У великих містах існують ринки та торгові точки, про які знають тільки "свої".

Ми знайшли одне таке місце в Києві, і це — мусульманський ринок зі східною вуличною їжею. Він працює раз на тиждень, всі торговці там споконвічні мусульмани, а до великого Ісламського культурного центру і мечеті — рукою сягнути.

Розповідаємо, де їсти справжній східний плов, шаурму і кебаб, хто все це готує і за скільки продає.

Місце

Дістатися до секретного ринку досить просто, він знаходиться в кінці Старожитомирського провулка, головний орієнтир — Ісламський культурний центр по вул. Дегтярівська, 25А.

Доїхати можна від Лук'янівки практично на всіх маршрутках і трамваях, які їдуть вгору по Дегтярівській. Ми їхали на трамваї №14. Потрібна нам зупинка на Дегтярівській називається "Лікарня".

.

Торговий ряд довжиною близько 100 метрів з прилавками та мангалами тягнеться уздовж тротуару до самого культурного центру. Здалеку нескладно розглянути серпанок від мангалів і відчути апетитні запахи свіжоприготованої їжі.

Ринок працює тільки п'ятницями, з 12:00 до 16:00. Саме в цей час у молитовних залах культурного центру у мусульман проходить джума-намаз [обов'язкова п'ятнична колективна молитва мусульман, прописана в Корані — БЖ].

Історія

Афганець-постачальник рису, який проживає в Україні вже 20 років, згадує, що першим торговцем на цьому місці була людина на ім'я Ікрам, який почав продавати пахлаву біля ісламського центру, коли тут запрацювала мечеть:

"Близько 7-8 років тому, коли мечеть відкрили, тоді й з'явився цей базарчик. Тут спочатку тільки пахлаву продавали. Це був мій приятель Ікрам, він торгує тут досі".

Точна дата заснування мечеті при ісламському культурному центрі "Альраід" невідома, але сама організація з'явилася в 1997 році. Сьогодні на території культурного центру працює мечеть з трьома молитовними залами, халяльний ресторан, загальноосвітня гімназія, перукарня, мультимедійна бібліотека, школа арабської мови, спортзал і офіси різних мусульманських організацій.

Наш співрозмовник-афганець стверджує, що ще два роки тому тут було всього п'ять торговців, і тільки з недавніх пір кількість прилавків почала збільшуватися, а разом з ними і кількість охочих спробувати східну їжу:

"Людина в намаз пішла молитися, а після молитви завжди хочеться щось з'їсти. Тому тут і з'явилася наша їжа. У нас багато людей приїжджають сюди навіть просто пообідати, тому що їжа свіжа, від своїх для своїх".

Торговці та покупці

Тут можна зустріти людей різних східних національностей: узбеків, арабів, турків і азербайджанців. Усіх їх об'єднує те, що вони є парафіянами мусульманської мечеті. Серед покупців зустрічаються й українці — працівники сусідніх офісів і місцеві мешканці.

З усіх боків доноситься "ас-саляму алейкум" [арабське привітання, що означає "мир вам" — БЖ]. Більшість покупців вітаються з торговцями за руку, впізнають один одного і цікавляться, як йдуть справи. Люди явно знайомі не перший день. Багато приходять цілими сім'ями.

Біля одного з прилавків ми знайомимося з торговцем на ім'я Абдула. Він каже, що є "західним арабом", тому що приїхав з Алжиру:

"О, Алжир? Ахмед бен Белла, герой Радянського Союзу!", — радісно зауважує пенсіонер, який розглядав прилавок разом з нами [бен Белла — перший президент Алжиру, який отримав у 1964 році звання героя Радянського Союзу — БЖ].

Пенсіонер, до слова, постійний покупець плову на мусульманському ринку. Він працює в офісній будівлі неподалік і вже понад рік приходить сюди обідати. Каже, що їжа смачна, недорога і "з душею".

Люди обідають, стоячи вздовж паркану, прямо навпроти торгового ряду. Тим часом найбільші черги — за пловом і свіжими коржами з лаваша.

Їжа і ціни

На ринку — великий вибір не тільки готової їжі, але і свіжої продукції, в тому числі й ручної роботи. В ряду є чотири точки з пловом у різних варіаціях: класичний узбецький плов з морквою і м'ясом, з овочами та вареними яйцями, з перцем чилі, салатом і з родзинками.

Торговець-узбек не хоче називати свого імені, розповідає лише, що приїхав в Україну ще в молодості, одружився з киянкою і залишився тут жити, а ще про те, що тут немає конкуренції:

"Ми не конкуруємо між собою, тому що у всіх різний плов за різними рецептами, і у кожного свій покупець. У нас в Узбекистані, наприклад, 20 регіонів. І в кожному регіоні плов різний, розумієте?"

У арабів за сусіднім прилавком — шаурма зі свіжоприготованого на шампурі телячого кебаба. За 30-40 грн ви отримуєте шаурму, підігріту на мангалі, з кебабом, свіжим салатом і соусом всередині. Один із продавців шаурми сказав нам, що приїхав сюди з Сирії.

На прилавку в алжирця Абдули — страви та солодощі з різних куточків східного світу. Тут фініки з Тунісу за 50 грн, турецька халва за 70 грн (500 г), і хумус за 35 грн (250 г). Є домашній сулугуні по 140 грн за кг і традиційні турецькі фісташкові солодощі ручної роботи — по 250 і 275 грн.

Турки продають свіже м'ясо, вирізки та котлети. Домашня курка — по 80 грн за кг, котлети з телятини — по 135 грн, а ковбаси з телятини і баранини — по 150 грн.

У самому кінці торгового ряду стоїть великий причіп, усередині якого — піч з домашньою узбецькою самсою з телятини за 30 грн. Торговець каже, що ліпив всі 80 штук своїми руками:

"Все роблю сам, а як ще? У нас тут кожен народ представляє свої традиції. Всі готують свої національні страви і роблять це по-своєму".

Фото: Валерія Ландар, Alraid