Лауреатом Пріцкерівської премії — найпрестижнішої світової нагороди в галузі архітектури — став чилійський архітектор хорватського походження Смілян Радіч Кларк. Журі відзначило його за вміння створювати простір через атмосферу, незвичні матеріали та відчуття «архітектурного відкриття».
Смілян Радіч, який заснував свою студію в Сантьяго у 1995 році, відомий проєктами, що балансують між грубими формами й ефемерністю. У своїх роботах він часто поєднує необроблений камінь із напівпрозорими поверхнями, створюючи об’єкти, що здаються водночас сучасними та древніми.
«Архітектура існує між масивними формами, що стоять століттями, та крихкими конструкціями, плинними, як життя мухи. У цій напрузі ми прагнемо створити емоційну присутність, що змушує людей зупинитися», — пояснює свою філософію архітектор.
Серед найвідоміших робіт лауреата:
Ресторан Mestizo в Сантьяго, Чилі (2006): об’єкт, частково «занурений» у землю.
Виноробня Vik у Міллау, Чилі (2013): інтегрована в ландшафт споруда, що підкреслює природний рельєф.
Музей доколумбового мистецтва в Сантьяго, Чилі (2013): приклад делікатної трансформації історичної тканини міста.
Павільйон Serpentine у Лондоні, Велика Британія (2014): напівпрозора коконоподібна структура, що стала однією з найбільш обговорюваних у серії павільйонів.
Голова журі Алехандро Аравена зазначив, що Радіч здатен відповідати на складні виклики з «радикальною оригінальністю», роблячи неочевидне очевидним. Журі підкреслило, що будівлі архітектора часто виглядають тимчасовими або навмисно незавершеними, що дозволяє їм краще взаємодіяти з вразливістю людського досвіду.
Сам архітектор сприйняв новину зі скромністю, назвавши нагороду «величезною честю», хоча й зізнався, що така увага до його персони здається йому приголомшливою.