Вище, довше, швидше: як людство винайшло рекорди?

Історія професійного спорту почалася з війни.

У 1870 році останній французький імператор Наполеон III, мріючи про великий політичний проєкт свого попередника Бонапарта, пішов війною на Пруссію. Амбіції Франції швидко зазнали краху: генеральна битва війни увійшла в історію як седанська катастрофа. На чолі із самим імператором французька армія була змучена одним тільки довгим переходом, навіть не діставшись позицій ворога. Німецький полководець Гельмут фон Мольтке побачив у цьому вікно можливостей: якщо бити по французах, то саме зараз. Абсолютний розгром, Наполеон III у полоні, німці беруть Париж в облогу, Франція знову стає республікою.

На час битви при Седані баронові П’єру де Кубертену було всього сім років. Як і більшість тодішніх французів, він зростав під впливом цієї катастрофи. І зробив з неї неочевидні висновки. Перше: він вважав однією з причин поразки французів погану фізичну підготовку солдатів. Друге: барон-пацифіст вірив, що змагатися треба не на політичній арені, а на майданчику.

Кубертен вірив, що змагатися треба не на політичній арені, а на майданчику

У 1894 році за ініціативи Кубертена з’явився Міжнародний олімпійський комітет. Через два роки під його патронажем пройшли перші у сучасній історії Олімпійські ігри. Разом з ними планетою розійшлося і поняття спортивного рекорду, що істотно вплинуло на спорт як такий і його сприйняття.

Замір часу? Навіщо?

Ані в Давній Греції, ані в пізніші періоди європейської історії не існувало чітких вимірюваних спортивних рекордів. Для греків та римлян важив сам факт перемоги. Головне, що рахували, — кількість перемог. І, звісно, кількість зароблених грошей.

Наприклад, історія донесла статистику найтитулованішого давньоримського колісничого II століття нашої ери Гая Апуллея Діокла. Він переміг у 1462 перегонах із 4257, заробив майже 36 мільйонів сестерціїв, що еквівалентно приблизно $15 мільярдам. Це робить стрімкого Гая найбагатшим спортсменом усіх часів. Роналду, Мессі, Леброн Джеймс — ніхто поки що не заробив навіть половини його статку.

Утім, за який час колісниця Гая Апуллея Діокла проходила коло арени, невідомо. Ймовірно, це не тому, що римляни не мали секундоміра (вони мали водяний годинник-клепсидру) — напевно, римляни просто не мислили поняттям часового рекорду. Хоча кількість пройдених кіл вони все-таки фіксували. Людина прийшла до фінішу першою і не розбила колісницю в процесі, цього було достатньо.

Вуд з Ланкашира і Гарпер із Чешира

Перші зафіксовані рекорди з’явилися ще за століття до 1896 року і сучасних Олімпійських ігор. Фіксувати індивідуальні результати почали в Англії в кінці XVIII століття. І ми зобов'язані цим людському азарту.

Усе почалося з бігу на милю. Офіційних змагань тоді ще не проводили, але необхідність фіксувати час була зумовлена іншим — ставками. Англійці закладалися, що здолають милю за визначений час і робили ставки на друзів і знайомих. Згодом про це почали писати журналісти.

Так, 20 вересня 1790 року газета Gloucester Journal повідомила, що такі собі Вуд з Ланкашира і Гарпер із Чешира пробігли милю за 4 хвилини і 51 секунду. Вони перетнули фінішну стрічку одночасно, але за сукупністю інших перемог газета назвала Вуда найкращим бігуном Англії.

Уже через 10 днів невідомий мисливець, прізвища якого газета не вказала, побив цей рекорд. Він пробіг милю за 4 хвилини 39 секунд. Причому зробив це босоніж і виграв 20 золотих гіней — близько 4 тисячі сучасних фунтів стерлінгів, дуже непогано.

Офіційно перший рекорд з бігу на милю зафіксували 1855 року — Чарльз Вестхолл подолав її за 4 хвилини і 28 секунд. Сучасний рекорд належить марокканському атлетові Гішаму ель Герружу — 3 хвилини 43 секунди. З 1999 року рекорд поки ніхто не побив. Щоправда, біг на милю — не олімпійська дисципліна.

Рекорди проти фізичної культури

На перших сучасних Олімпійських іграх результати вже вимірювали й фіксували, але вони ще не мали міжнародного визнання. Наприклад, американський спринтер Арчі Хан на іграх 1904 року в Сент-Луїсі встановив новий рекорд на дистанції 200 метрів — 21,6 секунди. Але тоді «олімпійський рекорд» радше був словосполученням для газет.

1912 року, коли в Стокгольмі заснували Міжнародну федерацію аматорського спорту, почалася розробка єдиної світової системи результатів і рекордів. Іронічно, що зараз вона називається просто World Athletics. І причина перейменування була саме в тому, що слово «аматорський» уже давно аж ніяк не про світовий спорт.

1912 року почалася розробка єдиної світової системи результатів і рекордів

Барон П’єр де Кубертен мав на меті хорошу справу, але не досягнув жодної з двох своїх цілей. Міжнародний спорт не зупинив війни. І не став базою для розвитку фізичної культури всього людства. Навпаки, він поступово перетворився на гонитву за рекордами та шоу-бізнес, де перевага у частку секунди важливіша за спільну радість і свято фізичної культури.