Як відбудувати зруйновані міста після війни: 5 ідей від Яна Ґейла, автора книги «Міста для людей»

8 квітня відбулася відкрита лекція Яна Ґейла – відомого данського архітектора та урбаніста, автора бестселера «Міста для людей». Він поділився кількома ідеями, яким чином варто будувати та відбудовувати міста, аби життя в них було якісним та комфортним.

Ми записали ключові ідеї та тези його виступу.

Вже зараз треба думати про перспективу українських міст на 10-20 років

Будь-яке місто треба відбудовувати, не просто відтворюючи пошкоджені споруди, а базуючись на стратегії, уявленні про те, яким має бути життя в ньому за десятки роки.

Які б не були умови зараз, обмежені ресурси треба витрачати на те, аби створювати комфортний простір, в якому буде висока якість життя.

Не обов’язково йдеться про дорогі проєкти: ті ж самі багатоповерхівки радянських часів можна зробити більш комфортними через реновацію, зменшивши їхню етажність та правильно облаштувавши прибудинковий простір.

В якості тимчасового житла для людей, які втратили дім, можна створювати модульні мобільні домівки з відновлювальних матеріалів.

Але головне – не розв’язувати проблему недостатньої кількості житла, просто будуючи ще більш високі та монструозні багатоповерхівки.

Головне при плануванні міста – поставити на перше місце людей

Значна частина міської забудови України належить до радянського модернізму. Радянський модернізм, як і модернізм в архітектурі в принципі, був цікавим технократичним експериментом. Однак він не створював умови для комфортного життя у місті. Радше, навпаки. Він фокусувався на місці, а не на людях, які будуть в цьому місці жити.

Типові багатоповерхівки, які у великій кількості будували і будуть з 1960-их років – це місце, в якому можна комфортно виспатися, аби відновити сили для подальшої роботи. Все. Вони не пристосовані ані для соціального життя, ані для спілкування, ані взагалі для того, аби людина відчувала себе, справді, добре.

Також типова проблема міст, починаючи з середини 20 століття – carinvasion, «вторгнення машин». Вони з’являються у місті і повністю займають його, не лишаючи вільного простору.

Врешті-решт, місто, у якого не було відповідної стратегії розвитку, перетворюється на суцільний затор та паркінг.

Гарна новина полягає в тому, що цю проблему можна вирішити.

Громадські простори та car free spaces покращують якість життя людей у місті

Данія стикалася з тими ж урбаністичними проблемами, які були ознакою багатьох українських міст до повномасштабної війни: некомфортні для життя забудови та суцільні затори.

Одне з рішень – ревіталізація старого житлового фонду, з мінімальними ресурсами, але з думкою про людей.

В першу чергу йдеться про обладнання громадського простору навколо будинків, аби людям хотілося там проводити час: частіше виходити з квартири, спілкуватися з друзями, влаштовувати пікніки тощо.

Те, що відбувається поряд з будівлями не менш важливо за те, що відбувається в них.

Із засиллям автомобілів Копенгаген боровся комплексно і дуже успішно. Серед головних рішень: зручний і доступний громадський транспорт, велодоріжки, які охоплюють усе місто, в той час саме машини, а не пішоходів «заганяли» під землю

Копенгаген систематично створював car free spaces до тих пір, поки місто не почало дихати вільно.

Результат: зараз 49% людей у місті добираються на роботу або навчання на велосипедах. І це має неабиякий позитивний вплив і на здоров’я людей, і на екологічну ситуацію в місті.

Людина створює місто, але місто формує людину

Головна принада будь-якого міста – це люди. Тож розбудовуючи місто, необхідно подумати, чи буде у людей достатньо місця для комфортного спілкування, громадських просторів, де люди могли б проводити час і обмінюватися ідеями.

Справді добре спроектоване місце – не те, яке гарно виглядає в моделі або з висоти пташиного польоту, а те, яке стає центром тяжіння для людей.

Головний принцип сучасної архітектури: «людина – простір – споруда». До цього тривалий час будували навпаки: створювали споруди, якось облаштовували простір, про потреби людей думали в останню чергу.

Але численні дослідження показують, що архітектура суттєво впливає і на якість життя, і навіть на поведінку людей. Наприклад, люди, які живуть на нижчих поверхах, активніше спілкуються з сусідами, частіше виходять з дому, ходять пішки.

Оптимальна етажність реалізована, наприклад, в Барселоні: там більшість споруд має 5-6 поверхів. І це суттєво позначається на якості соціального життя містян.

Водночас в багатьох містах все ще популярний стиль «hotel housing» – будинки, які можуть вам запропонувати місце для сну, гарний краєвид з вікна і нічого більше.

Головні інструменти для розумного містобудування

Цінність споруди визначається не її формою, а тим, які можливості для життя вона створює.

Щільність – ключовий показник. Побудувати дві височенні новобудови з великим пустим майданчиком між ними – не оптимальне рішення. Кілька будинків в 5-6 поверхів з таким самим житловим фондом, з велодоріжками та продуманим громадським простором – більш вдале.

Архітектурні рішення потрібно оцінювати з точки зору відчуття людей. Наприклад, чи можуть діти гратися на майданчику між багатоповерхівками, якщо він буде побудований там, де постійний сильний вітер? Як люди будуть переміщатися між будинками у годину пік? Чи буде їм зручно? Таких питань дуже багато.

Облаштування простору навколо будинків та перші поверхи: треба визначити, які можливості для соціального життя вони створюють.

Завжди думайте про те, як те чи інше архітектурне рішення вплине на навколишнє середовище, скільки ресурсів буде спожито та як це можна оптимізувати.

Створюйте громадські простори, які будуть «запрошувати» людей робити те, що зробить суспільство більш здоровим: гуляти, проводити час на свіжому повітрі, їздити на велосипеді, спілкуватися з сусідами тощо.

Фото: Kaspars Upmanis, CHUTTERSNAP, Saru Robert, Marina T, Artem Zhukov/Unsplash.