22 грудня у литовському місті Клайпеда в Центрі культурної комунікації (Klaipėda Cultural Communication Center) відкрилася виставка сучасної української фотографії.
«У спробі проаналізувати та відтворити українську дійсність, у виставці LOVE, LUST & FURY представлені твори фотографів і художниць, чия практика, на думку кураторів, є репрезентативною у кожній із розглянутих тем», – пишуть організатори виставки.
Там представлені такі роботи:
Андрій Ломакін – серія «Амулет» про стан суспільства, в якому «гра в стрілялки» перестала бути просто дитячою грою.
Сергій Мельниченко – фотодиптихи «Військкомат» про призовне покоління, яке вперше в незалежній Україні опинилося в умовах подвійних стандартів корумпованої беззбройної армії та справжньої війни.
Андрій Бойко – Second Hand Generation про реалії тінейджерства у портретах, розвагах і побуті, де молодість і адреналін є допінгом до вивільнення з пут громадської думки та пострадянської моралі.
Яна Кононова – серії знімків, де проявляється ледь вловима схожість індивідуальності людини та середовища її офлайнового проживання, поєднуючи портрети з туманними українськими пейзажами.
Юлія Кривич – фільм My World Is Not Where I Am про пошук ідентичності, необхідний для формування власного «я».
Анастасія Лазуренко – Pearly Gates і Богдан Гуляй – Unaccomplished Studies on Ukrainian Erotic на контрасті проявляють категорію тіла і сексуальності чуттєвою лірикою та нахабнуватою брутальністю відповідно.
Група Gorsad – межі дитячої сексуальності, а також межі дозволеного і забороненого суспільством.
Ігор Чекачков – серія робіт NA4JOPM8 у співавторстві з комп'ютером, адже в процесі зламу машина самостійно створила ґлітч, виступила співавтором творів і розчинила у величезних кількостях кольорових пікселів весь архів знімків фотографа.
Валентин Бо – серія знімків Your Next Step Would Be To Do The Transmission про спосіб кібергуманізму в епосі постреальності та віртуальності.
AntiGonStaff – проєкт PornHorrors про українське «тіло» суспільства, яке ховає у собі страхи та сумніви багатьох поколінь, колективні травми якого стають стигмами на тілі суспільства, а відторгнення наготи – рисою національної ідеї.
«Реалії молодих українських художників – це погляд на себе і навколишню дійсність, чий пошук балансу між особистою та громадянською свободою перетворюється на бій із собою», – пишуть куратори виставки.