Ви створили монстра: чудернацькі костюмовані чудовиська Тані Spasi Sohrani

Київська художниця Таня Spasi Sohrani створює химерні костюми — в її пантеон входить гайстр-відлюдько, двоносий мутант та мумія на каблуках. Аби все більше людей почали носити щось крім светрів та джинсів, вона організувала HoolyCamp — арткемп, де усі охочі створюють костюми. Головна умова — чим дивніше, тим краще.

— Ідея створення арткемпу виникла на початку 2021 року. Коли я тільки починала фотографувати, друзі не завжди розуміли мої дивні ідеї, і мені дуже бракувало підтримки. Саме тому і з'явилася думка створити таке ком’юніті — об'єднати творчих людей, які б підтримували одне одного.

Мене надихають люди, які створюють щось руками: художники, скульптори, кравці, пекарі — майстри на всі руки. Я можу годинами спостерігати за процесом їхньої роботи, це для мене як медитація. Мене надихає природа: дивні рослини, тварини, кора дерева з її незвичайною фактурою. Навіть ніс собаки! Я можу просто ходити, торкатися речей, вивчати їхні візерунки. Мене надихають мумії з висушеною шкірою, старі люди зі зморшками (для мене це окремий вид мистецтва) та пишні форми.

Мене надихають мумії та старі люди зі зморшками

Ставитися серйозно до костюму я почала у 2021 році. Я вирішила, що якщо вже братися, то за щось серйозне, хоча й не знала, як це зробити. Саме тоді я взялася за найскладніший з усіх зроблених мною образів. Здається, на нього пішло близько місяця-півтора. Мені допомагали друзі, але я була близька до того, щоб усе покинути. Костюм мав безліч дрібних деталей: потрібно було зібрати тоненькі паперові стрічки у пучки, порізати, прошити та шарами приклеїти до основи. Це плаття робилося на замовлення для художниці Марії Духовне Личко, тому шляху назад уже не було. Воно вийшло дуже важким, рожевим і красивим. Але тепер, набивши руку, на створення костюма йде 3–7 днів.

Я не роблю костюми на замовлення. Зазвичай, коли люди хочуть зйомку в моєму стилі, ми разом вигадуємо ідею та образ, а я готую костюм і фотографую. Так усе й почалося — мене просто питали, чи можна замовити зйомку. Звісно, можна! Мені здається ідеальним, що я можу робити те, що люблю, і заробляти цим.

Якщо вже братися, то за щось серйозне

До повномасштабного вторгнення я провела два кемпи в санаторії “Хвиля” під Києвом. Останній був у січні 2022-го. Після цього я організовувала кемпи в Португалії, але бажання провести захід в Україні не полишало. Я довго думала над форматом, локацією й організацією. Зрештою, вирішила, що якщо й робити кемп, то тільки в Карпатах. Так ми опинилися в селі Шешори.

У нас було лише три дні, щоб створити свої костюми. Завдання та підготовка починалися заздалегідь. Я давала ідеї, просила зробити ескізи — і ми разом обговорювали матеріали. Це було необхідно, бо часу обмаль, а купити щось у селі неможливо.

Ідея кемпів залишається однаковою, незалежно від місця проведення: створити ком'юніті, показати, що костюми можна робити з простих речей, і що це під силу кожному. Кожен проходить шлях від задуму до його реалізації та має змогу спробувати себе в ролі фотографа, асистента чи моделі.

Найбільше я люблю спостерігати, як місцеві реагують на щось дивне. Сьома ранку, ми йдемо на зйомку з величезною конструкцією з п’яти голів манекенів і великими червоними клешнями. Уявіть обличчя селян, коли вони таке бачать.

Я люблю спостерігати, як місцеві реагують на щось дивне

Фото: Таня Spasi Sohrani