"Навіщо лікувати їх, якщо за ці гроші можна врятувати десять інших?" – ще декілька років тому саме таку фразу можна було почути про тварин з інвалідністю.
Проте сьогодні ставлення до них змінюється: люди все частіше усвідомлюють цінність кожного життя, а сучасні розробки допомагають відновлювати втрачені можливості чотирилапих, даруючи їм другий шанс на щасливе та повноцінне життя.
Це підтверджує і досвід зооволонтерки Анастасії Тихої, яка опікується понад 300 тваринами з інвалідністю. На початку повномасштабного вторгнення фото Анастасії облетіло всі світові медіа – волонтерка вивезла з Ірпеня 15 собак, у тому числі з інвалідністю, 5 котів, хамелеона, черепаху, хом’яка та павука.
Ми поговорили з Анастасією про те, як відданість і турбота можуть змінити долю чотирилапих з особливими потребами.
Історія Анастасії Тихої – це шлях від порятунку окремих тварин до створення унікального притулку "Дім Хвостів". У свої 23 роки ця дівчина з Ірпеня стала символом незламності та безмежної любові до чотирилапих.
З дитинства Анастасія хотіла допомагати собакам, а в 16 років почала волонтерити.
Поворотним моментом стала випадкова зустріч з першим собакою з інвалідністю, який потрапив до неї на перетримку.
"Я зрозуміла, що мені подобається займатися такими “складними” собаками. Тим паче на той момент знайти людей, які будуть ними опікуватися, було дуже важко".
Спочатку це було кілька собак з інвалідністю, яким Анастасія хотіла подарувати шанс на щасливе життя. Тоді все здавалося простішим: двоє-троє “особливих” хвостиків могли комфортно жити разом зі здоровими собаками у звичайному будинку. Проте з часом стало очевидно, що проблема набагато масштабніша, а тварин, що потребують допомоги, набагато більше.
"Коли кількість наших підопічних зросла до 39, ми зрозуміли, що потрібно кардинально змінювати підхід до їхнього утримання та лікування", – ділиться Анастасія.
"Кожен новий хвостик приносив новий досвід, часом болючий, але безцінний. Ми вчилися на власних помилках, удосконалювали методики реабілітації, створювали особливі умови для кожної тварини".
Сьогодні притулок "Дім Хвостів" – це простір, облаштований з урахуванням усіх потреб тварин з інвалідністю. Тут є окремі зони для реабілітації, спеціальні майданчики для тренувань з візками та протезами, і головне – тут панує атмосфера любові та турботи.
Під час російського вторгнення Анастасія евакуювала своїх підопічних з окупованого Ірпеня. Фотографії цього героїчного вчинку облетіли весь світ. Згодом відому світлину з Анастасією відтворили і на муралі в центрі Києва – його метою було привернути увагу до проблеми безпритульності тварин і актуальності усиновлення чотирилапих.
Та попри численну увагу, Анастасія залишається скромною, а головне – зосередженою на своїй місії.
"Для мене важливо допомагати тим, хто цього найбільше потребує. Кожен врятований хвостик, кожна тварина, яка знову почала ходити — ось що справді має значення", – зауважує волонтерка.
У реабілітації собак з інвалідністю використовують різні види допоміжних засобів, що значно поліпшують якість їхнього життя. До них належать ортези – ортопедичні вироби, які використовуються для стабілізації, іммобілізації і підтримки тіла або уражених кінцівок, а також для їхнього нормального функціонування. Їх виготовляють з легких, але міцних матеріалів, таких як пластик, метал, тканини, композиційні матеріали, піна та силікон, що забезпечують тварині надійну підтримку та стабільність під час пересування.
Для складніших випадків застосовують інтрамедулярні протези, які вживляють безпосередньо в кістку. Ці протези можуть суттєво змінити життя тварини, даючи їй змогу знову активно пересуватися.
Для тварин з паралізованими кінцівками виготовляють спеціальні індивідуальні візки. Вони дозволяють хвостикам вільно рухатися та майже повноцінно досліджувати навколишній світ.
Проте, як зазначає Анастасія, найбільшим викликом є адаптація тварини до протеза чи візка. Не всі собаки та коти охоче сприймають такі допоміжні засоби – багато хто надає перевагу пересуванню поповзом. Це особливо помітно у тварин, які втратили передні чи задні лапи. Вони часто відмовляються від візка і потребують тривалого процесу звикання.
Адаптація починається з коротких сеансів тривалістю кілька хвилин на день. Поступово час збільшується до 10-15 хвилин і більше. На наступному етапі тварину заохочують робити перші кроки. Повне звикання до візка може тривати кілька місяців.
Завдяки широкому вибору допоміжних засобів навіть тварини з найскладнішими травмами отримують шанс відчути радість руху і насолоджуватися свободою. Серед них – Афіна, підопічна Анастасії.
"Вона потрапила до нас у дуже важкому стані, без усіх чотирьох лапок. Наразі для неї ми виготовляємо протези, які вживляються у кістку. Це суттєво покращить життя Афіни, адже зараз вона не може виходити на вулицю і навіть переміщатися по кімнаті. Вона може жити тільки на ортопедичному матраці", – ділиться засновниця притулку "Дім Хвостів".
Анастасія розповідає, що зазвичай тварини із інвалідністю мають психологічні травми.
До прикладу, спочатку Афіна боялася людей і не дозволяла до себе торкатися, але з часом все змінилося:
"Пройшло півроку, і собака обожнює лікарів, які її лікують. Вона посміхається, виляє хвостиком та лізе цілуватися. Вона почала довіряти людям".
Найважливішими у реабілітації психологічно травмованих тварин є догляд, ніжність і терпіння. Волонтери, які працюють з такими хвостиками, знають, що для них критично важливо створити атмосферу безпеки і комфорту.
Спостерігаючи за поведінкою тварини, вони виявляють її тригери — ситуації, що викликають страх або стрес, а опісля — працюють над їх подоланням.
Тварину поступово вчать, що нові обставини не становлять загрози, знайомлячи її з ситуаціями, де тригери присутні, але не викликають стресу. Кожен позитивний досвід знижує рівень тривоги та допомагає створити стійкий зв’язок між твариною та людьми, які за нею доглядають, закріплюючи почуття довіри. Це не тільки забезпечує фізичний комфорт, а й формує безпечний простір, де тварина може розслабитися.
З часом хвостик починає почуватися більш захищеним і відкривається до нового життя, сповненого радості та довіри. Кожен крок адаптації має на меті змінити сприйняття тварини до людей та ситуацій, що вкрай важливо для повної реабілітації.
Облаштування простору для собаки з інвалідністю вимагає особливого підходу. За словами Анастасії, найголовніше — це підлога. Вона повинна мати гладку поверхню (плитка або лінолеум). Інше підлогове покриття може призвести до стирання задніх лапок тварини.
Крім того, важливо забезпечити достатній простір для пересування та відпочинку. Слід уникати вузьких проходів і гострих кутів, які можуть стати небезпечними для тварини. Додатково варто використовувати м'які покриття або килимки в місцях, де тварина проводить багато часу, щоб зменшити ризик травм.
Щоденний догляд за твариною з інвалідністю має включати:
Спеціальний масаж кожні 8 годин для полегшення процесу випорожнення;
Регулярну зміну памперсів та проведення гігієнічних процедур;
Масаж кінцівок і спини для запобігання окостеніння суглобів;
Перевірку стану шкіри та профілактику пролежнів;
Щоденне миття тварини та візка.
"Крім того, я завжди прагну знайти для своїх тварин найкращих ветеринарів", — розповідає Анастасія. "Це стосується не лише тварин з інвалідністю, а й усіх, хто потрапляє до нас. Вони часто приїжджають з дуже тяжкими захворюваннями — нерідко навіть досвідчені ветеринари не знайомі з такими хворобами і не можуть їх лікувати".
За словами Анастасії, раніше до таких тварин ставилися досить жорстоко.
"Однак з початком війни я помітила, що ставлення стало більш лояльним. Більше людей почали піклуватися про таких собак, багато волонтерів взяли їх під опіку. Також помітно, що дедалі більше людей почали брати таких тварин у свої родини", — зауважує волонтерка.
Щомісяця близько 5-10 підопічних волонтерки знаходять новий дім та сім’ю. Анастасія радить тим, хто вагається, чи брати під опіку тварину з інвалідністю не боятися.
Найбільші труднощі можуть виникнути в перші півроку, коли тварина звикає до нових умов життя. Після цього все буде більш стабільно, адже в усьому іншому їй, так само як і здоровій тваринці, потрібні догляд і любов.
Сьогодні у притулку "Дім Хвостів" відбувається чимало змін. Так, цьогоріч група компаній Suziria Group проінвестувала 500 тис гривень у його реновацію, щоби створити кращі умови для догляду та лікування підопічних Анастасії. Зокрема, забезпечити необхідним обладнанням для фізіотерапії та реабілітації, створити зону для вигулу взимку.
Наразі тривають ремонтні роботи, проте вже проведені труби та електрика, зроблена частина сантехніки та встановлені нові карантинні бокси для хвостиків. Водночас Анастасія продовжує дбати про близько 300 чотирилапих зі всієї країни, залишаючись вірною своїй місії.
Волонтерку надихають історії відновлення тварин, які, незважаючи на труднощі, до останнього борються за нове життя. Серед таких особливих підопічних — кіт на ім'я Вірус, який потрапив під колеса автомобіля.
"Жоден лікар, включно зі мною, не вірив у його порятунок через критичний стан і численні переломи. Та ми все ж спробували. За місяць кіт почав самостійно харчуватися, ще через місяць йому видалили стому, а зараз він готується до виписки. Сумарно він переніс понад 15 операцій, але головне, що зараз він є здоровим котом, який дарує безмежну любов. І такі історії мене особливо мотивують".
В Україні функціонують кілька спеціалізованих притулків, де команда професійних ветеринарів та волонтерів щодня рятує життя тих, кого інші вважали безнадійними.
Допомогти можна різними способами. Наприклад, ви можете стати опікуном для тварини, що потребує підтримки, або надати допомогу як волонтер, беручи участь у догляді за мешканцями притулку.
Якщо ви не готові до безпосереднього спілкування з тваринами, можна завжди задонатити на лікування та реабілітацію. Крім того, ви можете звертати увагу на проблему допомоги тваринам з інвалідністю, розповідаючи їхні історії у соцмережах або залучаючи друзів і знайомих до благодійних ініціатив.
Кожен внесок, незалежно від його розміру, важливий і дарує шанс на краще життя тим, хто цього найбільше потребує.
Фото: Christopher Occhicone, stasia_tihaia, Вечірній Київ.