Бернар Арно: найбагатша людина Європи, яка завоювала французькі університети

«Безсмертні» зберігають цей статус до смерті, тож Бернар Арно зайняв вакантне місце, яке раніше належало економісту Дені Кесслеру. Арно урочисто прийняли до Академії 12 січня 2026 року на церемонії під куполом Інституту Франції. Він отримав церемоніальний меч — неодмінний елемент академічного ритуалу — з рук колишнього міністра фінансів Бруно Ле Мера. Лезо, спроєктоване архітектором Френком Гері, уособлювало поєднання мистецтва, комерції та культури. Серед почесних гостей були ікона моди Фаррелл Вільямс, модельєрка Марія Грація К'юрі та перша леді Франції Бріжит Макрон.

В Академії моральних і політичних наук — одній з п'яти академій, що входять до складу Institut de France, — вивчають мораль, політику, право, економіку, історію та філософію. Заснована 1795 року, розпущена в 1803-му за Наполеона та відновлена в 1832 році, вона є одним з основних інтелектуальних центрів країни. Її члени — кількість обмежується п'ятдесятьма учасниками — обираються довічно, звідси й назва «безсмертні»: термін, який частіше асоціюється з Академією французької мови, але застосовується до всіх академій Інституту Франції.

Обрання Арно знаменує помітний зсув у тому, як академічні кола сприймають досягнення в бізнесі. Традиційно французька інтелектуальна культура зберігала дистанцію від комерції, вважаючи наукові дослідження важливішим показником за комерційний успіх. Членство для представників бізнесу було немислимим у минулі епохи, коли місця в академії були зарезервовані виключно для філософів, теоретичних економістів, істориків і правознавців.

Однак вибір Арно відображає сучасне розуміння того, що для побудови та підтримки бізнес-імперії потрібно більше, ніж фінансова кмітливість. Під його керівництвом з 1989 року LVMH перетворилася на конгломерат, що охоплює понад сімдесят брендів у сфері моди, косметики, ювелірних виробів, вин та спиртних напоїв — від Louis Vuitton і Dior до Moët & Chandon і Tiffany & Co. З ринковою капіталізацією, що перевищує $300 мільярдів, і особистим статком близько $200 мільярдів, економічний вплив Арно є незаперечним.

Однак, імовірно, його обрання до академії забезпечило не лише статок, а й стратегічне та культурне бачення. Арно позиціонує бренди класу люкс як послів французької культури у світі. В епоху глобалізації, яка загрожує уніфікацією культури, стратегія LVMH полягає у збереженні та піднесенні специфічної спадщини та французьких естетичних традицій.

Арно вклав значні кошти у збереження традиційних ремісничих технік, підтримку мистецьких інституцій (зокрема, фінансування Fondation Louis Vuitton, великого музею сучасного мистецтва в Парижі, спроєктованого Френком Гері). У цьому сенсі його бізнес-модель виконує консервативну й освітню функцію, що відповідає інтересам академії до культурної філософії та моральних питань, пов'язаних зі спадщиною та ідентичністю.

Критики можуть стверджувати, що вшанування мільярдера-бізнесмена є капітуляцією академії перед ринком і владою та ігноруванням академіками впливу модної індустрії на навколишнє середовище й етичних проблем, пов'язаних зі сферою, побудованою на ексклюзивності.

Однак рішення академії також можна розцінювати як визнання сучасних реалій. Французька індустрія розкоші становить приблизно 3% ВВП і забезпечує роботою сотні тисяч людей як безпосередньо, так і опосередковано. В умовах конкурентної глобальної економіки успіх французьких брендів відчутно сприяє м'якій силі та міжнародному авторитету країни.

Вступ Бернара Арно до Академії моральних і політичних наук є цікавим прикладом того, як країни адаптують свої системи почестей і визнання. Чи є це ознакою демократизації інтелектуального престижу чи його комерціалізації, залишається відкритим питанням. Можливо, у світі, де бізнес дедалі більше формує культуру, а не лише відображає її, є сенс у тому, щоб перенести цю дискусію в стіни академії, а не залишати її зовні.