Утопія техноолігарха: навіщо мільярдери Кремнієвої долини будують незалежні міста

«У світі є всього 193 фірми, і майже неможливо створити нову», — каже інвестор із Кремнієвої долини Патрі Фрідман. Він має на увазі 193 країни, визнані ООН. «Мені не подобаються країни, в яких зараз можна жити, — вони не відповідають моїм цінностям і керівництво ними здійснюється гірше, ніж посереднім бізнесом», — продовжує він.

Фрідман — один із лідерів технолібертаріанського руху, популярного серед мільярдерів Кремнієвої долини. Він вважає, що людям потрібно дозволити самостійно обирати правила й закони, за якими вони хочуть жити, так само вільно, як вони обирають браузер або додаток для замовлення їжі та виклику таксі.

Чартерні міста — це особливі зони всередині наявних країн, що отримали спеціальний правовий статус. Мешканці та бізнеси в таких містах живуть за відмінними від решти країни законами, податковою системою й іншими правилами. У 2009 році цю концепцію популяризував нобелівський лауреат Пол Ромер: він запропонував використовувати такі зони для «імпорту» ефективних інститутів в економіки, що розвиваються. Сьогодні ця ідея переживає друге народження завдяки техноелітам, які вбачають у чартерних містах можливість модернізувати концепцію держави.

Місто очима технолібертаріанців

«Щоб замінити каналізацію, потрібно лізти під землю і замінювати там реальні труби. А закон — це просто домовленість про правила, які діють на певній території, як біт у базі даних або рядок коду», — каже Патрі Фрідман.

Патрі — онук одного з найвпливовіших економістів ХХ століття Мілтона Фрідмана. Фрідман-старший вважається ключовим теоретиком лібертаріанства — економічної філософії, суть якої полягає в максимальній свободі капіталізму, розширенні свобод громадян та мінімізації ролі держави. Ця філософія сформувала світогляд багатьох лідерів Кремнієвої долини, що вірять у капіталізм і вкрай скептичні до держави.

У нульових Патрі Фрідман працював у Google і, натхненний ідеями діда, почав розробляти концепцію незалежних міст. Оскільки вся земля на планеті поділена між країнами, Патрі вирішив, що нейтральні води океану — найкраще місце для заснування плавучих міст, не підпорядкованих юрисдикції жодної з держав.

2008 року лібертаріанська концепція Фрідмана сподобалася техномільярдерові Пітеру Тілю, і він пожертвував $500 000 створеному Фрідманом інституту, присвяченому плавучим містам. Але відвоювання частин океану виявилося занадто дорогою справою, тому на початку 2010-х Фрідман із Тілем перемкнулися на «земні» проєкти й почали обговорювати чартерні міста.

Паралельно з цим у 2010-х почалася криптореволюція, результатом якої стало створення альтернативної державам фінансової системи. Успішність криптопроєктів дала імпульс ідеям, котрі розробляли Тіль і Фрідман: якщо можна успішно створити власну валюту, чому б не створити власне місто або навіть власну країну?

Якщо можна успішно створити власну валюту, чому б не створити власне місто або навіть власну країну?

Криптоспільнота стрімко стала кістяком руху за «вільні» міста. Тісно пов'язаний із Тілем криптобізнесмен Баладжі Шрінівасан у книзі «Мережева держава» називає чартерні міста «мережевими»: він порівнює їх створення із заснуванням стартапів і наводить універсальну схему, за якою це може відбуватися.

Спочатку засновник міста-стартапу обирає ідею, навколо якої хоче побудувати суспільство. Наприклад, відмову від пластику, економічну утопію або просто любов до йоги. Навколо цього принципу в онлайні збирається колектив, який потім починає зустрічатися в реальному житті. З часом такий зв'язок може перетворитися на так звані поп-ап-міста, де люди в тестовому режимі живуть разом по 1–2 місяці, дотримуючись встановлених ними правил. Якщо поп-ап-міста функціонують вправно, то спільнота переходить до створення перманентного міста-стартапу і намагається домовитися про особливий правовий режим із країною-господарем.

Проспера

Чартерне місто Проспера — найвідоміше технолібертаріанське «місто свободи», де живуть 1700 осіб і працюють понад 400 компаній. Започатковане 2017 року на острові Роатан, воно стало першим містом у Гондурасі зі спеціальним правовим та економічним статусом. Його головні спонсори — Тіль, Фрідман і Шрінівасан, а також засновник OpenAI Сем Альтман та один із найвпливовіших техноінвесторів Марк Андріссен.

Головним принципом Проспери став акцент на біотехнологіях, науці про довголіття, свободі в медицині та прискореному впровадженні інновацій. Особливий законодавчий режим дозволяє компаніям у Проспері проводити генну терапію та клінічні випробування в сотні разів дешевше, ніж у США. Ба більше, охочі (як-от апологет безсмертя Браян Джонсон) можуть отримати на острові експериментальні види генної терапії, заборонені в решті світу.

Але Проспера стала не лише доказом можливості реалізувати концепцію мережевих міст, а й уособленням її ключової проблеми — залежності від влади країни-господаря. За попереднього президента Гондурасу Хуана Ернандеса місто отримало особливий статус і законодавчу свободу. Але нова президентка Сіомара Кастро, прийшовши до влади 2022 року, домоглася того, що за два роки суд визнав особливий статус Проспери неконституційним. У відповідь адміністрація Проспери подала позов проти держави на суму $11 мільярдів до міжнародного суду. Розв'язка цього конфлікту стане важливим етапом у розвитку «міст свободи».

Praxis

Попри проблеми з країною-господарем, Проспера викликала хвилю комерційного інтересу в техномільярдерів, пов'язаних із Пітером Тілем, криптоіндустрією та адміністрацією Трампа. За наступний масштабний містобудівний проєкт взялася компанія Praxis, яка зібрала понад $500 млн від тих-таки Тіля, Фрідмана, Альтмана, Андріссена та інших ентузіастів.

Мета Praxis — створення цілої низки чартерних міст, які в компанії називають «зонами акселерації». Засновник Praxis Драйден Браун пропонує будувати міста із законами, спеціально адаптованими до певних видів компаній — наприклад, виробників дронів. Бізнеси отримують можливість прискорити розробку та виробництво, а чиновники в обмін на особливі закони отримують великі інвестиції, що покращують добробут регіону, — ідеальний лібертаріанський win-win.

Бізнеси отримують можливість прискорити розробку та виробництво, а чиновники в обмін на особливі закони отримують великі інвестиції.

Одним із перших проєктів Praxis ще 2019 року було планування чартерного міста в Гренландії — саме тоді, коли президент Трамп уперше заговорив про купівлю острова в Данії. Коли наприкінці 2025 року Трамп вивів ідею купівлі Гренландії на рівень геополітичної кризи, Praxis отримала неабияку частку піару та критики.

Спільні інтереси Praxis і Трампа щодо Гренландії неминуче наводять на думку про те, що чартерні міста — не лише плід технолібертаріанського ідеалізму, а й, потенційно, новий вид американського колоніалізму з прицілом на захоплення територій. Позови заснованої американцями Проспери проти уряду Гондурасу матимуть успіх лише у випадку політичного тиску з боку уряду США. А як ми знаємо на прикладі Гренландії, для чинного президента США комусь погрожувати — що з гори бігти.

Зони Ілона

Іншим великим проєктом Praxis має стати будівництво Атласа — «міста-космопорту, сфокусованого на оборонній індустрії» на території військової бази Ванденберг у Каліфорнії. Особливий законодавчий статус Атласа має «дозволити проводити випробування автономних транспортних засобів, перевірку датчиків дальньої дії та випробування інтегрованих систем "повітря-космос-земля"». Якщо проєкт схвалять в адміністрації Трампа, до нього автоматично увійдуть розташовані в тій місцевості офіси космічних компаній SpaceX Ілона Маска та Blue Origin Джеффа Безоса.

Інвестори чартерних міст надихаються Маском й іноді називають свої проєкти «зонами Ілона», в яких інновації повинні реалізовуватися «із швидкістю фізичних, а не бюрократичних законов». Сам Маск не інвестує в чартерні міста напряму, проте він уже встиг заснувати щось схоже на них. Місто Старбейз почало формуватися 2012 року, коли SpaceX стала скуповувати землю в малонаселеному районі Бока-Чіка на півдні Техасу для приватного полігону запуску та випробування ракет.

У травні 2025 року серед жителів місцевості навколо космодрому (переважно співробітників SpaceX) відбулося голосування, у результаті якого Старбейз офіційно отримав статус міста у складі Техасу. Хоча Старбейз існує менше року, в ньому вже є власна добровільна пожежна служба, і ведеться робота зі створення поліцейського управління. Скоро в Старбейзі з'явиться ще й власний суд.

Основним доходом міста в найближчі роки стане туризм, оскільки спостереження за запусками ракет SpaceX стало популярним атракціоном. Маск називає Старбейз плацдармом на шляху до Марса. А саме освоєння нової планети та будівництво вільних міст на Марсі — мрія технолібертаріанців, у яких поки що не вийшло побудувати нову країну в океані.