Два переїзди і три власних бізнеси, які кожного разу доводилося розпочинати з нуля — такими видались останні десять років родини Гончарових із Луганщини. У Кадіївці (колись Стаханові) Олексій та Ірина жили до 2014-го року, відкрили там фастфуд і розвивали торгову марку “Фудтайм”.
Олексій розповів, як під час повномасштабної війни його сім‘я переїхала у Бучу і переосмислила феномен фастфуду вже на Київщині. Читайте історію переселенців, які відкрили ресторан швидкої і корисної іжі на Київщині.
У 2014-му, коли росія атакувала Донеччину та Луганщину, діяти потрібно було швидко. Гончарови призупинили все, чим займалися у Кадіївці, врятували, що можна було і переїхали в інше місто на Луганщині. Гірське поблизу Сєвєродонецька на той момент залишалось під контролем України. До того ж, це історична батьківщина Олексія, там жили його батьки і там минуло його дитинство. Переїжджати далі наміру не мали, бо ж до останнього сподівалися, що військові дії — ненадовго, а Луганськ зовсім скоро повернеться під контроль України і родина зможе повернутися назад.
“На той момент Луганщина і Донеччина були найбільш постраждалі, анексовані регіони, які потребували допомоги, в тому числі економічної, розвитку та відбудови.
Ми самі родом звідти, то наша батьківщина. Це майже наша домівка в усіх сенсах. Тому ми там і зупинилися і почали діяльність”.
Займатися розпочали тим, що найкраще вдавалося і що вміли — підприємництвом. Але цього разу замість фастфуду стали розвивати хлібопекарську справу:
“З 2016-2017 років ми розвивали в Гірському хлібопекарську справу, після міні пекарні відкрили кав'ярню, потім – свої точки реалізації. Намагалися відкрити міні маркет, але так все не сталося”.
У 2017-му році у міні пекарні Гончарових у Гірському працювало 3-4 працівники, а у 2022-му колектив розрісся до 15 осіб. Згодом пекарня переросла у кав’ярню і кількість працівників складала вже майже 40. Щоб люди могли смакувати випічкою, своїх колег відправляли на навчання до Києва до найкращих майстрів:
“Наприклад, круасан на натуральному вершковому маслі — це нелегка страва. Справжній круасан зробити непросто, бо це листкове розкатане тісто, там дуже багато замарочок, особливостей, температурних режимів.
“Балувати” місцевих жителів справжніми круасанами, або десертами, тортами, тістечками, чи навіть багетами чи хлібом було непросто з урахуванням тих обставин, в яких ми там працювали. А це 7 кілометрів від фронту, і у нас часто були перебої зі світлом і водою”.
У лютому 2022-го року усі старання родини Гончарових росія зіпсувала вдруге. Агресор наступав впевнено, але підприємці не поспішали здаватися.
“Пекарня у Гірському працювала до останнього. Вже у момент окупації це було єдине підприємство, яке випікало хліб на певному радіусі.
Навіть в останні дні своєї роботи військові, за домовленістю з цивільно-військовою адміністрацією і нашим керівництвом, привозили необхідні інгредієнти. Нас просили працювати, як це було найдовше можливо”.
У місті оголосили евакуацію, але місцеві продовжували залишатися, тож забезпечувати хлібом було кого, потребували його і військові. Втім, з кожним днем повномасштабного вторгнення працювати у Гірському ставало дедалі важче, адже почалися проблеми із електроенергією:
“Ще навіть тоді, коли перебили водопровід і не стало води, ми якось виходили з ситуації: десь набирали, десь привозили своїми силами. А вже без електроенергії — ні. І забезпечити ту потужність генераторами чи якимось іншим шляхом вже ніяк”.
Родина Гончарових виїжджала з міста останнім коридором. Намагалися врятувати з собою обладнання, але не змогли виїхати непошкодженими, бо потрапили під обстріл. Але радіють, що втратили лише обладнання, натомість вся команда залишилася живою.
З весни 2022 року Гірське окуповане. Сім’я Гончарових спершу виїхала на Закарпаття, щоб оговтатися від пережитого і зрозуміти, що робити далі.
“Нам потрібен був час усвідомити всі ці обставини, повірити, прийняти їх, перезавантажитися і щоб знайти в собі сили, щоб кудись рухатись і якось жити. Через деякий час розумієш, що життя продовжується, а перед тобою – виклики, тож потрібно щось робити. Або ти йдеш воювати, або працювати, або робиш щось корисне для перемоги, для руху держави, для розвитку”.
Коли ЗСУ деокупували Київщину, Гончарови переїхали до Бучі, де живуть родичі Олексія. Так прожили рік, а потім наважилися вже втретє започаткувати власну справу.
Оскільки обладнання і заощаджень не мали, вирішили скористатися грантовими програмами релокації бізнесу при підтримці Міністерства економіки та міжнародних організацій.
“Треба допомагати і собі, і найближчим людям, колективу, державі, хлопцям, які на передових позиціях захищають наші кордони. Тому ми зібрали наші ресурси, все, що могли зібрати і чого не вистачало, звернулися до міжнародних донорських організацій, попросили фінансової допомоги у придбанні обладнання і втілили новий бізнес-план”, - каже Олексій.
Але на Київщині підприємці вирішили відмовитися від пекарських технологій і повернути свою справу у нове русло. Так у Бучі з'явився смарт-ресторан “Завертай”.
“На жаль, просто перевести ту діяльність, яка працювала на Луганщині, було неможливо, бо це інші розміри, інші масштаби та інші потужності. Потрібно було почати з чогось невеличкого. Саме таким став малий, але амбітний, як ми всі кажемо, проєкт смат-ресторану “Завертай”, швидкого ресторану корисного харчування, який перший ми відкрили в Бучі.
Наш концепт полягає в тому, що ми швидкі, зручні і корисні. Ми не швидкий або корисний фастфуд, а швидкий ресторан корисного харчування”.
Швидка їжа може бути смачною і корисною – це намагаються довести Гончарови своїм прикладом. Олексій каже, що їхній “завертай”, а так називається найголовніша страва закладу — не зовсім класичний напрямок фастфуду. Бо більшість людей під словом “фастфуд” звикли розуміти щось приготоване нашвидкоруч і з мінімальною користю.
“Так склалося, що під фастфудом нічого корисного для людини ми не передбачаємо. А потреба у нормальній корисній їжі є у всіх. Тим більше сьогодні, коли ми багато витрачаємо часу на роботу, темп життя швидкий. Це і наштовхнуло на ідею створити формат закладу харчування – дуже швидкий, як фастфуд, однак такий же корисний, цікавий, поживний, як нормальний ресторан”.
Замовлення у “Завертай” видають за 2 хвилини. Свою коронну страву – завертай – тут готують на основі тортильї, збалансованої начинки і унікального соусу.
Тортильї випікають самі, а м’ясо, щоб було кориснішим, готують за технологією сувід. Усі рецепти вигадують самі. Цьому приділяє значну увагу Олексій. Каже: щось вигадував сам, з дечим радився з друзями.
Один з головних інгредієнтів — соус. Підприємець зазначає, що саме він дозволяє страві бути індивідуальною. Усього в меню – вісім позицій “завертаїв”.
Дружина Олексія дбає про подачу їхнього бренду. Щоб все було естетично і викликало ще більше бажання переходити на здорове харчування. Адже, за підрахунками підприємців, 85% їхніх клієнтів — дівчата та жінки, які приходять до них за балансованим перекусом.
“Наші клієнти — це люди, які шукають нових смаків і починають самі експериментувати, мовляв, а давайте змішаємо то з тим, а туди додамо такий інгредієнт. Взагалі кухня і ресторанна справа — це творча ініціатива, яка дозволяє реалізовувати свої фантазії”.
З собою у Бучу Гончарови привезли колег, частина команди у їхньому новому закладі — теж переселенці, з якими підприємці співпрацювали раніше. Війна усіх розкидала, втім дехто з команди таки поїхав і до Києва.
“Завертай” вже встиг полюбитися місцевим і стати острівком здорової їжі, тож підприємці плують масштабувати свій проєкт.
Фото: @zavertai.bucha