Щільні нічні повітряні атаки на Київ впливають не лише на сон мешканців міста, але і на поведінку домашніх улюбленців. Під час сирен та вибухів домашніх тварин заспокоюють масажем, музикою та смаколиками. Кияни розповіли БЖ про свої антистресові заходи.
У мене дві собаки різного віку. Раніше зовсім не реагували на обстріли, а зараз стали хвилюватись. Молодший пес заспокоюється, якщо я беру його поближче до себе і гладжу. Йому спокійно, коли я поряд і зберігаю спокій.
Старшій собачці стає легше, коли вона має можливість сховатись у куточок, щоб навсібіч були стіни, і не було джерела світла. Коли я її починаю гладити, то вона ще більше збуджується і не може відновити рівне дихання. Щоразу, коли обстріли, ми в режимі онлайн спілкуємось з друзями-собачниками, серед яких є кінологи і ветеринари.
Для різних собак та котів спрацьовують різні методи, серед них такі:
У нашій родині є ще одна "дитина" – кішка Шира. Вона – перша тварина у моєму житті. Тварино-людина. У перші тижні війни кішка жила з нами у підвалі, я від вибухів прикривала дитину та її. А коли ми їхали терміново у Франківськ, звичайно, вона була з нами і з нами повернулась.
Шира дуже любить наших дітей, прибігає злизувати сльози доньки та працює за комп'ютером із сином. Я для неї – старша жінка у родині. Не можу сказати, що вона ніжна до мене – як підліток, тримає дистанцію, але весь час поруч зі мною.
Зараз, коли ми живемо на дачі, вона під час тривоги перша біжіть у підвал. І щоночі спить на мені. Коли щось небезпечне відбувається, на мене одночасно дивляться донька і кішка. І я їм одночасно кажу: Дашуля, все добре. Я з тобою. Шира, я з тобою. Вона чутлива до мого голосу.
Коли кішці тривожно – я беру її на руки і починаю співати колискові. І вона заспокоюється.
А коли мені складно – вона складається біля мене і дає лапку. Я бачу наскільки для доньки важливе наше ставлення до Шири. Вона точно знає, що ми не кидаємо тих, хто дорогий, що ми піклуємося про тих, хто сам цього не може. І ми відповідальні за всіх, хто поруч.
У нас поки два дієвих способа. Перший – консерва, це підходить тим, хто не годує кота вологим кормом постійно. Ми своїм даємо консерву два рази на тиждень. Не через економію, а заради здоров’я.
Другий – вичісування, щоб заспокоїти рухами. Не варто брати пуходерку. Треба щось лагідне. В нас це рукавичка з силіконовими шипами. Ще побачила пораду для псів – замотати тварину хусткою, хрест на хрест. Тиск на тіло має заспокоїти. Ми хочемо замість хустки просто одягнути котика в попону. Але цей спосіб ще не спробували, бо було тихо.
Взагалі раджу, якщо тварина десь ховається, не тягнути її звідти насильно, хіба що там реально небезпечно, тоді тягніть. Краще облаштуйте йому там куточок. Котам, які реагують на котячу м'яту чи валеріану, можна давати їх. Наші на це не реагують.
А ще котів треба цьомати, особливо у вушка. Вони це сприймають як облизування мами, мурчать і заспокоюються.
Свою собаку просто гладжу, щоб заспокоїти. У неї така реакція під час атак, як часто у тварин буває, коли йде дощ, язика висолоплює і швидко дихає. Нічого в такі моменти не допомагає. Вона любить заховатись в якийсь обмежений простір, під ліжко чи в комору, і там їй здається безпечніше.
Є ще навушники для собак, вони також діють, але ніколи не знаєш коли саме станеться вибух. Вона в навушниках гірше чує, і світ їй здається спокійним та безпечним. Навушники не скидає, тому цей метод трохи працює. Загалом це смішно виглядає, наче вона слухає музику.
Тварини відчувають тривогу, хвилювання, небезпеку гостріше за людей. Їм набагато складніше, ніж нам, адже вони через свою природу не все можуть усвідомити.
У моменти обстрілів моя пекінес Джессі бігає по квартирі, важко дихає, шукає захисту, проситься на руки, таке відчуття, що хоче забратися у моє тіло.
Коли починаються обстріли, беру її на руки і біжу надвір. Знаю, що небезпечно, але вдома перебувати ще страшніше, вікна в квартирі виходять на набережну, чутність страшенна, а для мене захист собаки часом важливіший за власне життя. Заспокоїти тварину допомагає вода, валеріана та обійми. Ще я багато розмовляю з нею, пояснюю, що відбувається і вірю, що вона мене розуміє.