Історія з привидом, де привидом виступає штучний інтелект, найкращий горор, що розпочинався як серія дописів на Reddit, та українсько-австралійська наукова фантастика — ось список найцікавіших книжкових новинок квітня.
«Ми колись жили тут» — Маркус Клівер
«Видавництво Старого Лева»
Єва та Чарлі заробляють на хліб фліппінгом — купують задешево старі будинки й реставрують їх, щоби продати з націнкою. Новий проєкт — маєток посеред гір — дістався їм майже за безцінь, але з доважком: коли парочка починає реставрацію, на порозі з’являється родина Фаустів, які стверджують, що колись жили тут. Фаусти просять провести для них прощальний тур будинком, після чого родина одразу поїде. Проте небо починає обкладатися хмарами, а на дороги навалюється сніговий шторм, тому Єва та Чарлі змушені надати гостям ночівлю. І всього за одну ніч дім перестає бути тим, чим був.
«Ми колись жили тут» канадця Маркуса Клівера може нагадати культовий постмодерністський горор «Дім листя» Марка З. Данилевського. Загинайте пальці. 1) Дивний будинок, що змінює конфігурації кімнат і трансмутує, як живий організм. 2) Псевдодокументальне оповідання (в романі Клівера магістральний сюжет перебивається уривками з медіа й текстових форумів, де користувачі обговорюють історію будинку, що став міською легендою). 3) Ненадійні оповідачі. 4) Нарешті, інтелектуальні ребуси — допитливий читач помітить, що кожна глава-інтерлюдія закінчується одним словом з азбуки Морзе, і всі вони разом складаються у фразу «Старий чоловік зі шрамом живе в цій хатині століттями й має багато різних імен».
Зрештою, роман Клівера привертає увагу вже самою історією публікації: твір починався як серія постів на Reddit, отримав нагороду як найстрашніша історія 2021 року, запасся правами на екранізацію від Netflix і вже потім перетворився на повноцінну книгу.
«Монстри і суперкомп’ютери» — Барбара Трулав
Видавництво: Yakaboo
Письменницю Барбару Трулав називають квір-дитиною класичної наукової фантастики та pulp fiction. В її «Монстрах і суперкомп’ютерах» змішалося високе й низьке, сай-фай про штучний інтелект і старі горор-сюжети, які всі разом перетворюються на комедію. Попереджаємо: сюжет дивний.
Деметра, суперкомп’ютер на найдорожчому автобусі у світі — кораблі, що перевозить землян до Альфа Центаври, — стежить за безпекою пасажирів. Попри її нагляд, на кораблі все частіше починають помирати люди, хоча системи життєзабезпечення не дали жодного збою. Деметра дізнається, що за цим стоїть Дракула… Почекайте, це ще не все. І щоби протистояти вампіру, вона звертається по допомогу фараона, генія-інженера, зшитого з мертвих тіл та перевертня. У підсумку виходить іронічна химерна фантастика про те, що деякі монстри і суперкомп’ютери кращі за людей та достеменно кращі за графа Дракулу.
«В1льям» — Мейсон Койл
Видавництво: Vivat
Генрі — блискучий інженер з агорафобією — боїться навколишнього світу: не виходить з будинку, проводить весь час у лабораторії, майже не бачить вагітну дружину Лілі та вдосконалює свій розумний дім, нашпигований механізмами безпеки. Утім, головний його проєкт — це В1льям, перший у світі штучний інтелект, наділений свідомістю. Коли до пари приїздять друзі Лілі, Генрі несподівано представляє гостям своє творіння. Але все виходить з-під контролю, розумний дім намертво зачиняє двері, а герої зісковзують у класичний сюжет про маєток з привидами, тільки роль примари бере на себе штучний інтелект.
«В1льям» — інтелектуальна вправа в деконструкції класичних сюжетів з поправкою на технологічне XXI століття. Роман Мейсона Койла заграє з «Франкенштейном» Мері Шеллі, «Фаустом» Гете і «Сяйвом» Стівена Кінга одночасно.
«Ласкаво просимо до книгарні “Хюнам-тон”» — Хван Бо-Рим
Видавництво: «#книголав»
Жінка на ім’я Йонджу має успішну кар’єру, шлюб, життя в столиці — але почувається виснаженою. Якось вона наважується на відчайдушний крок: лишає старе життя позаду та відкриває книгарню «Хюнам-тон».
Тут, посеред стосів книжок, як і посеред сторінок цього роману-зцілення, Йонджу дарує притулок тим, хто прагне відпочити, перезавантажитися та продовжити шукати своє місце у світі. Адже ніколи не пізно почати заново, бо здійснення мрії не має жодного дедлайну чи терміну придатності.
«Острів Ороборо» — Олег Базилевич, Керен Бактон
Видавництво: «Богдан»
ХХІІІ століття, науковець Промус відкриває нову форму матерії — омега-поле, невичерпне джерело енергії. Та вічний двигун, непозбувна мрія сотень поколінь, провокує хвилю катаклізмів на Землі. Вчені споряджають у минуле експедицію з трьох кораблів, щоб виправити помилки дослідницького експерименту. Але все йде не за планом: екіпажі втрачають між собою зв’язок.
Початково «Острів Ороборо» писався англійською мовою. Український географ Олег Базилевич об’єднався з австралійською письменницею і науковицею, фахівчинею із цитогенетики Керен Бактон. Отже, у тексті читачам трапиться купа наукового підґрунтя і термінів.
