Давній монастир у Раві-Руській на Львівщині та колишній палац Потоцького на Тернопільщині під час війни стали прихистками для внутрішніх переселенців.
Обидві будівлі є пам’ятками архітектури національного значення XVIII ст., але довго не використовувалися, занепадали і руйнувалися. Торік історичні будівлі відремонтували і пристосували для проживання переселенців, пише Zaxid.net.
У Раві-Руській облаштували чотири дитячі будинки сімейного типу, які переїхали з неспокійних регіонів, а на Тернопільщині проживають сім’ї військовослужбовців.
Простір монастиря розділили на чотири житлові сегменти і призначили їх для проживання дитячих будинків сімейного типу. Кожна родина має власні кімнати, санвузли, кухню. Загальна площа, яку займають дитячі будинки сімейного типу – 1500 м2.
Решту простору займають загальні приміщення спільного використання – ігрова, зала для свят, катехитична, загальна кухня, куточок адміністратора.
Бароковий монастир францисканців-реформатів та костел святого Михайла збудували у Раві-Руській в 1730-х роках, в часи Речі Посполитої. Монахи католицького ордену виїхали з нього по Другій світовій війні, радянська влада влаштувала там складські і виробничі приміщення, машинно-тракторну станцію.
А вже за незалежної України історичну будівлю внесли у перелік пам’яток національного значення, але нічого не робили для її порятунку. Колишній монастир десятиліттями занепадав при дорозі до міжнародного автомобільного пункту пропуску з Польщею.
На відновлення будівлі монастиря використали кошти з гранту ЄС та обласного бюджету, внески благодійних та релігійних організацій. Під час ремонтних робіт на склепінні в коридорах та сходових клітках виявили розписи, але для їхньої реставрації бракувало грошей. Тому розписи законсервували.
Водночас у колишньому мисливському палаці Потоцьких у селі Рай на Тернопільщині «Українська освітня платформа» створила умови для тимчасового перебування понад 30 переселенців.
Раївський палац збудували у 1760-1770 роках, довкола заклали розкішний парк. У XIX ст. палац перебудували, а комуністична влада у 1952 році провела капітальний ремонт, суттєво знищивши автентику. У радянські часи у ньому працював інтернат і всередині фактично весь оригінальний інтер’єр знищений. Там робили ремонти, прокладали комунікації, міняли столярку.
Від 1994 року будівля є у користуванні Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ. У будівлі раніше працював заклад підтриманого проживання для людей з інвалідністю. Але його перенесли, бо не вистачало коштів на утримання приміщення.
Будівля більше року пустувала і почала занепадати, потребувала ремонту. Було затікання між поверхами через зруйновану систему водовідведення з даху: вода стікала не трубами, а по стінах.
Місцевий активіст і волонтер Денис Власенко закликав охочих людей з досвідом зголоситися до реновації об’єкту, щоб задіяти приміщення, врятувати його від руйнації. Згодом «Українська освітня платформа» ініціювала облаштування у будівлі прихистку для переселенців за проектом «Домівка».
Для цього залучили на косметичний ремонт, меблі та техніку близько 30 тис. доларів від трьох різних іноземних грантодавців.
У палаці повністю переробили опалення. Там був старий газовий і ще твердопаливний котел. До нього встановили нову автоматику, електроніку, все необхідне, щоб було якісне забезпечення гарячою водою для такої кількості людей.
Всередині приміщення на двох поверхах провели внутрішні косметичні ремонти, обробили стіни від грибка і плісняви, облаштували санвузли і кухню.
На загальній площі двоповерхового палацу у 500 м2 містяться 9 окремих кімнат по 12-15 м2 кожна, дві загальні кімнати у форматі хостелу – для екстрених ситуацій, коли спонтанно приїжджає багато людей. Загальною є кухня, їдальня, чотири санвузли, по два на кожному поверсі.
Роботи закінчили в кінці 2022 року. Там розміщується близько 30 людей, але ця кількість постійно змінюється. Туди заїжджають люди, які не мають де жити, на тимчасове перебування, і їдуть кудись далі. Зараз тут живуть сім’ї військових.
Щодо збереження автентики, то у палаці її мало залишилось. У приміщенні є камін, але вже відтворений, на фасаді збереглася ліпнина. Денис згадує, як місцеві краєзнавці хвилювались, що організація зруйнує палац. Але про всі проведені роботи оперативно звітували у соцмережах.
Фото: CBC Programme, Zaxid.net