Ніщо краще не гартує і не надає впевненості в очікуванні холодів, аніж вже набутий досвід. Пройшовши випробування минулої осені-зими, українці вже з краще знають, що саме їм може знадобитися у цьому сезоні. І що з пристроїв, навпаки, було зайвим.
Читайте також: “Ми встановили сонячну електростанцію на даху багатоповерхівки”: Як мешканці Києва готуються до зими
Деякі з містян поділилися з нами власним досвідом.
Моноколесо для киянина Сергія – звичний спосіб пересування по місту. А минулої зими цей транспортний засіб став йому у нагоді ще й під час тривалих відключень електроенергії:
“Я вже давно використовую моноколесо, як засіб пересування містами України. Воно компактне в подорожах – в потязі, автобусі займає мінімум місця, живиться від потужного акумулятора. У ньому є додатковий USB-вихід, до якого під час подорожі можна під’єднати і заряджати телефон чи будь-який інший гаджет.
Під час блекаутів я використовував моноколесо як величезний павербанк, заряджав телефони, або вмикав фару, щоб підсвітити на вулиці.
Для освітлення кімнат у приміщенні я використовував портативну світлодіодну USB-лампу Xiaomi ZMI LED 2, яка просто включається у павербанк. На відміну від звичайного ліхтаря, така лампа дуже добре розсіює світло (у неї 5 режимів яскравості) і у максимальному режимі роботи здатна повністю освітити кімнату. Енергії вона використовує небагато. На Aliexpress її ціна 100 грн, я для себе купив кілька штук. В Україні в магазинах теж продають подібні лампи, але коштують вони дорожче і переважно низької якості – там менше світлодіодів.
Вдома у мене оптичний інтернет, він може працювати під час вимкнення електроенергії, достатньо лише заживити роутер і PON-термінал. Для цього я теж придбав два проводи, які здатні від павербанку заживити ці пристрої. Перед тим як їх замовляти, я уточнив скільки електроенергії видають стаціонарні блоки живлення роутера і PON-терміналу і придбав відповідно один провід на 9 вольт, інший – на 12 вольт. На Aliexpress вони коштували 35 грн за одиницю, тоді як в Україні їх продавали за 350 грн за один.
Телевізор за потреби вмикав від електроакумулятора для електровелосипеда.
Його потужність була 48-54 вольт, деякі сучасні телевізори можуть працювати і за цієї потужності, тому “тєлєк” достатньо було підключити напряму до акумулятора.
Киянам та жителям інших міст я радив би мати вдома кілька потужних павербанків для зарядки телефону та освітлення. Купувати портативні зарядні станції я б рекомендував лише у випадку, якщо вам треба живити котел для опалення будинку. В інших випадках, вважаю, що це просто викинуті гроші на вітер.
По-перше, потужні електроприлади від таких станцій ви не зможете живити: наприклад електрочайник від нього можна закип’ятити лише декілька разів, після чого акумулятор може повністю сісти. Так само і ноутбуком від зарядки можна користуватися лише півдоби. Тому, моя думка: віддавати 60 тисяч гривень, щоб бути півдоби енергозалежним, немає сенсу”.
Добре мати надійних друзів у інших містах, а ще краще – за кордоном. У цій істині вкотре переконалася киянка Саша, до якої під час минулих блекаутів на допомогу приходили чуйні близькі люди:
“Мій улюблений прилад минулого сезону – “три в одному”: ліхтар-радіо-зарядка. Його мені прислала подруга зі Швеції.
Ми спускались з ним у підвал під час обстрілів і коли не було світла. Особисто мені було дуже цікаво дізнатися, що у критичний момент, коли у місті працювало ППО, замість того, аби слідкувати за ситуацією під час обстрілів, більшість радіостанцій просто крутили музику і не повідомляли слухачам що відбувається.
Минулої зими рятували також гірлянди на батарейках, також знадобились павербанки та хімічні грілки, вірним помічником виявилася газова туристична плитка.
Взагалі минулої зими мене обігрівали мої подруги: одна прислала термобілизну, інша, яка мешкає у США, прислала звідти диво-шкарпетки на батарейках, які гріють ноги, а також одноразові хімічні грілки.
Однією з важливих покупок для мене була якісна тепла ковдра. В принципі, правило “меринос плюс фліс, плюс збільшити кількість людей чи тварин у приміщенні для тепла (наприклад, запросити гостей) дуже рятує, якщо вдома холодно.
Цього року планую повторити те саме, плюс утеплити помешкання, усунути тепловтрати і можливо завести собі екофлоу. Щодо останнього буду обирати якийсь безпечний та надійний варіант”.
Мешканець Троєщини Ярослав написав навіть цикл віршів про період блекауту. А ще зрозумів важливість та необхідність присутності старовинних речей у власній кімнаті – вони можуть знадобитися у непросту хвилину. Крім того, постійні пересування на верхні поверхи пішки тільки покращили стан його фізичної форми:
Усі необхідні речі на випадок блекаутів у мене вдома вже були і чекали свого зіркового часу. Йдеться про радіоприймач Sony, застосунок iBooks в IPad та старе масивне крісло.
Зізнаюся, що до війни я не раз думав, як мені позбутися цього “меблевого динозавра”, що займає ледь не третину кімнати. Та коли почалися відключення опалення та світла, я нарешті зрозумів, за що ж такі крісла так цінували мешканці просторих та погано опалених замків.
У цьому кріслі реально почуваєшся тепло, бо воно ніби огортає з усіх боків. І якщо до цього ще додати теплий плед та пляшку з гарячою водою (або іншу грілку), то можна комфортно себе почувати при досить низькій температурі у квартирі.
Іншим моїм спасителем був куплений ще в середині 90-х радіоприймач Sony. На трьох пальчикових акумуляторах він може працювати тижнями і при цьому видає достатньо приємний і гучний звук.
Тож коли гасло світло, приймач розповідав мені новини і по-японському якісно транслював музику київських ФМ станцій. І я звичайно дуже багато читав, використовуючи планшет саме як читалку.
А коли набридало читати – діставав килимок, гантелі, та займався під музику з приймача йогою та фітнесом, і це теж допомагало зігрітися. Оскільки відключення електрики були частими і довгими, а живу я на верхньому поверсі багатоповерхівки, непогано покращив свою фізичну форму за ту осінь та зиму”.
Аня та Женя живуть у приватному будинку, і минулої зими під час блекаутів довелося використовувати одразу декілька генераторів:
“Спочатку це був майже промисловий трифазний генератор на 8 кіловат. Він споживав багато пального, до трьох літрів на годину, після чого ми зробили висновок, що він більше би був придатний для якогось будівництва і зварювання, аніж для нашого будинку. Тому ми його віддали до фонду “Повернись живим”, вирішили, що їм він знадобиться краще.
Замість цього ми придбали генератор на 3 з половиною кіловати, який споживав максимум до одного літра пального у годину.
Також придбали батарею Anker 1250 вт/год, якої нам вистачало приблизно на 5-6 годин. Коли батарея сідала, ми вмикали генератор, але це траплялося минулої зими не більше п’яти разів. А ще справжнім сюрпризом виявився оптоволоконний Інтернет, який працює під час відключень світла у нашому районі”.
Фото: Дмитро Ларін, а також надані героями