У листопаді на території Ботанічного саду імені Гришка у Києві з’явився “Кабінет Магнолії-терапевтки”. Крісло, лампа, дерево – і ви наодинці з природою. Ця інсталяція є частиною нової програми психологічної підтримки “Сади Стійкості”, яку організувала команда Володимира Кадигроба, куратора мистецьких проєктів, видавеця, експерта зі стратегічних комунікацій.
Мета програми – допомогти ветеранам російсько-української війни відновити ментальне здоров’я через контакт із природою.
Влітку цього року у Черкаській області, неподалік Канева, засновники “Садів Стійкості” спільно з благодійним фондом “Землячки” провели перший етап відновлення для жінок-військовослужбовців. Декілька днів програми включали відпочинок на природі, смачні частування, кінні прогулянки та спілкування з природою і тваринами. Організатори “Садів” оцінюють перші результати як дуже позитивні і планують наступного року масштабувати програму.
Ми поговорили з Володмиром Кадигробом про користь садотерапії для реабілітації військових, їхніх родин і людей, що постраждали від війни.
“Історію з садівництвом я відкрив для себе ще до пандемії ковіду, - розповідає Володимир, - коли почав практикувати роботу в саду. Ще тоді помітив, що коли буваю на природі на вихідних, то почуваю себе значно краще наступного тижня. А коли не виходить поїхати – відповідно відчувається менше сил і більше роздратованості”.
Під час пандемії це захоплення ще більше посилилось, і Володимир створив повноцінний сад у Черкаській області. А з початком повномасштабної війни разом з однодумцями він започаткував ініціативу Seeds of Ukraine (“Насіння для України”). Її метою було допомогти людям на звільнених від окупації територіях налагодити вирощування агрокультур. Сім’ям відправляли насіння овочів як гуманітарну допомогу.
“Ми звернулися до іноземців із закликом солідарності підтримати наших людей, - пригадує Володимир, - ця історія дуже гарно зайшла на світовому рівні, про нас багато писали у іноземних медіа.
У 2023 році під час інтерв’ю для The Guardian мене запитали, що надихнуло мене цим займатися, крім власного саду. Я відповів, що це книга Сью Стюарт-Сміт “Садотерапія”, яка якраз напередодні війни вийшла в українському перекладі. Вона справді мене надихнула, я почав думати як це можна масштабувати щоб допомогти іншим”.
Сью – відома британська психіатриня, психотерапевтка, дослідниця та авторка книги The Well-Gardened Mind, про яку згадує Володимир. Вона викладає в одному з провідних британських закладів The Tavistock and Portman NHS Foundation Trust та є консультанткою в DocHealth – некомерційній психотерапевтичній консультативній службі для лікарів.
Сьогодні жінка є радницею проєкту “Сади стійкості”. У тій самій книжці з підзаголовком “Як позбутися бур’янів у голові”, виданої в Україні у 2020 році, можна знайти корисні поради для тих, хто має намір ближче познайомитись з цим видом терапії. Ось, приміром одна з них:
“Сад – це набагато більше, ніж просто фізичний простір, він також створює простір ментальний.
Занурення в природу дарує нам тишу, щоб ми могли почути власні думки, а працюючи руками, ми звільняємо розум для опрацювання складних почуттів та проблем”.
Після інтерв’ю у The Guardian Володимир познайомився зі Сью.
“У мене виникла ідея створення “Садів”, яка за рік нашої спільної роботи трансформувалася у те, що ми маємо зараз. Стюарт-Сміт очолює нашу міжнародну консультативну раду, безпосередньо бере участь у розробці нашого проєкту, її досвід безцінний”, – каже Володимир.
Фінансування проєкту здійснює невелика група однодумців. Закликів донатити на сторінках “Садів” ви не знайдете, й на те є причини. Хоча будь-яка допомога меценатів стане у нагоді:
“Частково це питання ефективності, частково – етичності. Думаю, зараз треба донатити, перш за все, на дрони, щоб у нас взагалі збереглася потреба когось відновлювати. Тому поки що інвестуємо в це сили, час та фінансові ресурси невеликим колом нашої спільноти, яке у це вірить.
Нещодавно до нас долучилась Ірина Білокінь, співзасновниця американської організації Nova Ukraine, яка підтримуватиме дослідження і розробку програм. І я дуже вдячний кожному хто вірить і підтримує ідею на цьому етапі”.
Результат цієї роботи – вже готова та діюча програма розвитку та популяризації практик взаємодії з природою для відновлення ментального ресурсу людини під час та після війни. Ті самі “Сади стійкості”. Підготовка та тестування програми відбувалися понад рік.
Володимир розповідає:
“Важливо зазначити, що “Сади” – це не про якесь одне місце, куди можна приходити. Це про розвиток цього напряму, адже ми хочемо допомогти максимальній кількості людей, які потребують відновлення”, – каже Володимир.
У першу чергу команда фокусується на військових та на дітях-переселенцях, які втратили власний дім, або близьку людину. Також першочергово приділяють увагу тим, хто пройшов полон, або хто отримав психологічні та фізичні травми під час бойових дій. Далі діапазон планують розширювати.
Програма передбачає кілька напрямів діяльності: дослідження, популяризація, освіта, практика. Також у планах дослідників – відкриття власного центру у Закарпатті.
“Це розробка програм для груп, на яких ми фокусуємось, - перераховує далі Володимир, - створення протоколів, якими ми плануємо ділитись, щоб інші могли це використовувати. Тобто це проєкт з відкритим кодом. Спільно з українськими університетами плануємо створювати доказову базу, коли її буде достатньо – готувати гіди для громад і організацій, які працюють з людьми по всій Україні.
Враховуючи ту потребу, яка є на цей час, ми не можемо вирішити проблему побудовою п’яти чи десяти центрів ментального здоров’я, ми маємо максимально децентралізуватись і опанувати різні підходи.
Особисто ми віримо в цей метод. Тут важливо розуміти, що він не замінює терапію, але для українців дуже близький спосіб відновлення сил та загоєння психологічних ран”.
Кабінет-інсталяція у Ботсаду – також частина цієї програми, створена у співпраці з агенцією “Bickerstaff”, які започаткували серію відео про цей проєкт:
“Це ілюстрація того, що природа може дати вам цей ресурс і допомогти відновитись, - наголошує Кадигроб, - після перших двох днів програми 80 відсотків її учасниць, а це жінки-військові, повідомили, що до цього вони суб’єктивно відчували себе на 4-5 балів з 10-ти (у кращому випадку – на 6), а наприкінці другого дня свій стан вони оцінювали вже на 8-9 балів.
Одне з ключових правил нашої методики – створити для пацієнта відчуття безпеки. Бажано було б не чути сирен, аби мати змогу відпочити. Ми розуміємо, що не всюди собі це можна дозволити”.
Також хороший ефект у реабілітації військових та цивільних має контакт з тваринами.
В одній з локацій, де Володимир та його команда проводять програми відновлення, живе кобила, яку було врятовано з-під Бахмуту. Вона була під постійними обстрілами рік, вижила у дикій природі між згорілими танками, і після цього досвіду у неї діагностували Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
“Але коли до неї приїжджають дівчата-військові, у них відбувається просто фантастичний контакт. Інших вона до себе не підпускає, а їм дає себе обіймати, і це ніяк неможливо пояснити”, – каже Володимир.
Володимир Кадигроб давно досліджує тему співіснування людини з природою, або “філософію життя”, яка включає і створення садів та доглядання за ними. Він вважає, що ця філософія дуже близька українцям, але була значно пошкоджена роками та століттями імперіалістичного гніту:
“Під час війни я особливо переконався, що це святкування життя – наша національна ідея, яка пробивається і дає нам сили, навіть тоді, коли вже немає сил.
Це історично закладено у культурному коді. Подивіться на автентичні українські співи, національний одяг й на те, як виглядало життя до радянщини. Там, де люди могли бути хоч трошки вільними, вони досить непогано виглядали. Мені здається, що ми це трохи втратили і нам нав’язали історію про таке “шароварне село”.
Також Володимир помітив, що зараз усе більше людей намагається “ховатися на природі від переповнених міст, з певних причин шукають там прихистку”.
“Нещодавно я спілкувався з данським дипломатом, який живе у Києві, і він теж озвучив тезу про те, що зараз ми усі хочемо втекти з міста, і мав на увазі конкретно більш зручний Копенгаген, це навіть не про “Київ Кличка”, – каже він.
“Садотерапія – це більше, ніж просто догляд за рослинами”, читаємо на нещодавно створеному сайті проєкту:
“Це усвідомлене відновлення через взаємодію з природою. Методика допомагає знизити рівень стресу, покращити концентрацію та підвищити рівень гормонів щастя. То ж це не просто хобі, а справжня терапевтична практика”.
Крім того, науково доведено: коли ви про когось чи про щось піклуєтесь, то ваш ментальний стан покращується:
“Мати домашніх тварин, спостерігати за тим, як ростуть домашні рослини, або навіть вирощувати невеликий сад на балконі – своєрідна форма медитації, яка впливає на ваш гормональний стан й на те, що відбувається у вашому мозку. Коли ви наодинці залишаєтесь із зеленою природою (це науковий термін, бо природа буває різна), наприклад, відвідуєте той самий Ботсад, спостерігаєте за деревами та слухаєте спів пташок, то приблизно за 30-45 хвилин у вас нормалізується тиск та серцебиття, а через півтори-дві години – рівень гормонів”.
Фото: “Сади Стійкості”, Volodymyr Kadygrob, Jonathan Kemper/Unsplash.