Наприкінці травня 19-річна Вайолет Грол, донька фронтмена Foo Fighters і колишнього барабанщика Nirvana Дейва Грола, випустить дебютний повноформатник «Be Sweet To Me». На перший погляд це видається черговою історією nepo baby, але в її референсах більше кого завгодно, включаючи Девіда Лінча, ніж самого Дейва Грола. Розповідаємо про новий голос альтернативного року, що звучить так, ніби він там уже давно.
Привілей її старту неможливо заперечувати. Вайолет із дитинства мала доступ до середовища, куди більшість музикантів пробивається роками. Ще підліткою вона виходила з батьком на стадіонні сцени, співала «Nausea» на шоу Джиммі Кіммела разом із Крістом Новоселічем і Дейвом Ломбардо, записувала вокал для треку Foo Fighters «Making A Fire».
Наприкінці 2025 року Вайолет випустила дебютний подвійний сингл «THUM» b/w «Applefish». У січні 2026-го вийшов сингл «What’s Heaven Without You», а в березні вона анонсувала альбом «Be Sweet To Me» і представила пісню «595». Перші відгуки на релізи були стримано позитивними: критики називали Вайолет перспективною, артистичною та відзначали її тяжіння до 1990-х.
Причому варто додати, що Вайолет тяжіє не до найочевидніших орієнтирів у світі рок-музики, як Nirvana і Foo Fighters, з якими пов’язаний батько, чи класичного канону на кшталт The Rolling Stones і Led Zeppelin. Серед її референсів — переважно жіночі голоси: The Breeders, PJ Harvey, Cocteau Twins, Garbage, Björk, L7 та Джуліана Гетфілд.
Особливе місце тут посідає The Breeders. Гурт Кім Діл, який виріс із тіні Pixies в одну з ключових альтернативних груп 1990-х, показав, що рок може бути хітовим без глянцю, гучним без монументальності й дивакуватим без позерства. Саме їхній альбом «Last Splash» відкрив Вайолет інший спосіб чути музику і став одним з орієнтирів під час роботи над «Be Sweet To Me». «У цій музиці стільки шаленого темпу, енергії, але водночас вона дуже красива», — розповідала Вайолет для Far Out Magazine.
Вона згадувала, що відкривала для себе альбоми й фільми в поїздках із батьком, а вдома росла серед платівок, які ставили обоє батьків. Але її формувала не лише музика. Не менше важили речі, пов’язані з родинною пам’яттю.
Вайолет часто говорить про бабусь як про головну опору в житті, а про Вірджинію як про місце, з яким відчуває сильний зв’язок. Там стоїть будинок, де виріс її батько й де, за словами дівчини, майже все залишилося таким, як колись: коробки, папери, дрібнички, що належали кільком поколінням, домашній архів, що зберігся попри ремонти й переїзди.
Ця любов до старих речей і просторів із пам’яттю допомагає точніше побачити естетику виконавиці. Вайолет явно приваблює не стерильна краса, а середовище, де є шорсткість, недомовленість і напруга. Тому серед її орієнтирів так природно з’являється Девід Лінч, насамперед його стрічка «Твін Пікс: Вогонь, іди зі мною». Під час роботи над альбомом Вайолет не раз згадувала сцени й репліки з фільму, а окремі рядки переходили в пісні як пряма або прихована відсилка.
Саме Лінчу артистка присвятила трек «What’s Heaven Without You», що вийшов у січні 2026 року. Вона писала його разом із ще однією nepo baby, Персією Ньюман, донькою Гері Ньюмана. Атмосферна, трохи моторошна пісня про смуток, любов і втрату нагадує за настроєм саундтрек «Твін Пікс». Цей сингл Вайолет створювала після пожеж у Лос-Анджелесі під враженням від трагедії.
Зазвичай у її піснях не варто шукати лінійну оповідь. Тексти Вайолет частіше складаються з фрагментів, образів і реакцій, фіксуючи стан, а не ведучи слухача за сюжетом.
Трек «595» узагалі почався з речі: вінтажної футболки з рекламою сексу по телефону, яку вона замовила на Etsy. Посилка надійшла, але футболка на кілька місяців зникла в студійному хаосі: Дейв Грол відкрив пакунок, побачив її і сховав у студії. Вайолет згадувала, що обнишпорила весь дім у пошуках цієї футболки. Коли вона знайшлася, стало зрозуміло, що із цього вийде пісня.
«Be Sweet To Me» показовий тим, як саме він збирався. Вайолет не просто записувала дебют, а підбирала під нього своє коло людей. В одному з інтерв’ю вона порівнювала цей процес із побаченнями: важливо не тільки те, як людина грає, а й чи зможеш ти витримати з нею тиждень у туровому автобусі.
До альбому вона залучила номінанта на «Греммі» Ентоні Пола Лопеса, який мікшував матеріал, грав на барабанах і долучався до написання пісень, та його дружину Енджел. Вона записала для платівки бас і гітари. Гітарні партії виконував Салар Раджабнік, колишній гітарний технік Foo Fighters, якого Вайолет називає людиною-енциклопедією щодо інструментів і музики. Альбом записували з кінця 2024 до початку 2025 року в домашній студії Джастіна Рейзіна в Лос-Анджелесі. Раніше Рейзін працював, зокрема, з Кім Гордон із культових Sonic Youth і британською співачкою Charli XCX.
Дейв Грол розповідає, що на майбутній платівці доньки є мрійливі, майже невагомі пісні в дусі The Sundays чи Cocteau Twins, але поруч із ними присутні й значно важчі треки. Для Вайолет таке поєднання звучить цілком природно: її смак від початку тяжів до музики, де ніжність, напруга й шорсткість можуть безконфліктно співіснувати.
Естетика Вайолет легко зчитується в її кліпах. Обидва відео, «THUM» і «595», зняла лос-анджелеська режисерка Ніккі Мілан Г’юстон, яка називає свої роботи маленькими химерними мінімюзиклами. «THUM», знятий на плівку, видається сирим, дивакуватим і трохи моторошним. Натомість «595» — своєрідна ода Девіду Лінчу. Відео тримається на простій, але тривожній сцені в таксі, де пасажири змінюють одне одного.
Батько називає Вайолет найкращою вокалісткою в родині, каже, що хотів би бути її барабанщиком, захоплюється її смаком і тим, як швидко вона записала альбом. Водночас він не продюсував дебютник Вайолет, не домовлявся про контракт і не курував процес. Про угоду з лейблом дізнався вже після підписання, коли донька повідомила про це за вечерею.
У попкультурі вистачає історій про зіркових дітей, але в її випадку важливіше інше: вона не намагається зробити це походження головним змістом своєї музики. Натомість відбирає з нього тільки те, що їй справді потрібне: жіночі голоси альтернативних дев’яностих, похмуре кіно, родинну пам’ять, вінтажні речі, тривожну й чутливу інтонацію.
Питання тепер у тому, чи втримає вона цю крихку, трохи химерну самість, коли потрапить у м’ясорубку великої музичної індустрії. Саме це зрештою і визначить, ким Вайолет Грол стане далі: ще одним упізнаваним прізвищем із хорошим стартом чи авторкою, життєпис якої більше не доведеться пояснювати через згадку про батька.