Є заклади, що працюють, як машина часу. Коли приходиш, отримуєш там точно таку ж страву, яку подавали 5, 10, 15 років тому. Тобі виносять величезну тарілку з куркою гун бао, чи неймовірно гостру свинину, а в голові виринають спогади.
Читайте також: Історія одного з перших індійських ресторанів Києва “Гімалаї”, який працює з 1997 року
Кафе "Хан Юуан", яке вже 19 років працює в одному з гуртожитків Національного авіаційного університету, діє саме так. Це ціла "фабрика спогадів".
Щоб розповісти більше про нього, ми зустрілися з пані Мариною, директоркою кафе.
А ще поспілкувалися з колишніми студентами НАУ та постійними гостями закладу: вони охоче ділилися історіями про знакове для себе місце.
Все почалося 19 років рому: кафе відкрили 18 січня у 2005-го. Двоє студентів з Китаю, які навчалися в НАУ, взяли в оренду їдальню на території гуртожитку для іноземців. До речі, назва "Хан Юуан" так і перекладається: "Авіаційний університет".
Спочатку хлопці просто готували для своїх друзів, але замовлень ставало все більше: так в кафе з’явилися перші офіціанти. Назви страв писали просто крейдою на табличці, видруковане меню з’явилося згодом.
Після завершення навчання один з партнерів повернувся до Китаю, а інший, пан Дун Пін, вирішив залишатися в Україні. Кафе не зачинили, а навпаки почали активно розвивати. Зокрема, запросили кухаря з Китаю, який розробив ширше меню. Дотепер тут суворо дотримуються цих рецептур та технологій.
Ще за декілька років зробили окремий вхід. До цього кафе працювало без вивіски, а щоб потрапити всередину, треба було пройти цілий квест: переконати консьєржа при вході в гуртожиток, що ти йдеш саме в заклад та залишити паспорт або студентський квиток.
Тепер кафе легко побачити з вулиці. Навіть більше: декілька років тому всередині зробили косметичний ремонт, хоча вайб місця це суттєво не змінило.
24 лютого 2022 року заклад став на паузу.
Пані Марина згадує: "24 лютого ми не вийшли на роботу, але зібралися зі співробітниками вже за декілька днів, щоб роздати продукти. Багато всього віддали студмістечку, тим паче в ньому залишалися студенти, які не змогли виїхати додому. Потім були на паузі, але вже наприкінці квітня команда сама почала наполягати на тому, щоб ми знову відкрили двері. З 4 травня ми знову почали працювати".
Зараз в команді переважно працюють українці, однак вони дотримуються розробленої технології приготування китайських страв, тож смак та якість не змінилися.
Змінилися гості. Іноземців та студентів, які живуть в кампусі, стало набагато менше. Тож основна аудиторія закладу – це колишні студенти, які приходять сюди та приводять друзів:
Марина розповідає: "Колись у нас щодня було дуже багато іноземців, не тільки китайців. Це була хлопці й дівчата з усіх країн світу, всі зі своїми вподобаннями. Наприклад, франкомовні студенти з країн Африки дуже любили найгостріші страви. Пам’ятаю, якось у нас така компанія святкувала парубочий вечір. Один з хлопців вже був з маленькою донькою. І вона розмовляла українською! Мене це так приємно вразило тоді.
Зараз студмістечно майже порожнє. Залишилися лише ті студенти, які працюють.
А нашими основними гостями стали люди, які навчалися в НАУ колись. Вони дорослішають, одружуються, потім приходять до нас зі своїми дітьми.
Певно, 70% гостей ми знаємо по іменах. І це те, що дозволяє там триматися з року в рік, попри те, що у нас немає яскравих вивісок, і ми знаходимося в тихому дворику на Ніжинський.
Люди пам’ятають смак страв і повертаються за ним. Тільки от нещодавно була в гостях родина з Харкова: приїхали на декілька днів у Київ, і в першу чергу прийшли до нас, за спогадами".
В меню – різноманітні страви китайської кухні. Наприклад, тільки коропа готують 4 різними способами: під гостро-соєвим соусом (ган-шао), під кисло-солодким соусом (тан-цу), під класичним соєвим соусом (хон-шао) та у вигляді коралу (шан-ху). Звісно, дуже багато страв з м’яса: зокрема, великі порції свинини або яловичини на розпеченому залізі. А ще салат з бамбуком, "самовар" з баранячих тельбухів, 12 видів гарячих страв з курки (від гун-бао з арахісом та овочами в гострому соусі до смаженого філе у солодко-лимонному соусі), безліч страв з тофу та смажені ананаси в сиропі.
"Безумовно, найпопулярніша страва – це курка в кисло-солодкому соусі. Різноманітні "самовари": страви, які виносять на спиртовому пальнику, короп шан-ху у вигляді корала", - розповідає Марина.
Всеволод Севастьянов:
“Серед студентів НАУ всі цей заклад називали "китайка". В кожного були свої вподобання. Наприклад, курка в кисло-солодкому соусі, якийсь мега-гострий соус і ще пару страв, але вже не згадаю назв. Місце, куди треба було 100% йти, бронювати місце і лишати студентський у консьєржки, коли приходила стипендія і треба було це відсвяткувати”.
Євген Духнін:
“Серед непримітних будівель та студентської метушні гуртожитку Національного авіаційного університету ховається справжній кулінарний скарб, який змушує переосмислити усі стереотипи про їжу. Цей ресторан китайської кухні – не лише місце зустрічі голодних студентів, але й куточок справжньої Китайської культури та гастрономії.
Відвідування цього місця – це наче коротка подорож до серця Китаю. Смажені креветки занурюють вас у море смаків, а щупальці кальмара ніжно пестять палітру ваших смакових рецепторів. Гострі баклажани та курка в кисло-солодкому соусі – це дивовижна можливість дослідити глибину китайської кулінарної майстерності, де кожен шматочок розповідає свою історію.
Атмосфера тут далека від традиційного ресторанного шику, але саме це і робить місце унікальним. Це не про лакшері-досвід, а про автентичність та справжній смак”.
Юрій Ковріженко:
“Саме там, я, ще коли був студентом другого курсу, років у 18, познайомився з китайською їжею. Памʼятаю, що було дуже гостро і смачно. І умивальник заслуговував окремого коментаря. Гарні часи були”.
Євген Чистяков:
“Перший досвід китайської їжі. Років 10 тому в сусідній будівлі у мене був офіс. Вперше зайшов туди на вечерю і після цього кожного тижня шукав привід щось там замовити. Дуже знакове місце”.
Марія Кравченко:
“Коли я була студенткою першокурсницею, один хлопець запросив мене на побачення. «Це буде дуже особливе "топове" місце, де тобі точно сподобається», — казав він. Він був впевнений в цьому, адже знав: я люблю курку в кисло-солодкому соусі, а він — студент НАУ — точно знає найкраще місце в Києві для неї.
Перед побаченням я дуже хвилювалася, бо перед тим, як погодитися на це, не сказала: я не вміла їсти паличками.
Нервуватися ще дужче змушувала ще й офіціантка, яка приймала замовлення. Вона була не дуже привітною і, здається, з першого погляду визначила, що я не вмію їсти паличками. Її вʼїдливий коментар «Я знала, що тобі знадобиться виделка» я не забуду ще довго, як і довгий страх їсти паличками на людях.
Другого побачення з цим хлопцем так і не було. Але я назавжди запамʼятала смак тієї курки. Бо це була, певно, одна із найсмачніших страв в такому стилі, які я коли-небудь їла.”.
Юлія Сергеєва:
“Перший раз мене туди привела моя подруга з Миколаєва, яка тоді навчалась в Києві. Потім вже я туди водила маму та друзів, які про це місце не знали:) Це був мій перший досвід з китайською їжею. Як зараз пам’ятаю, їли курку кунг пао, і мене вразив факт смажених огірків і арахісу тоді.
Зараз живу в США і досі у половині випадків замовляю курку кунг пао в китайських їдальнях”.
Юлія Антонова:
“Я памʼятаю, що вперше там спробувала дійсно гарячі страви. Тобто такі, що ще шкварчали, коли тобі їх приносили на стіл. Там, здається, в меню були дуже кумедні назви. І така от страва, що аж шкварчить, називалася "самовар".
Марія Банько:
“Це був мій перший гастрономічний досвід в Києві за межами їдальні в НАУ. Мене туди привели друзі з Еквадору, з якими ми жили в одному гуртожитку. Звісно, я не могла спочатку впоратися з паличками, але мені допомогли розібратися з навчальними. Я нервувала та не розуміла, навіщо “їсти сало з варенням” (це так я назвала свинину в кисло-солодкому соусі з ананасом). Мені було дивно і я була певна, що не повернуся. Але вже за три дні я знову їла там щось надзвичайно гостре. Клялася, що якщо не помру, більше не буду їсти цю гостру китайську їжу ніколи. Але вже за тиждень знову була там з купою одногрупників. І так знову і знову протягом всього навчання.
Я закінчила університет 12 років тому і живу в зовсім іншій частині Києва, але час від часу повертаюся на Ніжинську в Хан Юуан за смаками юності”.
Ціни: курка гун-бао – 290 гривень, смажене філе курки з ананасом в кисло-солодкому соусі – 290 гривень, філе качки під солодко-соєвим соусом – 320 гривень, китайський суп з яйцем – 150 гривень, яловичина та смажений тофу в гострому соусі – 310 гривень, салат з бамбуком – 310 гривень, смажений ананас – 200 гривень.
Адреса: Ніжинська, 12
Режим роботи: 12:00 – 21:30, вівторок – вихідний.
Фото: Дзвінка Пінчук