Ця історія почалася тоді, коли мені набридло викидати сміття двічі на день. Я подивилася, що ж ми викидаємо протягом дня, і виявилося, що близько 80% - це пластик і поліетилен і тільки 20% - органічні, харчові відходи. Результати мене шокували.
Так народився проект «104 дні без поліетилену», протягом яких я вирішила повністю відмовитися від упаковки і від поліетиленових пакетів. Чому саме 104 дні? Це довга історія, нехай залишиться інтригою.
Кожен свій день я записувала в блозі на Facebook. Через деякий час у мене з'явилися послідовники, люди, які також почали вести схожий спосіб життя.
Коли я почала проект, здавалося, що мені нічим буде годувати сім'ю, тому що всі продукти в магазині запаковані. Тоді я вирішила купувати все - м'ясо, крупи, овочі, фрукти - на вагу. Пакети замінила сумками, торбинками, коробочками і банками.
У першому ж «Сільпо» загортати м'ясо у щось, окрім поліетилену, відмовилися. Тоді вдома я відрізала шматок крафтового паперу і з ним прийшла в інший магазин. Продавщиця загорнула мою покупку в крафт і навіть оком не моргнула на мої дивацтва.
М'ясо, яке може потекти, купую відразу в пластиковий контейнер. Я просто ношу його з собою в сумці. Вдома зберігати м'ясо можна в скляній банці. Те ж стосується їжі з кулінарії - прошу продавців запакувати салат не в одноразовий посуд, а в мій контейнер.
З часом продавці в магазинах вже почали мене впізнавати і не дивувалися тому, що я все купую без упаковки
Для хліба чудово підходять паперові пакети. Їх можна використовувати по кілька разів.
Для води купила багаторазову скляну пляшку. Якось я порахувала, що, купуючи воду без пластика, на місяць економлю до 500 гривень.
Крупи купую на вагу, часто у великих магазинах вони вже упаковані в полотняні мішечки. У них також можна складати овочі та фрукти. З часом я сама пошила багато торбинок для покупок і зберігання продуктів.
З часом продавці в магазинах вже почали мене впізнавати і не дивувалися тому, що я все купую без упаковки. Одна жінка якось навіть зізналася, що теж намагається так робити, бо вона проти накопичування сміття.
Повністю відмовитися від використання запакованого шампуню, зубної пасти та інших товарів не вдалося. Але, наприклад, я зовсім не використовую дезодорант для тіла (змінила на соду + крохмаль) і рідину для миття поверхонь і скла (замінила на воду + аміак).
Ще я проводила експерименти в пошуках простого і натурального шампуню для волосся. Без шкідливих домішок і пластикових упаковок.
Перше, що спало на думку - господарське мило. Виявилося - піниться погано, як клей на волоссі. Вимити було складно, без звичайного ополіскувача не впоралася б. Один плюс - об'єм волосся.
Ще пробувала дьогтьове мило. Піниться краще. Ополіскувач з магазину теж знадобився, об'єм волосся був, але запах стояв такий, що без сліз з ванни не вийдеш. Може, і від волосся пахло, але я вже не відчувала.
На другий місяць експерименту я не тільки не користувалася пакетиками, але й сортувала свої відходи (пластик, скло, макулатуру). Знайшла пункт прийому вторсировини, куди можна це все здавати
Знайшла рецепт шампуню від Міри Скубяк. 2 столові ложки житнього борошна залила окропом. Почекала, поки охолоне. Додала яйце, трохи підігріла на водяній бані і стала мити волосся. Відчуття нове, бо ніколи мені на голову не виливали яйце з борошном, як в комедіях. Але пінилося і промилось. Ще мила голову яблучним оцтом, розведеним з водою, як хтось запропонував в коментарях. Об’єм незвичний, сподобалося.
З початком проекту я стала шукати, чим замінити сміттєві пакети. Мені запропонували використовувати крафтові пакети без ручок за 350 грн (100 шт). Але хотілося більш раціонально використовувати домашні ресурси. Звичайна газета, що застелила денце відра, мене добре виручила. Згадала дитинство.
На другий місяць експерименту я не тільки не користувалася пакетиками, але й сортувала свої відходи (пластик, скло, макулатуру). Знайшла пункт прийому вторсировини, куди можна це все здавати. Це такі зелені будки, вони є в кожному районі.
На третьому місяці експерименту у мене на балконі з'явився свій компостер. Скажете, що я ненормальна? Може і так.
Під раковиною тримала звичайне відро для сміття, а на балконі - ящик з відходами, які йдуть на переробку. Скло, металеві та пластикові пляшки мила, кришки від пластикових пляшок збирала окремо, тому що це більш щільний пластик, окрема категорія.
Папір теж збирала окремо. Пластик від зубної пасти не викидала, але в пункті прийому вторсировини у мене його не прийняли.
На третьому місяці експерименту у мене на балконі з'явився свій компостер. Скажете, що я ненормальна? Може і так.
Вивчивши багато інформації, я зробила свою дуже просту конструкцію компостера. Це два однакових відра на 20 літрів. В одному зробила дірки на дні, вставила в інше. Для того, щоб було місце, де збиратися «компостному чаю». На дно поклала вологі шматки лотка від яєць і трохи торішнього листя з вулиці. А потім поклала туди органічні відходи - шкаралупу від яєць, лушпиння. Шар відходів товщиною 3-4 см засипаю Бокаші (засіб, що прискорює компостування органічних залишків) і поливаю розведеною Емочкою (засіб для створення ЕМ-компосту, що підвищує урожай).
Експеримент з компостером дався мені нелегко. Свекруха вже хотіла вигнати мене з дому, чоловік цікавився, чи не вибухне моє відро
Трохи більше ніж за місяць моє 20-літрове відро наповнилося органічними відходами. Головна інтрига - чи є запах. Коли відро закрите, то запаху немає зовсім ніякого. Якщо його відкрити і перемішати, аромати відчуваються - йде процес ферментації. Не можу сказати, що вони зовсім бридкі, можна потерпіти. А тепер підходимо до найголовнішого - до «компостного чаю», рідини, яка збирається між відрами. Так от, це найкорисніше добриво, має жахливий запах. Я його зливаю в унітаз кожні три дні. Всі ці процедури краще робити, коли вдома нікого немає.
Експеримент з компостером дався мені нелегко. Свекруха вже хотіла вигнати мене з дому, чоловік цікавився, чи не вибухне моє відро. Але мене найбільше цікавило, чи перетвориться це сміття в родючий ґрунт. Так, це працює. У підсумку я використовую «компостний чай» для поливу зелені та квітів, які ростуть на балконі. Вже вирощувала салат, базилік, петрушку, рукколу, чебрець і мелісу. Другий рік на балконі росте дуб з жолудя. Це щось з дитинства.
Про результати
Зменшити кількість і обійтися без поліетилену в побуті можливо. Повністю відмовитися від нього не можна тільки коли це стосується медицини. Одноразові упаковані шприци, системи переливання крові та інше - те, що допомагає рятувати життя людини. Також неможливо обійтися без поліетилену, коли робите ремонт, купуєте нову техніку або меблі.
В результаті проекту я усвідомила, що весь пластик, яким завалені наші полігони для сміття, куплений за наші ж гроші. Адже купуючи навіть пляшку води, 90% грошей ви платите за її упаковку. Ось мої розрахунки: вода у великих кулерах коштує 90 копійок за літр, півторалітрова пляшка води без газу - 10-12 грн, а дитяча 300-мілілітрова пляшечка, особливо з насадкою «спорт» коштує, як велика.
Так мій проект став переслідувати не рух захисту екології, а й за економію грошей. Ще я зрозуміла, що якщо хочеш щось змінити, не потрібно чекати депутатів або інших впливових людей. Можна просто почати з себе.
Навіть після закінчення експерименту я продовжую купувати продукти в свою тару. Всі мої мішечки, сумки і коробки працюють, але іноді я дозволяю собі купити продукти, які є в продажу тільки в упаковці. Наприклад, італійські макарони. Пакети для сміття не використовую взагалі.
Зараз активно проводжу зустрічі, бесіди, лекції та спілкування на тему «Життя без поліетилену». Готую свою колекцію мішечків і торбинок для багаторазового використання.
