креативний ринок хендмейду.
Це молодий вид спорту. Клубна структура у Німеччині ще не сформована до кінця, тож усе просякнуто духом самоорганізації та експериментів. Але хобіхорсинг вже має свою спортивну федерацію. Змагання проходять із декількох дисциплін — виїздка, конкур і стрибки у висоту. Наприклад, під час змагань у виїздці учасники мають виконати класичні елементи з кінного спорту, як-от вольт чи серпантин, і їх оцінюють за контроль рухів та артистичність. А у конкурі вони проходять смугу перешкод — тут важать техніка і час проходження.
Атмосфера на змаганнях схожа на ту, що панує на аматорських спортивних подіях. Турніри часто відбуваються у великих залах, батьки підтримують своїх дітей на трибунах. Але що мене справді вразило, то це відчуття солідарності. Я рідко бачив, щоби спортсмени так підтримували одне одного. Формально всі вони конкурують на змаганнях, але насправді від усього серця вболівають одне за одного.
Ця теплота і підтримка всередині дуже контрастують із загальним ставленням до хобіхорсингу. З нього часто глузують та сміються. Відео з дівчатами на хобіхорсах швидко перетворюються на жарти та меми у соціальних мережах. Чимало учасниць мого проєкту розповідали, що стикалися зі цькуванням, булінгом і хейтом як онлайн, так і в реальному житті. Я думаю, що ніхто не має судити людей за їхніми захопленнями. На своїй виставці в Амстердамі я роздрукував деякі з цих коментарів і прикріпив поруч із фотографіями, щоб відвідувачі зрозуміли, з якими принизливими висловлюваннями стикаються ці молоді дівчата в інтернеті.
Хобіхорсинг показує нам, що спорт може бути різним — не обов’язково серйозним, маскулінним чи агресивним. Це — цікаве захоплення, яке формується на наших очах. Сподіваюся, скоро хобіхорсинг стане звичним явищем і не викликатиме стільки глузування онлайн.