Як кияни об'єдналися, щоб відмити місто від бруду: Історія ініціативи "Києве, мий"
Півтора року тому кілька киян-ентузіастів взяли лопати, рукавички та апарат-мийку, щоб навести лад в одному з підземних переходів столиці. За цей час команда волонтерів відмивала фасади столичних будівель, переходів, пам'ятників, займалися благоустроєм київських локацій.
З найвідоміших їхніх акцій – відмивання слідів дрифту на Софійській площі та пам'ятника княгині Ользі , прибирання ботсаду Фоміна.
В інтерв'ю із співзасновником "Києве, мий" Віталієм Онопрієнком поговорили про зародження руху, некультурні графіті, критику в соцмережах, фінанси та плани.
З найвідоміших їхніх акцій – відмивання слідів дрифту на Софійській площі та пам'ятника княгині Ользі , прибирання ботсаду Фоміна.
В інтерв'ю із співзасновником "Києве, мий" Віталієм Онопрієнком поговорили про зародження руху, некультурні графіті, критику в соцмережах, фінанси та плани.
Про перші акції
Цю ідею ми придумали разом з Соломією Федорейко навесні 2020 року. Хоч її вже немає в проєкті, але саме вона стояла другою людиною біля витоків зародження руху. Відверто кажучи, у нас тоді не було великої поетичної мрії зробити все ідеально. Ми бачили якісь місця, де брудно, і замість того, щоб пройти повз зі словами "розвели бардак", приходили і ліквідовували його.
Робимо це і зараз — насамперед для себе. Можливо, звучить егоїстично, але ми не соромимося того, що хочемо жити в чистоті як мільйони інших.
Робимо це і зараз — насамперед для себе. Можливо, звучить егоїстично, але ми не соромимося того, що хочемо жити в чистоті як мільйони інших.
Віталій Онопрієнко, засновник "Києве, мий"
Першою нашою локацією став підземний перехід під площею Льва Толстого — місце доволі відоме, та й багато людей відгукнулося б там прибрати.
На акцію пішли останні мої три тисячі євро, за які ми придбали апарат-мийку високого тиску, шланги, перехідники, ящик з інструментами, хімію — все, що потрібно для роботи
Організовуючи першу акцію, ми не знали, чи буде друга, а зараз я живу цим проєктом, працюючи на "Києве, мий" постійно.
Про команду
Багато людей думає, що в нашій команді сотні учасників, та насправді — лише 6 на постійній основі. Я, Єлісей, Ганна, Ілля, Єгор та Сергій. Звісно, є також волонтери, які за бажанням і з вільним часом долучаються до наших акцій. Приєднуються люди абсолютно різні — від студентів і підприємців до юристів та журналістів. Те саме стосується і вікового діапазону.
Щодо основної команди, то поза "Києве, мий" наш Ілля вчиться в Києво-Могилянці на історика, Сергій — програміст, Ганна — менеджер проєктів, Єгор — історик.
Щодо основної команди, то поза "Києве, мий" наш Ілля вчиться в Києво-Могилянці на історика, Сергій — програміст, Ганна — менеджер проєктів, Єгор — історик.
Єлисею зараз 35, і як будь-яка людина, чиє дитинство випало на 90-ті, він, напевне, вміє все. Він найкращий із нас сантехнік, краще за всіх укладає плитку, краще знається в бухгалтерії та юридичних питаннях.
Ми вчилися всьому самостійно. А що не знали — йшли питати до гугла
Наприклад, ми досить болісно дізналися, що піскоструй погано миє стару цеглу. Якщо цеглі 70-80 років, то пісок її розкришує, занадто глибоко гризе. Відтоді й до кінця нашого життя ми знаємо, що стару цеглу з піском мити не можна. Для цього у багатьох випадках шукаємо альтернативу.
Хоча є й винятки. Наприклад, коли ми мили закинутий бювет "Джерело" біля будівлі Київпроекту, де стара цегла ідеально вистояла під тиском піску. З цього висновок — навіть стара цегла, якщо вона зроблена якісно, стійка й через півстоліття.
Хоча є й винятки. Наприклад, коли ми мили закинутий бювет "Джерело" біля будівлі Київпроекту, де стара цегла ідеально вистояла під тиском піску. З цього висновок — навіть стара цегла, якщо вона зроблена якісно, стійка й через півстоліття.
Про локації
Вибір локації — як меню в ресторані. Ми дивимося на інгредієнти, тобто на список необхідних робіт, та на ціну — їхню собівартість. Якщо інгредієнти нам до смаку, а ціна по кишені — беремося за роботу.
Та не завжди проблеми відповідають нашим можливостям та фінансам. Наприклад, 27-поверхова бібліотека Вернадського на Голосіївському проспекті за свої 40 років існування стала чорного кольору. Ми хочемо її відмити. Але чи можемо? Поки ні, у нас ще немає досвіду в висотних роботах.
Та й вишка, яку ми придбали лиш минулого місяця, піднімає нас на висоту шести метрів. До цього ми навіть на таку висоту не піднімалися.
Та не завжди проблеми відповідають нашим можливостям та фінансам. Наприклад, 27-поверхова бібліотека Вернадського на Голосіївському проспекті за свої 40 років існування стала чорного кольору. Ми хочемо її відмити. Але чи можемо? Поки ні, у нас ще немає досвіду в висотних роботах.
Та й вишка, яку ми придбали лиш минулого місяця, піднімає нас на висоту шести метрів. До цього ми навіть на таку висоту не піднімалися.
За майже півтора року ми провели близько 150-160 акцій. Не скажу, що є хоч одна локація, яку ми відмили ідеально, але багато де ми зробили краще, ніж було
Єдине місце, яке ми справді змінили, — це арка, що з'єднує вулицю Прорізну з Майданом. Через арку йде невеличка вулиця Грінченка, яку з роками перетворили на несанкціонований громадський туалет. Так ось там ми відмили все й повністю ліквідували запах.
Про воду
Часто воду знайти складно. Насправді ми можемо завжди попросити воду у районів, які відгукуються на наші прохання. Але у них вода в цистернах-водовозах двох типів: радянський ЗІЛ і Форд. Перший дає занадто слабкий тиск води, інший — занадто сильний, що рве наші шланги. Тому ми відмовилися від них. Зараз звертаємося за допомогою до організацій, які знаходяться поруч з локацією, яку хочемо відмити.
Такою локацією, наприклад, є доріжка уздовж Михайлівського собору під стіною пам'яті. З серпня тротуар майже не впізнати — він став чорним. Причина — фрукти, які нападали з дерев поблизу.
Ми хочемо відмити цю доріжку, але керівництво Михайлівського собору нам не дає воду. Прикро, бо всі інші контори, на жаль, розміщені навпроти через дорогу, а способу прокинути шланг через верх ми поки не бачимо.
Ми хочемо відмити цю доріжку, але керівництво Михайлівського собору нам не дає воду. Прикро, бо всі інші контори, на жаль, розміщені навпроти через дорогу, а способу прокинути шланг через верх ми поки не бачимо.
Про екологічне прибирання
Найближчим часом плануємо відмовитися від розчинників для фарби. Не стільки на догоду екологічним трендам, скільки для того, щоб убезпечити здоров'я команди. Хоч ми завжди захищаємося, та на руках часто залишаються хімічні опіки. Після сотої акції про це вже не дуже задумуєшся, але з іншого боку ти добре розумієш, наскільки це шкідливо: і для органів дихання, і для очей, і навіть для печінки.
Тому хочемо відмовитися від хімії, натомість придбати німецький вакуумний апарат, який працює на будь-яких сумішах дрібного помолу та досить екологічний. Для цього зараз збираємо кошти. Сподіваюся, до кінця листопада купимо і привеземо.
Про графіті
Об'єкти з графіті ми вибираємо абсолютно суб'єктивно, керуючись власним естетичним смаком.
Більшість графіті в Києві намальовані без консультації з владою або жителями. А все, що намальовано без підстави, так само без підстави може бути змитим
Більшість графіті в Києві намальовані без консультації з владою або жителями. А все, що намальовано без підстави, так само без підстави може бути змитим
Наприклад, цієї весни ми прибрали у невеликому сквері на Володимирській, правіше Національної опери. Відмили графіті, пофарбували лави, прикрутили до деяких дощечки, які бовталися. Але нещодавно це місце знову розмалювали. В інстаграмі навіть з'явилося відео, в якому студенти чорним балоном пишуть на стовпах, лавах, на доріжках слово "гній".
Чи це мистецтво?! Можливо. Можливо, я не знаюся на цьому з огляду на свій вік, але я змив би ці написи без питань. Навіть особисто поговорив би зі студентами, але ж хіба їх спіймаєш.
Єдине з вуличних графіті, яке не чіпав би, ми виявили під час прибирання берега і русла річки Либідь на перетині Либеді та Федорова. Тоді під мостом ми помітили залізобетонний блок, де на одній зі сторін написано "Як ти тут, сестро?".
Це дотепно, концептуально і з душею. І хай написано не найкрасивішим з шрифтів, але таке я б не зачіпав.
Чи це мистецтво?! Можливо. Можливо, я не знаюся на цьому з огляду на свій вік, але я змив би ці написи без питань. Навіть особисто поговорив би зі студентами, але ж хіба їх спіймаєш.
Єдине з вуличних графіті, яке не чіпав би, ми виявили під час прибирання берега і русла річки Либідь на перетині Либеді та Федорова. Тоді під мостом ми помітили залізобетонний блок, де на одній зі сторін написано "Як ти тут, сестро?".
Це дотепно, концептуально і з душею. І хай написано не найкрасивішим з шрифтів, але таке я б не зачіпав.
Про комунальників та Кличка
У нас з комунальниками немає жодного каналу зв'язку. Й навіть через півтора року вони дивляться на нас з подивом.
Недавно нам розповіли, як під час роботи нашої команди хтось із комунальників сидів на зупинці й тихо дорікав, що ми відбираємо у них роботу
А щодо мера Кличка, то з ним також якоїсь комунікації чи співпраці немає. Єдине — коли ми з ним вперше зустрілися, то сказали, що нам потрібна нова потужна мийка. Дві інші мийки, які ми мали, не справлялися. Ми показали йому цінник, і через деякий час він оплатив її зі своєї кишені.
Про гроші
Основні наші гроші — це донати від людей: або регулярні через патреон, або разові акції, коли ми публікуємо про нову виконану роботу.
Суми донатів бувають різними — 50, 100, 200, 1000 грн, іноді навіть 5000 грн "прилітає". Якби комунальники працювали краще, люди із задоволенням платили б ці гроші у виді податків на покриття витрат.
Але й цих грошей не вистачає. Ми завжди в мінусі, а всі мої картки в кредитному ліміті.
Суми донатів бувають різними — 50, 100, 200, 1000 грн, іноді навіть 5000 грн "прилітає". Якби комунальники працювали краще, люди із задоволенням платили б ці гроші у виді податків на покриття витрат.
Але й цих грошей не вистачає. Ми завжди в мінусі, а всі мої картки в кредитному ліміті.
Та я вдячний людям і компаніям за допомогу. "Ковальська" свого часу дала нам різні витратні матеріали й інструменти — багато лопат, дві тачки, десятки мішків піску та цементу. А Дніпрошкіргалантерея (торгова марка "Долоні") постійно допомагає з рукавичками.
Хтось вважає, що ми заробляємо на приватних замовленнях. Та насправді бізнесу у нас немає. Раз на 2-3 місяці нас кличуть помити те, чого ми мити не збиралися. Лише тоді виставляємо прайс. Всього за півтора року таких випадків було 5. Три з них, включно з бюветом "Джерело", ми робили по собівартості (кураторка арт-простору Джерело Богдана Косміна звинуватила команду "Києве, мий" у тому, що вони взяли за свою роботу 14 тисяч гривень, але не завершили її, вимагаючи ще 11 тисяч. У коментарях до її посту Віталій Онопрієнко надав своє бачення конфлікту – БЖ).
Хтось вважає, що ми заробляємо на приватних замовленнях. Та насправді бізнесу у нас немає. Раз на 2-3 місяці нас кличуть помити те, чого ми мити не збиралися. Лише тоді виставляємо прайс. Всього за півтора року таких випадків було 5. Три з них, включно з бюветом "Джерело", ми робили по собівартості (кураторка арт-простору Джерело Богдана Косміна звинуватила команду "Києве, мий" у тому, що вони взяли за свою роботу 14 тисяч гривень, але не завершили її, вимагаючи ще 11 тисяч. У коментарях до її посту Віталій Онопрієнко надав своє бачення конфлікту – БЖ).
Про найскладніші кейси
Складно було з арт-простором "Джерело". У дворі за будівлею "Київпроекту", між вулицями Хмельницького і Прорізна, стоїть закинутий бювет з джерелом артезіанської води. Це місце не назвати якимось культовим, але саме сюди колись за водою ходив весь центр. У 90-х бювет перестав функціонувати і довго стояв закинутим.
Зараз там є команда активістів, які знайшли грант на створення там арт-простору. Вони нас покликали відмити колони від графіті. Не скажу, що було просто. Розчинник довго не брав фарбу, тому спробували відмити піском — і це спрацювало. Цегла була як нова.
Зараз там є команда активістів, які знайшли грант на створення там арт-простору. Вони нас покликали відмити колони від графіті. Не скажу, що було просто. Розчинник довго не брав фарбу, тому спробували відмити піском — і це спрацювало. Цегла була як нова.
Арт-простір Джерело
Ще одним складним проєктом з точки зору вкладеного часу стала Софійська площа, де після скандального дрифту залишилися темні сліди навколо пам'ятника Хмельницькому. Спочатку ми не були в курсі цього інциденту, а коли люди нам почали надсилати фото, як клінінгова компанія і комунальники намагаються безуспішно відмити площу, вирішили командою допомогти.
Загалом щоб відмити Софійську площу від слідів ранкового дрифту, нам знадобилося близько 13-14 годин.
Загалом щоб відмити Софійську площу від слідів ранкового дрифту, нам знадобилося близько 13-14 годин.
Джерело води знайшли за 150 метрів від площі. Хоч довжина шлангу була достатньою, та був нюанс — в одному місці цей шланг перетинав проїжджу частину. Довелося лізти на дерево, щоб зачепити його на гілку на висоті 4 метрів з одного боку, а з іншого — на дорожній знак, щоб машини могли проїжджати. Задача була не з легких, але результат був того вартий.
Про критику в соцмережах
У мене було багато проєктів, і в багатьох з них я був готовий до критики, але я не був готовий до негативу в цьому проєкті. Не розумію, кому це може не подобатися, але невдоволених дуже багато.
Хтось пише, що ми клянчимо гроші, хоча це аж ніяк не схоже на "подайте на квиток до Берегова чи Мукачева"
Ми завжди пишемо: "Якщо ви хочете нам допомогти, то ви можете це зробити, якщо ні — ваше право".
Часто пишуть з наріканнями, буцімто чому ми не могли зробити це раніше. Дивує. Не розумію логіку запиту, бо те саме можна запитати і у них, якщо проблема була всім відома.
Спочатку я не розумів, як на це реагувати, тому реагував негативно, відповідаючи кожному. Але від цього стирається палець. Тому віднедавна вирішив, що на кожну гидоту писатиму щось добре. Таким чином обеззброюватиму людину. До речі, завдяки цьому методу звернув увагу, що люди, які пишуть неприємні речі, не чекають відповіді. Вони залишають коментар і йдуть собі далі, а ти живи з цим.
Часто пишуть з наріканнями, буцімто чому ми не могли зробити це раніше. Дивує. Не розумію логіку запиту, бо те саме можна запитати і у них, якщо проблема була всім відома.
Спочатку я не розумів, як на це реагувати, тому реагував негативно, відповідаючи кожному. Але від цього стирається палець. Тому віднедавна вирішив, що на кожну гидоту писатиму щось добре. Таким чином обеззброюватиму людину. До речі, завдяки цьому методу звернув увагу, що люди, які пишуть неприємні речі, не чекають відповіді. Вони залишають коментар і йдуть собі далі, а ти живи з цим.
Про плани
З найближчих планів — відмити пам'ятник Лесю Курбаса на перетині вулиць Прорізна і Грінченка. Навколо нього дуже брудно. Поки шукаємо воду. А на вулиці Володимирська, трохи ближче до перехрестя з Великою Житомирською, стоїть сталінський будинок з красивим фасадом. Теж хочемо його відмити, бо розмальований до непристойності.
А взагалі кожний квадратний метр Києва можна мити.
А взагалі кожний квадратний метр Києва можна мити.
Якщо дивитися глобальніше, то ми плануємо розширятися на великі міста України. Вибір міст буде залежати від ініціативи в конкретних громадах. Нам вже писали зі Львова, Луцьку, Полтави та Харкова. Тож зараз продумуємо концепт реалізації всеукраїнського руху. Уже навіть придумали універсальну назву, але поки тримаємо її в таємниці.
Ганна
менеджерка проєктів
Я підключилася як волонтер до "Києве, мий" на другому місяці його роботи. Прийшла на акцію до Золотоворітського скверу. Оскільки сама там часто буваю, ідея з прибиранням території, миттям старого Терменівського фонтану мені дуже сподобалася. А потім стала координувати акції, фактично зараз займаюсь операційною частиною. Через мінімалістичний образ життя в період карантину я змогла балансувати між часом, який приділяю громадськості і роботі.
Спілкуючись з людьми на акціях, особливо з новими волонтерами, я часто чую: "я теж хотів прибрати сміття, але мене зупиняло те, що подумають люди. Але коли дізнався про вас, одразу приєднався".
Тому ми й проводимо акції в різних районах міста, щоб більше людей розуміли, що робити будинок, вулицю, місто, в якому живеш, кращим — нормально.
Мені багато локацій не подобається в місті, тому я приходжу разом з іншими і змінюю це. Іншого методу, щоб залишатися у психологічному комфорті, я для себе не знайшла.
Спілкуючись з людьми на акціях, особливо з новими волонтерами, я часто чую: "я теж хотів прибрати сміття, але мене зупиняло те, що подумають люди. Але коли дізнався про вас, одразу приєднався".
Тому ми й проводимо акції в різних районах міста, щоб більше людей розуміли, що робити будинок, вулицю, місто, в якому живеш, кращим — нормально.
Мені багато локацій не подобається в місті, тому я приходжу разом з іншими і змінюю це. Іншого методу, щоб залишатися у психологічному комфорті, я для себе не знайшла.
Анастасія
програмістка
Коли почула про першу акцію — це миття переходу на Льва Толстого, зрозуміла, що хочу приєднатися. І вже наступного дня я була в темі. Пам'ятаю, дуже сильно здивувалася, що так багато бруду.
Також запам'яталося прибирання на ст. м. "Осокорки". Після робіт Ганна розмістила фото у соцмережах, як було до і після. Щоб вивезти зібране сміття за допомогою вантажівки, ми розмістили заявку на 1551. А їх працівники замість того, щоб допомогти, взяли ж її фото і прикріпили у відповідь з коментарем, що там чисто.
Дивує злість не тільки комунальників, але й деяких пересічних людей, які думають, що будь-яка ініціатива — або проплачена, або самопіар. Ніби люди не можуть це робити з власної волі, ось так прийти і прибрати.
Також запам'яталося прибирання на ст. м. "Осокорки". Після робіт Ганна розмістила фото у соцмережах, як було до і після. Щоб вивезти зібране сміття за допомогою вантажівки, ми розмістили заявку на 1551. А їх працівники замість того, щоб допомогти, взяли ж її фото і прикріпили у відповідь з коментарем, що там чисто.
Дивує злість не тільки комунальників, але й деяких пересічних людей, які думають, що будь-яка ініціатива — або проплачена, або самопіар. Ніби люди не можуть це робити з власної волі, ось так прийти і прибрати.
Ілля
студент
Ми познайомилися з Віталієм на київському "Що?Де?Коли?", який він організовує. Тоді ж дізнався про цей рух, вирішив доєднатися. Тепер беру участь у всіх акціях з єдиною мотивацією — зробити місто чистішим і добути нових знань та досвіду. Як-от сьогодні — очищення дощових стоків.
Серед моїх друзів також багато соціально активних. Зараз тренд на екоактивізм. І важливо, щоб ця тенденція продовжувалася, бо це нагальна проблема.
Серед моїх друзів також багато соціально активних. Зараз тренд на екоактивізм. І важливо, щоб ця тенденція продовжувалася, бо це нагальна проблема.
Сергій
програміст
Мені подобається, як влаштовані міста в Європі. Була гарна новина, як голандень помив вікно у вагоні поїзда, а японські туристи прибирали в Парижі. Тобто люди бачать проблему і вирішують її, не шукаючи виправдань. Я також вирішив спробувати. Шукав, що можна зробити корисного у місті. І "Києве, мий" став для мене хорошим варіантом.
Яскравим моментом для мене була акція з прибирання Дніпра разом з водолазами. Вони спускалися на глибину і збирали сміття, а ми їм допомагали. Чого тільки на глибині не знаходили: якісь дорожні знаки, відбійники.
І справа не тільки в бруді, а у ставленні людей до цього. Ось чому цікаво допомагати за власним бажанням, бо ти не робиш вид, а справді шукаєш можливість допомогти у спільній роботі.
Яскравим моментом для мене була акція з прибирання Дніпра разом з водолазами. Вони спускалися на глибину і збирали сміття, а ми їм допомагали. Чого тільки на глибині не знаходили: якісь дорожні знаки, відбійники.
І справа не тільки в бруді, а у ставленні людей до цього. Ось чому цікаво допомагати за власним бажанням, бо ти не робиш вид, а справді шукаєш можливість допомогти у спільній роботі.
Трохим
політолог
Це мій перший волонтерський досвід у "Києве, мий". Приєднався, тому що побачив у соціальних мережах, що це справді активна команда. Сам люблю проводити такі акції, наприклад, після пікніків. Мені не складно взяти сміттєвий пакетик з дому, рукавички, зібрати весь непотріб і перенести в смітник.
Навіть з початком ковіду можна подивитися, скільки з'явилося масок на підлозі. Це ознака того, що не від локації все залежить, а від людей, які там знаходяться і смітять. Тому все починається з нашої голови.
Навіть з початком ковіду можна подивитися, скільки з'явилося масок на підлозі. Це ознака того, що не від локації все залежить, а від людей, які там знаходяться і смітять. Тому все починається з нашої голови.
Текст: Юлія Ліхенко | Фото: Юлія Ліхенко, Києве, мий
Читайте также