Книги нобелівських лауреатів: 5 нових перекладів українською
На прохання БЖ літкритикиня Анастасія Герасимова розповідає про п’ять перекладів романів нещодавніх нобелівських лауреатів. У списку: останні дні угорського містечка перед апокаліпсисом, постколоніальний текст про втрату дому, уроки давньогрецької як спосіб подолати самотність і не тільки.
«Меланхолія опору» — Ласло Краснагоркаї
Видавництво: «Комора», 2025
Ласло Краснагоркаї був відзначений Нобелівським комітетом «за захопливу й пророчу творчість, яка серед апокаліптичного жаху знову утверджує силу мистецтва». Власне, «Меланхолія опору» якраз про це — передчуття розпаду, хаосу та соціальних катаклізмів.
До провінційного угорського містечка приїжджає цирк із величезним опудалом кита. Однак химерний атракціон є лише приманкою для відвідувачів. Справжня мета одного з учасників цирку, загадкової персони, на ім'я Князь — підбурити містян на бунт. Князь, темна пророцька фігура, переконує сотні людей у тому, що хаос — це порядок, і вони охоче сіють його навколо.
Окрім Князя, Краснагоркаї вводить ще двох героїв: пані Пфлаумову — міщанку, чиє щастя складається із затишку порцелянових фігурок і мереживних серветок, та пані Естерову — інтриганку з низів, яка «грабуватиме награбоване», як заповідали більшовики. У тому, хто з цих двох вціліє під час бунту, і полягає вирок суспільству.
Краснагоркаї не пише історичних романів у традиційному розумінні, однак завжди закодовує в свої тексти новітню історію Європи. Під час знайомства з «Меланхолією опору» варто поцікавитися, що відбувалося в Угорщині наприкінці 1980-х. Якщо коротко: жахіття соціалістичного табору, авторитаризм, економічна нестабільність — той самий повільний політичний апокаліпсис, який так часто описує Краснагоркаї.
«Уроки грецької» — Хан Ґан
Видавництво: «Віват», 2025
Південнокорейська письменниця Хан Ґан стала відома в Європі та США після Міжнародної Букерівської премії — у 2016 році журі відзначило її роман «Вегетаріанка» (його ж The New York Times визнала однією з найкращих книжок року). Через вісім років за Букером настала Нобелівка — хоч імʼя Ґан не так часто фігурувало в прогнозах букмекерів, як, скажімо, Харукі Мураками чи Філіпа Рота.
Як цілком влучно сформулював комітет премії, проза Ґан вирізняється глибоким осмисленням історичних і особистих травм та «оголює крихкість людського життя». В «Уроках грецької» саме про це йдеться.
Він — викладач давньогрецької мови, який поступово втрачає зір. Вона — його мовчазна студентка, яка відмовляється розмовляти. Він навіть у дорослому віці згадує нещасливе юнацьке кохання та неспокій, пережитий під час еміграції з Південної Кореї до Німеччини. Вона ховається у мовчанні від смерті матері, важкого розлучення та втрати опіки над сином. Єдине, що їх об’єднувало, — уроки давньогрецької мови, на яких ці непомітні люди, стерті самотністю, знаходять себе, красу навколо й одне одного.
«Трилогія» — Юн Фоссе
Видавництво: «Книголав», 2025
«Трилогія» — це філософська притча, темний, повільний, медитативний текст про спадковість покарання, провину і втечу. Текст Фоссе побудований так, що одні й ті самі події описані трьома різними способами — залежно від того, хто з героїв їх пригадує.
Юні закохані Асле й Аліда вирушають на пошуки нового помешкання в Бйорґвіні, де вони б могли розпочати нове життя, адже їхні стосунки не підтримує родина дівчини. Аліда, вагітна, засліплена почуттями, не помічає того очевидного, що доволі скоро бачить читач: що Асле тарує їхній шлях кровʼю і що покарання наздожене їх, хоч би як далеко вони не тікали. Мине час, і вже донька Аліди, Алес, розповідатиме власну історію, згадуватиме матір, щоб врешті зникнути у морських хвилях.
«Тортури з ароматом сандалу» — Мо Янь
Видавництво: «Книголав», 2025
Зараз буде трохи складнувато: затискайте пальці і запам'ятовуйте імена.
Красуня Сунь Мейнян знає, чого хоче від життя: кохання, достатку й слави. Її чоловік — простак і мʼясник, а інша справа — коханець, суддя Цянь Дін. До й так закрученого любовного трикутника Мо Янь додає ще й історичний пласт, коли батько героїні, віртуоз опери та лідер народного опору Сунь Бін, організовує Боксерське повстання проти колоніального впливу німців. За підбурення бунту його має покарати кат, а за сумісництвом свекор дівчини, який готує революціонеру страту тисячею порізів.
Мо Янь дає можливість висловитися всім центральним персонажам: Сунь Мейнян розповідає про пристрасть до коханця та ненависть до свекра, Сунь Бін розмірковує про оперу та народне повстання, кат Чжао Цзя — про мистецтво тортур, а потім, у другій половині роману, слово передається оповідачеві.
«Тортури з ароматом сандалу» — роман про кохання, владу, вибір і обовʼязок. Мо Янь пише так образно, що деякі розділи залишатимуться в памʼяті як картини: інколи прекрасні, подекуди відразливі. Утім, у цьому й полягає авторський стиль лауреата Нобелівської премії 2012 року, який «поєднує з галюцинаторним реалізмом народні казки, історію та сучасність».
«Пам’ять про відбуття» — Абдулразак Ґурна
Видавництво: «Комубук», 2023
Стиль англомовного танзанійського письменника Абдулразака Ґурни нагадує екзистенціалістів XX століття: заглибленість у внутрішній розвиток персонажів, вміння детально передати емоції та таємниці глибин людської душі.
Письменник став лауреатом Нобелівської премії 2021 року «за його безкомпромісне й водночас співчутливе проникнення в наслідки колоніалізму та долю біженця в прірві між культурами й континентами». Сама назва роману натякає, що у книжці йтиметься про минуле, сповнене втратою. Підказка — мова про одну з найважчих втрат — втрату дому.
Життя юного Гасана Омара важко назвати щасливим. Батько-тиран, загибель брата у пожежі, сестра, яка вирішує, що краще бути розпусною, ніж терплячою, як їхня мати. Усе це підштовхує хлопця поїхати до родичів, що мешкають в іншій африканській країні, щоб уже звідти вирушити на навчання до Великої Британії. На Гасана чекатиме кохання, крах мрії про британську освіту, вчителювання й відчайдушна спроба все ж опинитися на іншому континенті.
