Ринок-«шайба»: модерністська пам'ятка, яку ми втратили двічі

23 вересня в Києві внаслідок російської повітряної атаки згорів Залізничний ринок — будівля біля Південного вокзалу, відома як ринок-«шайба». Останній рік вона простояла за зеленим парканом та з вікнами, закладеними OSB-плитами. Колись експериментальна й визначна для свого часу споруда поступово перетворилася на занедбану — її планували знести заради нової забудови.

Водночас за збереження будівлі продовжували боротися активісти. Тепер через обстріл безповоротно пошкоджена головна конструктивна особливість ринку — вантове покриття, систему якого практично неможливо відтворити зараз через складність розрахунків.

«Будівлі вже понад 50 років, і вона добре передає дух своєї епохи — від архітектурної естетики до самих принципів проєктування, — розповідає БЖ дослідник архітектури Семен Широчин. — Водночас це важливий зразок української інженерної школи. Споруду розробила заслужена архітекторка УРСР Алла Аніщенко в «КиївЗНДІЕПі» — інституті, де експериментували з конструкціями та творчо шукали нові типи будівель. Тобто перед нами не просто старий ринок, а будівля, на прикладі котрої дуже добре видно, як свого часу українські архітектори та інженери намагалися розсунути межі можливого».

У середині XX століття архітектори по всьому світу шукали способи перекривати дедалі більші простори стадіонів, концертних залів і ринків без колон та проміжних опор. Так з’явилися висячі покриття — системи з натягнутих сталевих канатів, або вант. Вони працюють на розтягнення: приймають навантаження від покриття й передають його на опорні елементи. На вигляд тонкі й майже невагомі, вони можуть утримувати значну вагу — приблизно як натягнута струна.

Перші будівлі з вантовим перекриттям — це американська Dorton Arena у Ролі та спортивні споруди Кендзо Танґе в Японії, зокрема Національний спортивний зал «Йойоґі» в Токіо.

В Україні одним із перших експериментальних об’єктів із таким перекриттям став ринок у Черкасах, збудований 1972 року. Його спроєктувала Алла Аніщенко. На ньому архітекторка перевірила, як вантове покриття функціонує в реальній будівлі: зокрема, як воно дає змогу створити великий вільний торговий простір і полегшити фасад. І вже 1973 року Аніщенко розробила нову модифікацію цієї конструкції для Залізничного ринку в Києві.

Згодом подібну систему використали для ринків і інших міст — у Харкові, Рівному та Махачкалі. Останній знесли 2016 року заради будівництва житлового комплексу.

Київський ринок мав циліндричну форму діаметром 51,6 метра. Схема його покриття називається радіальною вантовою: від внутрішнього металевого кільця до зовнішнього залізобетонного розходилися натягнуті сталеві елементи. На них укладали залізобетонні панелі трапецієподібної форми, які утворювали єдину оболонку. У центрі покриття розташовувався світловий ліхтар із напівпрозорим ковпаком. Така конструкція дозволяла перекрити величезний зал без колон посередині й водночас впустити всередину природне світло.

Саме конструкція визначала й характер будівлі. Навантаження розподілялося по кільцевій системі, тому фасад можна було зробити легким і ажурним, без важкого ряду несних колон. Масштабне скління поєднувалося з бетонними решітчастими елементами, створюючи прозору оболонку будівлі. Торговельні ряди розташовувалися по периметру, а склади були винесені в підвал, тому центральний простір залишався вільним.

Вантова система була не лише виразним архітектурним прийомом, а й економною технологією. Як пише Алла Аніщенко у книжці «Архітектура споруд з висячим покриттям» 1970 року, порівняно з традиційними балковими покриттями такі конструкції дозволяли заощадити близько 58% бетону та 54% сталі. Тобто величезний зал можна було перекрити тонкою системою натягнутих елементів, витративши значно менше матеріалу.

Спочатку «Залізничний» діяв як колгоспний ринок: сюди привозили продукцію з колгоспів і продавали її містянам. У роки перебудови тут відкрився рибний магазин «Океан», а після розпаду Радянського Союзу з’явилися біржа та автосалон. Згодом — супермаркет «Велика Кишеня».

Після будівництва розв’язки навколо Південного вокзалу ринок опинився поза основними пішохідними потоками. Через це кількість відвідувачів суттєво зменшилася, і в лютому 2021 року супермаркет закрився.

Того-таки року КМДА проголосувала за передавання ділянки під ринком під забудову. На сьогодні вона й досі має цільове призначення «під будівництво». Про це БЖ розповів громадський активіст і пам’яткоохоронець Дмитро Перов.

«Звісно, причиною сьогоднішнього руйнування ринку є російська терористична атака. Але зараз це можуть використати як привід, щоб остаточно знищити споруду й почати на її місці нове будівництво», — додав Перов.

Коли ділянку передали під забудову, громадська організація «Мапа Реновації» подала до Департаменту охорони культурної спадщини документацію, щоб надати ринку охоронний статус. Це б захистило будівлю. Однак документацію повернули на доопрацювання.

У січні 2024 року будівлю виставили на продаж. За інформацією активістів, її все ж мали знести, а на цьому місці планували спорудити житловий комплекс. Потенційним забудовником називали дніпровського девелопера Вадима Єрмолаєва.

«У 2025 році на ринку знову почалися будівельні роботи — щось демонтували всередині. Після того як люди це побачили й почали фотографувати, усі віконні прорізи закрили OSB-плитами, щоб не було видно, що відбувається всередині.

Тоді ми доопрацювали документацію «Мапи Реновації»: додали історичні відомості, яких вимагав Департамент охорони культурної спадщини, та привели пакет у відповідність до нового порядку обліку пам’яток, затвердженого Мінкультом. Після подачі департамент повернув документи через відсутність електронного цифрового підпису — про цю вимогу раніше не повідомляли. Ми усунули недолік і подали пакет повторно, але відповіді департаменту відтоді не отримали.

Оскільки ця облікова документація так і не була проголосована і немає відповідного запису в переліку пам’яток міста Києва, я доходжу висновку, що будівлю так і не внесли до цього переліку», — розповідає Дмитро Перов.

Отже, на момент атаки Залізничний ринок не мав охоронного статусу, попри спроби активістів його отримати. Тепер втрачена унікальна вантова конструкція, яку практично неможливо відтворити. Після пожежі питання про подальшу долю будівлі переходить у практичну площину: чи збережуть те, що від неї залишилося, чи знищення ринку остаточно відкриє шлях до забудови ділянки.