Свято наближається: 5 кумедних історій про зустріч Нового року

Буває, свята перетворюються на кумедні, дивні, а іноді й несмішні історії. Ми знайшли людей, з якими такі історії трапилися на Новий рік (і зрозуміли, що самі якось нуднувато відзначаємо).

Заблукав у лісі й потрапив у капкан

Пам'ятаю, зустрічали з друзями 2015-й рік на гірськолижному курорті в Пилипці. 31 грудня почали розливати алкоголь ще вдень, а під вечір я чогось образився на своїх друзів (не пам'ятаю навіть чому) і о шостій вечора п'яний пішов в гори, прихопивши з собою дві пляшки наливки.

Поки йшов лісом, потрапив у сильце для зайця [мисливський капкан-петля — БЖ], впав і 15 хвилин не міг від сильця позбутися.

Потім довго шарився в лісі, знайшов порожній будиночок лісника і вирішив, що буду я в ньому жити.

Через чотири години у мене закінчився алкоголь, розрядилася батарея в плеєрі, я почав тверезіти й усвідомив, що моя автономність закінчилася і все-таки варто повернутися до цивілізації.

Дорогою назад я падав і перекочувався, розуміючи, що Новий рік вже ось-ось настане. Але я встиг! Повернувся до переляканих друзів за 15 хвилин до курантів, випив з ними шампанського і гордо ліг спати.

Відбивалася від нав'язливих гостей

Я не знала, з ким зустрічати 2016-й, поскаржилася другу, а той запропонував стати співведучою заходу в якомусь класному ресторані в новорічну ніч. Я погодилась. Придумала різні прикольні конкурси та новорічні стендапи, добре підготувалася.

І ось ми прийшли в цей ресторан, а в ньому два зали, близько 70 осіб і всі гості — азербайджанці. Я запитала друга, чи нічого ми не сплутали, чи точно це наш ресторан. Виявилося, що наш.

Під бій курантів я вже відбивалася як могла: вони всі хотіли зі мною фотографуватися, ходили по п'ятах, не відлипали, просили переодягтися в Снігуроньку, кожен другий пропонував з ним поїхати.

Нав'язливі гості майже нічого не розуміли з того, що я говорила, доводилося все пояснювати на пальцях.

А коли ми запропонували написати їхні новорічні бажання на папірцях і спалити під шампанське і бій курантів — вони нічого не зрозуміли й викинули всі листочки в урну.

Пізніше я перекваліфікувалася в «діджея» і ставила з їхніх телефонів музику типу лезгінки до самого ранку. Це було пекельне пекло. У підсумку я отримала 10 тисяч гривень за жахливу ніч. До речі, цього року цей ресторан згорів.

Зустріла Новий рік у шафі

Ми з подругами вирішили зустріти 2009-й в Одесі. Там нам трапився дивний ріелтор, в'юнка жінка з ім'ям Фаріда, яка здала нам не те щоб квартиру, а якусь прибудову до будинку.

Ми хотіли веселитися, тому склали список новорічних справ.

Одним з пунктів було вкрасти на ринку ялинку та зустріти Новий рік у шафі.

31 грудня ми з подругою пішли на ялинковий базар, схопили ялинку і почали тікати, але за нами навіть ніхто не гнався, бо було 31 грудня і продавець, мабуть, подумав, що все одно не зможе продати всі ялинки. Цей пункт був виконаний.

Квартира була жахливою. У ній була тільки одна батарея, стіл і шафа-купе з великим дзеркалом. Ми одяглися в короткі штучні шуби, вбрали нашу вкрадену ялинку й почали пити, а коли прозвучали куранти — ми з подругою залізли в шафу і почали в ній святкувати, пити та вітати з шафи своїх друзів і знайомих.

Потім, будучи п'яненькими, ми вилізли з шафи й пішли гуляти в шубах і сонцезахисних окулярах Одесою. В ту ніч ми, пам'ятається, тікали від якихось бомжів, які пропонували випити з ними пляшку горілки, а в підсумку виявилися в гей-клубі й протусили там до ранку.

Відзначила в стилі БДСМ

Поїхали ми з подругами зустрічати 2016-й рік до Львова. Планували відзначити благородно. Квартиру, звісно, зняли жахливу, зате у нас був заброньований класний ресторан «Мазох» [заклад у стилі БДСМ — БЖ].

31 грудня ми одяглися в красиві вбрання і на шпилечках і човниках поїхали в ресторан. Я була в короткій сукні та короткій шубі. До бою курантів ми красиво сиділи, попивали шампанське і їли закусочки, але порції виявилися набагато меншими, ніж ми очікували, а шампанського було багато. Плюс після шампанського в хід пішли наливки.

Після опівночі в якийсь момент моїм подругам стало погано, вони захотіли додому і поїхали, а я залишилася, бо хотіла ще потусуватися.

Мені було трохи прикро, що вони поїхали, і в підсумку я напилася ще більше. Пам'ятаю тільки, як йшла додому на шпильках по снігу в своїй короткій шубі й трималася за парканчик, тому що йти було складно.

Я прокинулася і зрозуміла, що не пам'ятаю якусь частину новорічної ночі. Взяла телефон, щоб подивитися фото і відео з ресторану.

На одному з відео я побачила себе, яка сидить з невідомою компанією в спущеній сукні і в одному ліфчику, прив'язану до стільця, а на мене капають воском зі свічки, що палає. Хто знімав це відео на мій телефон я так і не дізналася.

Пізніше в ресторані розповіли, що мені ставила алкоголь якась компанія віку 40+ — після того Нового року я більше не була в «Мазоху».

Пила і танцювала в електричці

Запам'ятала, як ми зустрічали 2008 рік. Це було в Полтаві й нас було п'ятеро. Ми зустріли Новий рік і відразу після курантів побігли на вокзал, взяли квитки на найближчу електричку до села Білики.

Новорічна ніч, ми їдемо в порожньому вагоні електрички. У нас горілка, шампанське, олів'є і бутерброди. Ми розставили по вагону свої колонки, включили музику, розклали на лавочках новорічний стіл, а потім почали пити, танцювати та співати.

А ще підлога у вагоні була дуже слизькою, ми розбігалися і каталися від дверей до дверей.

Коли ми приїхали в те село, то серед ночі знайшли золотий пам'ятник Леніну, побачили завод згущеного молока, побродили містом, а потім зайшли в кафе у центрі, щоб зігрітися і попити чаю. У підсумку ледь не тікали звідти, тому що дуже п'яні місцеві ніяк не могли зрозуміти, хто ми такі й чого ми приперлися в їхнє село вночі.

Фото: arvin febry/Unsplash