Юлія Бевзенко вже 10 років проводить авторські екскурсії Києвом. Місто очима Юлії ви також можете дослідити завдяки її популярному проєкту “Шукай” з мініатюрними бронзовими скульптурами-символами. Останню встановили на Аскольдовій могилі, вона присвячена українським воїнам.
Ми розпитали Юлію про екскурсії під час широкомасштабної війни, нові скульптури у серії “Шукай” та проєкт про видатних жінок Києва.
Я вважаю, що не обов'язково народитися в Києві, щоб бути киянином. Не важливо, яка прописка у тебе в паспорті. Під час війни до Києва переїхало багато людей. Хтось за своїм вибором, хтось вимушено, але вони теж кияни.
Про себе я постійно кажу, що я киянка за вибором.
Меценати Терещенки були не з Києва. Кий, Щек, Хорив були не киянами, я їх називаю “понапливші”.
Я всім раджу гуляти Києвом, пізнавати його більше. Скільки зараз безкоштовних аудіоекскурсій, скільки цікавого контенту про Україну, Київ, мешканців, архітектуру є на YouTube. Відкривай, гуляй, насолоджуйся!
Люди зараз не мають можливості з'їздити до Барселони, як раніше, або й взагалі фізично не можуть кудись поїхати. Тож я пропоную їм формат Staycation.
Staycation буквально розшифровується як “stay — залишатися” та “cation — від vacation — відпочинок”. Це популярний тренд у багатьох країнах світу, що передбачає відпочинок у своєму ж місті, але у форматі туриста. Ти змінюєш свою квартиру, свій звичний будинок на якийсь готельчик. Залишаєшся у своєму місті й плануєш собі вікенд.
Staycation — це про відпочинок в місті, але зі зміною на добу-дві місця, де ти прокидаєшся.
Наприклад, буду жити в цьому готелі, буду снідати там. Запланую собі візит в музей Грушевського, ніколи там не була. Потім пообідаю шаурмою, яка заполонила Київ. І завчасно, десь за 4 місяці, візьму квитки в Театр Франка.
По суті, мої екскурсії у вихідні дні — це і є той самий Staycation. Я просто раніше не знала цього терміну. Але насправді давно цим займаюся.
На початку квітня 2022 року я повернулася з Хмельницького, де жила якийсь час, до Києва, а вже 22 квітня провела перший збірний тур. Люди залюбки записувалися на мої екскурсії попри постійні повітряні тривоги та обстріли.
За ці два роки я працюю більше, ніж до повномасштабної війни. Збільшився попит, я більше стала розуміти свого клієнта, а людям ще більше цікава своя історія, Київ, хто ми, що ми.
Я завжди кажу про те, що якщо ти нічого не плануєш — нічого і не буде. Я ненавиджу езотерику, не люблю спиратися на такі інструменти як нумерологія, таро. Я керую своїм життям. Тому з 2022 року ставила собі екскурсії на два місяці наперед. Мене це тримало, і моїх гостей також.
З 22-го квітня 2022 року я провела вже 400 екскурсій. Скасувала з цих екскурсій всього 4 через масштабні обстріли. Але навіть після цього люди купували квитки. Наприклад, коли 10-го жовтня 2022 року була атака, то вже 14-15-16 жовтня до мене пройшло 95% людей. Вони купили квитки після того, як російські ракети прилетіли у парк Шевченка. А у мене буквально на місці вирви починається екскурсія. Я думала, що вже все.
Звісно, мої екскурсії змінилися, зважаючи на війну. Я ненавиджу розхлябаність, розгубленість та стан безпорадності, тому контролюю те, що можу.
Наприклад, розумію, що під час екскурсії може бути тривога. Я не розгублена, просто знаю, що робити. Якщо злетів МіГ, всі кажуть: “Гуляємо”. Але я знаю і що робити, якщо балістика. У мене є три укриття за кожним маршрутом. І в цих укриттях знають мене, знають, що я туди прийду з групою.
Я завжди раджуся з українцями щодо скульптурок — з рідними, з колегами, істориками, комунікаційниками, військовими. Бо неможливо створювати проєкт для українців, не спитавши їх. Так само було і з мініскульптурою "Герої" на Аскольдовій могилі, яка присвячена військовим.
Я писала, зокрема, військовим знайомим і незнайомим. Питала, як їм ця ідея. Спочатку ми думали зобразити генерала на коліні. Валерій Залужний був на коліні перед воїном Да Вінчі. Це дуже потужно. Україна — не росія, в тому числі й через це. Але ж воюють військові, а не генерали. І ми визначились, що це має бути військовий.
Щоб роздивитись скульптуру військового з прапором, треба також стати на коліно. Ця ідея спала на думку моєму чоловікові. Саша каже: “Він буде на коліні перед українським прапором? Тоді можна розмістити скульптуру низько, щоб ми перед ним прихилили коліно”. І у мене аж мурашки пішли. Я почала про це говорити іншим людям, і у них також були мурашки.
Зазвичай в роботі у мене паралельно 2-3 мініскульптури, Це тоді, коли вже є пластилінова модель.
Іноді скульптури створюються навіть без мецената. Я люблю таку фразу: “Коли чорна смуга — готуйся до білої, коли біла — готуйся до чорної”. Наприклад, зараз немає мецената, але ж я знаю, що завтра він з'явиться. А я йому одразу вже готову скульптуру запропоную. А коли меценат є, то готуйся до того, що буде брак ідей, наприклад.
Наразі у моєму блокноті записано більше 40-ка ідей скульптур. А вже зовсім скоро з'явиться скульптура, присвячена темі видатних жінок в історії Києва.
Нещодавно народився ще один напрямок моєї роботи — “Жінки в історії Києва”.
За нашими спинами в Києві тисячоліттями стоять жінки. І часто вони проживали те саме, що ми проживаємо сьогодні. Мріяли про те саме, про що мріємо зараз ми. Хотіли для своїх дітей того, чого ми сьогодні хочемо для своїх.
В історії Києва були жінки-підприємиці, які гідно продовжували справу своїх батьків і дідусів, наприклад цегельні магнатки Емілія Ейсман-Суботіна та Олена Сніжко-Хлєбнікова. Вони зналися на маркетингу і піарі. Деякі з них систематизували творчу спадщину своїх чоловіків, як Маргарита Мурашко систематизувала спадщину свого чоловіка художника Олександра Мурашка.
Княгиня Ольга була потужним стратегом. Вона втратила чоловіка, як і сьогодні жінки втрачають своїх чоловіків. І вона мала план, який успішно втілила.
Так народилася ідея “Супержінки в історії Києва”. Тема жінок вже проявляється у мене в скульптурках “Шукай”, в моєму блозі, в культурно-історичних проєктах. Ми відкрили скульптуру, присвячену меценатці Галшці (Єлизаветі) Гулевичівні, фундаторці Києво-Братського монастиря і Київської братської школи. Також я зробила виступ про супержінок в історії Києва під назвою “У Ольги під плащем меч”.
Я хочу, щоб жінки Києва знали свою історію і підтримували одна одну.
Фото: Роман Єременко, Юлія Бевзенко, Вероніка Власюк, Андрій Проць, Ірина Бєлих, Олександр Вансович.