Ми вже писали про те, як досвід відбудови Варшави може бути корисним для українських реалій, а також ділилися порадами від Яна Гейла, відомого архітектора з Данії.
Цього разу ми підготували конспект події, на якій українські архітектори Дмитро Аранчій, Анна Кирій, Даша Спицька та Анна Іскіердо розбирали кейси відбудови міст у Франції, Великобританії і Японії та обговорювали те, які уроки з них може та має винести українська спільнота.
Досвід Ковентрі
Розповідає Дмитро Аранчій
Під час Другої світової місто зазнало потужних бомбардувань: вони зруйнували історичний центр, знищили три чверті всіх промислових фабрик міста, пошкодили десятки тисяч будівель. Навіть з’явився спеціальний термін «ковентрувати»: знищити місто ударами з повітря.
Рішення та уроки
- Викуп землі в центрі міста міською владою
В структурі власності Ковентрі на початку війни творився повний хаос. Для того щоб оперативно почати відбудовувати місто, не узгоджуючи це з десятками або сотнями осіб, міська влада викупила землі, і це дозволило розпочати процес негайно. Стратегія відбудови окремого міста узгоджувалася зі стратегію відбудови в межах всієї країни.
- Громадське мистецтво – як промінь світла
Місто після війни почало наповнюватися різними мистецькими творами: скульптурами, муралами, інсталяціями з неону. Наприклад, вони в 1949 році відкрити статую Леді Годіви в центрі Ковентрі. Іноді твори були серйозними, іноді – сатиричними, але вони вселяли в людей оптимізм.
- Громадські простори та відмова від псевдоісторії
Один з головних уроків Ковентрі – це створення великої кількості громадських місць. А це відмова від псевдоісторичного відтворення зруйнованих старовинних будівель. Тобто руїни пам’яток архітектури консервували, а поряд зводили нову будівлю, а не намагалися відтворити заново знищене.
Водночас, відбудовуючи Ковентрі, архітектори припустилися кількох помилок. Головними проблемами повоєнного Ковентрі стали автомобілецентричність (місто для автівок, а не для людей), засилля шопінг-молів та велика кількість неякісних багатоповерхівок. Ці помилки визнавали та виправляли вже в другій половині ХХ століття.
Головними принципами відбудови сучасних українських міст мають стати: людиноцентричність, сталий розвиток, громадські простори, повага до історії, відмова від «архітектурних фейків» та стратегічне планування.
Досвід Гавра
Розповідає Анна Іскіердо
Під час Другої Світової місто дуже постраждало від бомбардувань: історичний центр, порт та безліч будівель було знищено. За відновлення міста відповідав Огюст Перре, він відбудовував місто згідно з тогочасними модерністськими тенденціями.
Рішення та уроки
- Останнє слово має бути за головним архітектором
Після того, як було сформовано команду, що відповідала за відновлення міста, вона мала всю необхідну повноту влади задля для втілення проєкту. Чиновники та бізнес не могли впливати на рішення головного архітектора.
- Ідеї, що випереджають час, можуть бути не прийнятими зараз. Але вони важливі, адже створюють візію майбутнього.
У Перре було багато утопічних проєктів, серед яких навіть підняття міста над землею, аби транспортні розв’язки залишалися внизу. Попри те, що деякі з них очевидно неможливо було реалізувати в повоєнні часи, вони окреслили певний горизонт ідей в містобудуванні.
- Немає сенсу дотримуватися тієї структури міста, яка була до війни
Історичний центр Гавра не відтворювався, а будувався наново – з урахуванням всіх тогочасних трендів та підходів. А сам Перре став «поетом залізобетону», найбільш популярного матеріалу на той час.
Незважаючи на те що ЮНЕСКО відзначило реконструкцію історичного центру Гавра як приклад видатної архітектури, сучасні урбаністи мають багато запитань до проєкту. В першу чергу, його критикують за те, що «місто не врахувало масштаб людини»: величезні будівлі з залізобетону здаються холодними та некомфортними для людей. Місто в якомусь сенсі стало заручником тогочасним модерністських трендів, але зараз потроху змінюється.
Досвід Японії
Розповідає Даша Спицька
В Японії дещо відмінне від країн Європи ставлення до архітектурної спадщини: тут майже кожне покоління відбудовує визначні будівлі – з новими матеріалами та іноді навіть на новій локації. Архітектурні рішення здебільшого мінімалістичні, декоративні деталі заборонені через високий ризик різноманітних стихійних лих.
Один з найбільш жахливих і водночас цікавих для вивчення прикладів – відбудова Хіросіми, міста, яке було фактично знищено внаслідок атомного бомбардування. Загинуло за різними оцінками до 150 000 людей. В 1949 році японська влада вирішила відновити Хіросіму і назвала її «містом миру». За 10 років майже все місто було відбудовано.
Рішення та уроки
- Архітектурні конкурси – шлях до формування наративів
В Японії проводили багато архітектурних конкурсів. І навіть якщо далеко не всі проєкти втілювалися в життя, вони змогли дати уявлення про те, якою є сучасна архітектура, які її основні ідеї та наративи та як їх можна застосувати до японських реалій
- Немає нічого більш сталого, ніж тимчасове
Тут Україна може використати досвід японського архітектора Шигеру Бана: він швидко зводить будівлі з нетрадиційних матеріалів – картону та бамбуку. Один з його найвідоміших проектів – «паперова церква», яку він звів після землетрусу у Кобе. Незважаючи на швидкість зведення та «тимчасовість» споруд, вони естетичні, ергономічні, функціональні, цікаві. І деякі з них використовуються роками.
- Будівельне сміття – це ресурс
Після руйнації залишається багато будівельного сміття. Необхідно розробити алгоритм, як його збирати, сортувати, використовувати повторно або утилізувати. В будь-якому разі це і проблема, і ресурс водночас.
Три головних питання, на які зараз мають відповісти українські архітектори
- З чого і коли почати відбудову міст?
В ідеалі проєкти мають розроблятися вже, аби на момент перемоги було накопичено якомога більше ідей та рішень, які можна взяти в роботу. При чому бажано, аби був національний орган, який створить прозору систему, в якій більш-менш децентралізовано працюватимуть проєктні офіси окремих міст.
- Як ставитися до залучення іноземних архітекторів до проєктів відбудови українських міст?
Архітектори зі світовим ім’ям привертають увагу до України, можуть принести інвестиції та експертність, однак вони мають тісто співпрацювати саме з українськими архітекторами, які набагато краще знають міські та історичні контексти.
- Яким чином можна залучати громаду до обговорення проєктів відбудови?
Остаточне рішення мають приймати саме експерти та відповідальні особи, однак громади необхідно запрошувати до діалогу: проводити опитуванні, пропонувати ідеї та збирати зворотний зв’язок. Саме громади – «споживачі» того, що створюють архітектори, вони мають право бути почутими.
Фото: Stuart Frisby, Alex Rerh, Abdulaziz Alfawzan, Philippe Alès, Philippe Alès, Ebun Oluwole/Unsplash.