У п'ятницю, 22 березня, у Києві стартує фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Цього року його темою став цифровий світ. У конкурсних і позаконкурсних програмах представлені фільми про зміну людських звичок у нових умовах соціальних мереж, про тренди та форми захисту прав в електронній спільноті та виклики реального світу.
На які фільми варто сходити, читайте у нашій добірці.
«Тато – мамин брат» – це повнометражний документальний дебют українського режисера й оператора Вадима Ількова. У фільмі показаний складний портрет сім'ї, що складається з відомого у вузьких колах андеграундного артиста Анатолія Бєлова, його сестри та племінниці, для якої дядько – це батько.
Мати Каті не може займатися вихованням дочки, тому відповідальність за дитину лягає на плечі Толика. Йому доводиться балансувати між казками на ніч і провокаційним мистецтвом, брати Катю на тусовки, піклуватися про неї, коли психічне здоров'я сестри погіршується.
Євгенія Останіна і Зося Родкевич (зняла «Мій друг Борис Нємцов») за сімейною хронікою показують жінку, яку можна схарактеризувати як матір з великої літери «М». Героїня фільму – Аліна Макарова. У неї шестеро своїх дітей і одна прийомна дитина. Колишній чоловік Аліни – ефіопець, тому всі діти змішаного походження. Тільки її прийомний син – білий, і у нього нестабільна психіка. Новий хлопчик приносить в сім'ю чимало проблем. У вихованні ще одного сина діти стають союзниками Аліни, яка демонструє самурайську витримку та терпіння стоїків.
На віддаленому острові в Індійському океані сухопутні краби мільйонами мігрують з джунглів до води. Тут же знаходиться закритий Австралійський центр тимчасового перебування, де тисячі шукачів притулку замкнені на невизначений термін. Їхній єдиний зв'язок зі світом – психотерапевт По Лін Лі.
Глядач знайомиться з трьома підлітками з Гани, які займаються інтернет-шахрайством за допомогою чорної магії. Одна з них – молода мама Ама. Вона – новачок у справі. «ОдинДолар» намагається зібрати гроші на подорож до Італії, а Френсіс – найдосвідченіший у цій справі. Він навчає всіх інших, як розводити на гроші європейців за допомогою чатів для знайомств.
Фільм відкриває двері в тіньову індустрію модерації інтернет-контенту в третьому світі. У картині ми зустрічаємо п'ятьох «цифрових чистильників». Їх відібрали із тисяч людей з усього світу. Щодня вони переглядають і оцінюють купу складного для сприйняття контенту: від порнографії до фотографій з місць бойових дій.
Це історія 20-річної киянки Аліни з бідної сім'ї. Її єдиний шанс вирватися з трущоб життя – футбол. Аліна на піку кар'єри і чекає запрошення до національної збірної України, але у долі свої плани. Мати дівчини вмирає, і з Аліною залишаються молодші брат і сестра. Героїня знаходиться перед вибором: сім'я або мрія.
Автор вдається в питання, чи можуть віртуальні відносини замінити реальні? Все це подається через історію двох китайських інтернет-зірок, які втекли від самотності та досягли слави й багатства. Глядач відправиться в подорож їхніми студіями для онлайн-трансляцій, які перетворилися на віртуальні місця зустрічей сотень мільйонів людей. Персонажі зустрічаються на декількох химерних конкурсах інтернет-зірок і дізнаються, що в їх віртуальному світі щастя таке ж невизначене, як і в реальному.
Фільм був номінований на премію «Оскар» у категорії документального кіно й отримав нагороду спеціального документального журі на кінофестивалі Sundance. Критиків зачепила історія людей з Рокфорда – промислового міста в штаті Іллінойс. Місцеві мешканці існують в умовах тотального безробіття і бідності. Але троє шкільних друзів знаходять відраду в скейтбордингу, знімаючи на відео свої пригоди. Через багато років один з них повернеться до рідного міста. Бінг хоче дізнатися, що сталося з його друзями дитинства і де вони зараз.
Фільм розповідає про архітектора Флоріана Юр'єва, який спроектував знамениту «Тарілку» на Либідській, герб Києва та будівлю метро «Хрещатик». На 90-му році життя йому доводиться опанувати ще одне, абсолютно нове для себе заняття. Щоб врятувати свій авторський архітектурний проект – київську «Літаючу тарілку» – від перетворення на частину торгового центру, Флоріан Юр'єв починає кампанію проти свавілля столичних забудовників.
У головній ролі – режисер фільму, Гарвардська студентка Дженніфер Брі. Вона готувалася до весілля своєї мрії, але раптово тіло почало її підводити. Щоб зрозуміти дивні симптоми, дівчина взяла камеру і зняла найгірші моменти своєї боротьби з синдромом хронічної втоми – хвороби, яку багато хто досі вважає вигаданою. Але відверта розповідь Брі змусить по-іншому поглянути на ситуацію.