Від замовних убивств до російського полону: 15 історій загиблих українських журналістів

Серед загиблих — редактори регіональних газет і журналісти-розслідувачі, фотографи, оператори та продюсери. Обставини багатьох смертей досі не з’ясовані: в одних справах засудили виконавців, але не встановили замовників, в інших невідомим залишається навіть точний мотив. Після початку російської агресії до цього списку додалися медійники, які загинули безпосередньо під час зйомок і репортажних поїздок.

До Дня пам’яті українських журналістів згадуємо 16 із них.

Георгій Ґонґадзе

У 2000 році Георгій Ґонґадзе заснував видання «Українська правда», де писав про українську політику, корупцію та зловживання влади. Увечері 16 вересня він вийшов від колеги в Києві й мав повернутися додому, але так і не приїхав. У листопаді в лісі біля Таращі знайшли обезголовлене тіло, а через дев’ять років — фрагменти черепа журналіста.

Слідство встановило, що Ґонґадзе викрали співробітники міліції та вбили в ніч проти 17 вересня. Колишнього керівника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача засудили до довічного ув’язнення, ще трьох колишніх міліціонерів — до 12–13 років. Але замовників одного з найгучніших убивств в історії незалежної України досі не встановили.

Вадим Бойко

Редактора «Молодіжної студії “Гарт”» Вадима Бойка називають одним із перших українських тележурналістів, які працювали з розслідуваннями. Перед смертю, за словами колег, Бойко розслідував долю так званого «золота партії», тобто активів КПРС після її заборони, а також можливу торгівлю військовим майном.

14 лютого 1992 року в його квартирі в київському гуртожитку стався вибух, після якого спалахнула пожежа. Прокуратура пояснювала це несправністю телевізора, однак свідки говорили про підпалені двері, а експертиза встановила, що Бойко помер іще до пожежі. Справу кілька разів відкривали й закривали, але що сталося насправді — так і не з’ясували.

Борис Дерев’янко

Борис Дерев’янко гостро писав про міську політику та розслідував розкрадання Чорноморського морського пароплавства. 1 серпня 1997 року його застрелили дорогою до редакції. Виконавця вбивства засудили до довічного ув’язнення, однак питання про замовників злочину залишилося без остаточної відповіді. У 2011 році одеська міліція навіть оголосила про затримання ймовірного замовника, а згодом спростувала власну заяву.

Ігор Александров

У своїй програмі «Без ретуші» Ігор Александров говорив про організовану злочинність на Донеччині та можливі зв’язки кримінальних угруповань із владою й правоохоронцями. У липні 2001 року на нього напали просто в будівлі слов’янської телекомпанії ТОР і побили бейсбольними битами, а через кілька днів журналіст помер.

Тарас Процюк

Тарас Процюк понад десять років працював оператором Reuters і знімав війни в Боснії, Косові, Чечні та Афганістані. 8 квітня 2003 року він загинув у Багдаді: американський танк вистрілив по готелю Palestine, де працювали міжнародні журналісти.

В’ячеслав Веремій

У ніч проти 19 лютого 2014 року В’ячеслав Веремій повертався з колегою після редакційного завдання на Майдані. У центрі Києва він почав знімати з таксі групу озброєних «тітушок» — найманих провладних нападників. Ті зупинили машину, витягли пасажирів і водія та побили їх, а Веремія смертельно поранили пострілом.

Юрія Крисіна, який організовував групу нападників і брав участь у побитті журналіста, засудили до п’яти років ув’язнення. У 2023 році ДБР завершило розслідування щодо ще трьох підозрюваних, серед яких був Армен Саркісян. У 2025 році він загинув у Москві внаслідок вибуху.

Сергій Ніколаєв

Фотокореспондент «Сегодня» Сергій Ніколаєв працював у гарячих точках — знімав, зокрема, в Ірані, Сомалі та Лівії. 28 лютого 2015 року він фотографував на лінії фронту в Пісках на Донеччині, коли поруч розірвався снаряд. Ніколаєв зазнав тяжких поранень і помер у лікарні.

Павло Шеремет

Павло Шеремет працював в «Українській правді» та вів ефіри на «Радио Вести». Вранці 20 липня 2016 року він їхав на роботу автомобілем, і під машиною спрацювала заздалегідь закладена вибухівка.

У 2019 році правоохоронці назвали трьох підозрюваних у виконанні злочину, але всі вони заперечують причетність. Судовий розгляд у 2024 році тимчасово зупинили через службу двох обвинувачених у війську, а замовників убивства досі не встановили.

Вадим Комаров

4 травня 2019 року на Вадима Комарова напали просто в центрі Черкас. Журналіст, який писав про місцеву корупцію, незаконне будівництво та зловживання посадовців, помер після 46 днів у комі. Слідчі згодом дійшли висновку, що напад був помстою за його роботу, але винних так і не встановили.

Євген Сакун

Оператор телеканалу LIVE Євген Сакун став одним із перших медійників, які загинули після початку повномасштабного вторгнення Росії. 1 березня 2022 року він висвітлював вторгнення, коли війська РФ завдали удару по Київській телевежі. Сакун загинув разом із ще чотирма людьми, які перебували поруч. Ще п’ятеро дістали поранення.

Максим Левін

13 березня 2022 року фотожурналіст Максим Левін поїхав на Київщину знімати наслідки російського наступу — і перестав виходити на зв’язок. За кілька тижнів його тіло знайшли в лісі поблизу села Мощун разом із військовослужбовцем Олексієм Чернишовим, який супроводжував фотографа.

Після розслідування «Репортери без кордонів» заявили, що Левіна та Чернишова, найімовірніше, стратили російські військові після допиту і катувань.

Олександра Кувшинова

Олександра Кувшинова працювала з командою Fox News і допомагала іноземним журналістам висвітлювати перші тижні повномасштабного вторгнення. 14 березня 2022 року автомобіль знімальної групи потрапив під обстріл у Горенці на Київщині — Кувшинова та оператор П’єр Закжевський загинули.

Богдан Бітік

26 квітня 2023 року Богдан Бітік працював із журналістом La Repubblica Коррадо Дзуніно біля Антонівського мосту в Херсоні. Коли росіяни відкрили по них снайперський вогонь, Бітік загинув на місці, а Дзуніно дістав поранення в плече. Обоє були в одязі з позначками «Преса».

Вікторія Рощина

Вікторія Рощина їздила на окуповані території, куди майже не мали доступу незалежні журналісти, — щоб розповідати, як там живуть люди і що відбувається в російській окупації. У серпні 2023 року під час такої поїздки вона зникла, а згодом з’ясувалося, що Росія утримує її в полоні.

Останні свідки бачили Рощину вже в критичному стані: вона була виснажена, ледве трималася на ногах і непритомніла. Вранці 19 вересня 2024 року журналістка не підвелася з ліжка в СІЗО Кізела. Точну причину її смерті досі не встановили, але повернуте Україні тіло мало численні травми та ознаки жорстокого поводження.

Альона Грамова та Євген Кармазін

Воєнна кореспондентка Альона Грамова та оператор Євген Кармазін роками працювали на Донеччині для телеканалу FREEДОМ. 23 жовтня 2025 року вони загинули в Краматорську: російський дрон «Ланцет» ударив по автомобілю знімальної групи, яка працювала в місті.