У Львові делікатно ревіталізували історичний промисловий комплекс на вулиці Богдана Хмельницького, 116, який розташований у буферній зоні ЮНЕСКО.
Про це повідомили в AVR Development.
Проєкт мав на меті зберегти пам’ятку, водночас надати їй нове функціональне значення у структурі міста. Робота з простором велась з повагою до історії, але з орієнтацією на сучасні потреби: створення гнучких, комфортних умов для нових користувачів, адаптація до міського контексту та відкриття архітектурної спадщини для громадськості.
Головним викликом проєкту стало очищення історичного фасаду від нашарувань, що утворилися під час експлуатації впродовж ХХ століття.
Реставраційні роботи включали відновлення дерев’яних віконних конструкцій, балконних огороджень, барельєфів та скульптур, геометрії даху та в’їзної брами з кам’яними левами. Це дало змогу повернути естетичну цілісність фасаду та забезпечити візуальний зв’язок між історичним ядром і новими функціональними шарами об’єкта.
Інженерна частина проєкту передбачала оновлення опорних конструкцій будівлі, гідроізоляцію фундаменту, реконструкцію покрівлі, що втратила історичну форму, а також встановлення сучасних інженерних систем для забезпечення комфортної експлуатації.
Особливу увагу приділили енергоефективності, пожежній безпеці та системам автоматичного контролю мікроклімату та освітлення. Ці рішення дозволили адаптувати будівлю до сучасних норм, не втрачаючи її історичної сутності.
Історія цього місця розпочалася ще наприкінці XVIII століття з будівництва палацу Целецьких, який згодом перетворився на осередок фабрики Бачевських — знаного виробника алкогольної продукції.
Історичний палац Целецьких, споруджений на початку ХІХ століття архітектором Фридериком Бауманом, вирізнявся класичним фасадом, анфіладною системою парадних приміщень, балконом на різьблених кронштейнах та брамою з кам’яними левами. Інтер’єри декорували знані скульптори Антон Шімзер і Герман Вітвер.
У 1850-х роках маєток перейшов у власність родини Бачевських. У 1908 році, під час масштабної реконструкції за проєктом Владислава Садловського, палац набув виробничого призначення — із добудовами корпусів і збереженням основної архітектурної структури. Після Другої світової війни комплекс перетворили на завод штучних алмазів. Попри численні перебудови, палац залишався фокусною архітектурною домінантою району.
Фото: AVR Development