На території заводу «Київметробуд» 23-24 серпня відбудеться фестиваль електронної музики та сміливої культури Brave! Factory. Складно сказати, що вражає більше — лайнап із п'ятьма десятками талановитих артистів і справжніх легенд чи масштаб будівництва, затіяного заради однієї доби фестивалю.
П'ять сцен, галерея, пляж, фудкорт, лаунж-зони, численні арт-об'єкти — все це створюється на території величезного працюючого підприємства. Більш того, навіть будувати все намагаються з матеріалів, знайдених на території — щоб максимально інтегруватися у простір і зберегти атмосферу. Участь беруть усі: велика команда арт-центру Closer, волонтери. І навіть колектив «Метробуду», здається, щиро підтримує захід — тут дозволяють малювати на сценах, будувати декорації з підручних матеріалів і організовувати сцени в цехах.
Музична програма фестивалю дуже насичена, тому ми вирішили зробити короткий опис для тих, хто вже планує свій маршрут поміж сценами або ще тільки збирається купити квиток. Розповідаємо про десяток артистів, виступи яких варто відвідати. Втім, як і решту. Також пояснюємо, де шукати арт-складову події та які ще локації фестивалю не завадило б подивитися.
І, головне, показуємо, як усе виглядає за кілька днів до початку фестивалю, в період активної підготовки.
Це головний майданчик фестивалю під відкритим небом. Поруч розташувалася чимала гора вугілля — звідси і назва. Зробили сцену з опалубок, які знайшли тут же, на території. Це такі конструкції, які використовують при заливанні тунелів метро, а конкретно ці послужили при будівництві метро на Осокорки. Для основи збирали котушки для кабелю. Взагалі практично все зроблено зі знайдених тут же матеріалів.
Навпроти спорудили масивний двоярусний бар, кожна частина якого важить близько дев'яти тонн.
Те, що до головної сцени ведуть рейки, теж вирішили обіграти — спорудили навпроти сцени вагон-«цепелін», який стане функціональним арт-об'єктом.
Кого слухати:
Jaga Jazizst
Одне з найбільш обговорюваних привезень на фестиваль — колектив з восьми учасників. Їхню музику прийнято характеризувати як електронно-експериментальний ню-джаз. Талановиті норвежці випустили свій перший альбом ще у 1994 році. «Jævla Jazzist Grete Stitz» вразили музичне співтовариство тим, як вони поєднували джазову віртуозність із елементами хіп-хопу. На сьогоднішній день у них п'ять повноформатних робіт і більше десятка синглів і EP.
На команду впливали найрізноманітніші стилі, починаючи від британського гітарного шугейзінгу та свінгу з прогресив-роком 70-х і електронікою 90-х. Вони грають у церквах, на рок-фестивалях, джазових концертах і заходах з електронною музикою.
Практично всі члени колективу беруть участь в інших музичних проектах, що помітно впливає на їхні альбоми. За словами Jagga Jazzist, секрет їхньої музики простий: «Маючи в складі таку кількість людей, ви отримуєте стільки ж різних думок, сприйнять і смаків».
Francesco Tristano
І ще один експериментатор на цій же сцені. Академічний піаніст, композитор і автор інтерпретацій класиків, який примудряється поєднувати фортепіанну гру з сучасною танцювальною музикою, Франческо продовжує працювати як електронний продюсер, але розвивається і як класичний піаніст. На рахунку цього обдарування з Люксембургу — спільні роботи з такими ветеранами техно, як Карл Крейг, Моріц фон Освальд і Дерік Мей, а також співпраця з диригентом Михайлом Плетньовим, неодноразові премії на конкурсах піаністів і компіляції разом із сучасними класиками — такими як Макс Ріхтер.
Основна думка Франческо полягає в тому, що музика — байдуже, часів бароко чи сучасна, танцювальна чи експериментальна — намагається об'єднати наш розум із тілом, подарувати нам відчуття задоволення.
Затишний віддалений відкритий майданчик, обгороджений з одного боку вантажними контейнерами, невеликий, але з цікавими артистами і крутим муралом. Відкриється тільки 24-го вранці.
Кого слушать:
Zebra Katz
Під цим псевдонімом ховається феномен хіп-хоп культури останніх років — нью-йоркський квір-репер Оджей Морган. У 2012-му дизайнер Рік Оуенс використовував його композицію Ima Read в шоу на паризькому тижні моди, після чого Морган став відомим, його почали запрошувати на різні фестивалі.
Зараз Оджей живе в Берліні, його треки ремікшують Tricky, Grimes, Азіль Бенкс та інші, а його голос звучить відразу в трьох треках нового альбому Gorillaz.
До речі, Оджей проти терміна «квір-хіп-хоп», і описує свого героя так: «Zebra Katz мінімалістичний, ліричний, похмурий, претензійний і заворожує м'яким голосом». Він вважає Zebra Katz виключно арт-проектом, тому про свій музичний талант висловлюється досить іронічно: «Я надихався Ніною Сімон і Міссі Елліотт, а вийшло щось у дусі Трікі і Goldie. Може, це здорово, але я цього не планував!».
Словом, його варто не тільки почути, але й побачити.
Egyptian Lover
Egyptian Lover, він же Грег Бруссард, король 808 драм-машини і родоначальник репу західного узбережжя. Його музика — це суміш електро, соулу, фанку та хіп-хопу, їй він присвятив понад 30 років.
Популярність Грегу приніс трек «Egypt, Egypt», випущений у 1983 році. Цей трек моментально став хітом, та й досі він найкраще продається на iTunes у Egyptian Lover.
До речі, минулого літа Грег уже приїжджав до Києва — грати в «Лісовому причалі». Не пропустіть легенду цього разу. Обіцяють дух детройтського електро і, звичайно ж, драм-машину та речитатив у найкращих традиціях олдскульного хіп-хопу.
Територію, на якій раніше не було нічого, крім будівельного мотлоху, повністю розчистили і перебудували. Зробили дерев'яний настил і спорудили майданчик на узвишші. Схоже на те, що на фестивалі цей балкон постійно буде заповнений. Тут буде свій бар, зона відпочинку і, здається, досить цікаві інсталяції.
Назвали так, оскільки сцена знаходиться якраз поруч із депо, в якому стоїть локомотив. Обіцяють, що на Brave його можна буде розглянути.
Є як денна, так і нічна програма.
Кого слухати:
Lawrence
Пітер Керстен, він же Lawrence — продюсер і діджей із Гамбурга, успішно поєднує музику з кураторством у Mathew Gallery в Берліні та Нью-Йорку, а також з роботою над власним лейблом Dial.
Музика Керстена нагадує про його любов до канонічного детройтського мінімал-техно в дусі Роберта Худа, якого, до речі, також можна буде почути на фестивалі.
Derrick Carter
І ще одна легенда. Деррік Картер — один із героїв, які вчинили музичний переворот у 80-х роках — тоді в Чикаго народилася хаус-музика.
У нього зібралася значна кількість треків, випущених як під його справжнім ім'ям, так і під численними псевдонімами: Sound Patrol, Dо Bang, Oneiro, The Innocent. У 1995 році він почав працювати з живою групою в якості Sound Patrol Orchestra. У Британії Деррік заснував власний лейбл під назвою Classic, котрий припинив своє існування після сотого релізу.
Його музику багато хто називає «bompty». Стиль легко пізнаваний завдяки уривчастому басу, лоу-файним семплам і спокусливому вокалу.
Техно-майданчик розташувався у величезному формувальному цеху заводу. Звичайно, тут прибрали все зайве, спорудили масивний бар, але загалом простір залишився максимально автентичним. Тут, звичайно ж, буде проходити нічна програма. Зате вранці можна плавно переміститися в сусідню будівлю галереї або на майданчик Container.
Robert Hood
І знову легенда, але цього разу — електронної сцени Детройта, також відомий як Floorplan, Monobox, Inner Sanctum і The Vision. Худа й досі називають батьком мінімал-техно, адже саме він своїми надихаючими релізами багато в чому допоміг змінити обличчя сучасного детройтського техно і сприяти його відродженню.
З 1990-х він вкладає всю душу в цю музику, намагаючись надати їй унікальності. Завдяки співпраці з Джеффом Міллзом і Майком Бенксі на початку своєї кар'єри він був частиною Underground Resistance і почав розвивати звучання мінімал-техно, яке мало відображати весь радикалізм, властивий цьому жанру.
Octave One
І знову Детройт, справжня класика. Культовий дует і сімейний проект братів Берден дебютував у 1990 році з треком «I Believe» у збірнику «Techno 2: The Next Generation». Він став хітом усіх вечірок і рейвів 90-х, для багатьох уособлюючи сенс детройтського техно. Цього ж року вони створили свій лейбл 430 West Records, де на сьогодні випустили вже сотні релізів.
Octave One також ховаються під різними псевдонімами: Metro D або Random Noise Generation.
Поряд з головною сценою розташувалася витягнута будівля, на стіні якої вже красується скелет дракона. Дальня частина споруди, яка раніше служила складом, перетворилася на майданчик з експериментальною музикою. Довелося звідси все прибрати, в тому числі і зайві перегородки.
До речі, щоб до «Труби» було простіше дістатися від головної сцени, споруджують невеликий міст.
Laurel Halo
Справжнє ім'я цієї талановитої артистки з Мічигану — Іна К’юб. Сьогодні вона живе в Берліні, де веде щомісячне шоу на Berlin Community Radio.
Її дебютний альбом «King Felix» назвали проривом року за версією Fact magazine, а наступний альбом «Hour Logic» Fact включив до списку найкращих за рік.
Олаф Бендер, він же Byetone — один із творців лейблу Raster-Noton, його головний графічний дизайнер і арт-куратор. В основі його творчості — медіа-арт, глітч як культура, свобода самовираження та індустріальне мінімал-техно як ритмічний каркас.
Різні інсталяції розкидані по всій території фестивалю, але осередком арту стане саме галерея (у звичайний час — арматурний цех). Втім, деяким художникам якраз довелося працювати із залізом і займатися зварюванням для створення своїх робіт.
Галерея знаходиться найближче до входу, якраз за майданчиком з газоном. До речі, щоб створити таку досить просту річ — рівний майданчик з густою травою, — довелося здорово повозитися. Зате працівники «Метробуду», які звикли бачити тут суцільні ями, в які скидали бетон і сміття, тепер просто щасливі. Тут же, за майданчиком у галереї, розташувався дуже фотогенічний напис Brave. Букви, звичайно, збирали з матеріалів, знайдених на території. Одна тільки «А» важить шість тонн.
Кого дивитися:
До цього напрямку підійшли так само серйозно, як і до музичного. Так що відбором художників (усього близько 50) займалася група з чотирьох кураторів. Роботи створювали, відштовхуючись від можливостей і особливостей локації. Тому тут і масштабні малюнки на стінах, і інсталяції, створені зі знайдених на території матеріалів. Обіцяють також медіа-арт і виставку фотографій.
Більшість художників — з України, але буде також і кілька гостей: наприклад, Клеменс Бер з Берліна, який створює інсталяції зі знайдених предметів. Територія заводу для нього — ідеальне місце.
Основою для інсталяцій Катерини Коновалової, гості з Москви, також послужили вторинні матеріали, але з використанням сучасних технологій. А в продовження теми метро Костянтин Шакула збирає «поїзд-привид» з арматурної сітки.
Також обіцяють показати відео Естебана Дьяконо з Аргентини, який створює короткі ролики абсурдного змісту та абсурдної форми. А крім масштабних муралів художники залишили на стінах і предметах невеликі малюнки-ребуси.
Звичайно, на території зробили безліч різномастих барів, а також окремий фудкорт. Крім звичних бургерів і локшини тут буде вегетаріанська їжа від Savage Food (та сама, яка зараз існує на території Closer) і корисні страви від MOMO (заклад на вул. Сагайдачного). Також буде працювати кав'ярня, точка з соками і чайна.
Над оформленням фудкорту теж дуже ретельно попрацювали. А якщо пощастить з погодою, то ми ще побачимо тут і навіс із 600 паперових птахів.
Ще одна причина сподіватися на хорошу погоду — майданчик «Пляж» поруч з Angar. Звичайно, рити штучне озеро не стали, але розбризкувачі, а також гори чистого піску обіцяють.
Фото: Дмитро Ларін
