У Ташкенті історичний вокзал 1912 року перетворили на центр сучасного мистецтва

Французька архітектурна студія Studio KO переобладнала колишнє трамвайне депо та дизельну заправну станцію в Ташкенті на центр сучасного мистецтва. Заклад розмістили у двох будівлях із жовтої цегли, зведених 1912 року, повідомляє Deezen.

Головною частиною центру стала висока індустріальна зала, яку архітектори порівнюють із базилікою. Тут зберегли оригінальні цегляні стіни, великі вікна та відкриті інженерні комунікації.

«Зала і так була дуже монументальною, майже як базиліка за пропорціями. Ми залишилися вірними початковому задуму», — розповів директор Studio KO Олів’є Марті.

Маршрут відвідувачів побудували на контрасті. З колишньої адміністративної будівлі вони спускаються гвинтовими сходами до підземних виставкових просторів, проходять темним металевим тунелем і виходять у світлу головну залу. Над сходами розмістили підвішений кубічний об’єм із глядацькою залою.

Нові сталеві поверхні контрастують зі старою цеглою, дерев’яні деталі додають інтер’єру тепла, а темне терацо відсилає до модернізму радянської доби.

Між двома історичними будівлями облаштували великий внутрішній двір, який також використовуватимуть для виставок. За словами Марті, його задумали як сучасну інтерпретацію махалі — традиційного узбецького кварталу, де життя організоване навколо дворів.

Ташкент міг стати ще одним містом із типовою панельною забудовою, але відбудова після землетрусу 1966 року змінила його архітектурний образ. Трагедія, що знищила 80% забудови, дала поштовх появі сейсмічного модернізму — напряму, який зробив місто впізнаваним і став важливою частиною його спадщини.

Десять об’єктів ташкентського модернізму увійшли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У нашому матеріалі розповідаємо, як сформувався цей архітектурний напрям, чому його ледь не втратили та чи має український модернізм шанс на такий самий захист.