Віскі: він чи воно? Як правильно говорити українською

Whisky чи whiskey? У країнах з латинським алфавітом у суперечці про те, як пишеться це слово, має хоч раз взяти участь будь-який неофіт віскі. Заощадимо вам час: тільки в Шотландії законодавчо суворо на етикетках скотчу наказано писати «whisky» і ніяк інакше. Говорячи ж про написання у всіх інших країнах, потрібно починати речення зі слова «зазвичай». Ось так: «Зазвичай у США та Ірландії пишуть whiskey».

Цій темі присвячено сотні статей на сайтах і тредів у соцмережах, та все марно — щороку з'являються нові малограмотні сперечальники й усе повторюється знову.

Але що нам ті іноземні лінгвістичні чвари, коли в нас є своя, суто українська, тема для срачу: «Якого роду “віскі”?». Авжеж, є авторитетна однозначна відповідь на це запитання, та хіба це може стати на заваді добрій суперечці?

Ось ця відповідь: всі словники української мови стверджують, що слово «віскі» середнього роду. Найсучасніше джерело знань про те, що і як пишеться — 20-томний академічний тлумачний словник української мови, який Національна академія наук неквапливо публікує з 2010 року (наразі вийшло 12 томів).

Відкриваємо Том 3 (Відставання — Ґуральня), виданий у 2012 році, і на сторінці 123 після віскарії (рослина родини гвоздикових), віскаші (гризун родини шиншилових) і віскену (лікувальний препарат) знаходимо віскі. Читаємо і дізнаємось, що це не тільки міцний ароматний алкогольний напій, але й невідмінюваний іменник середнього роду.

Віскі в чоловічому роді — це русизм. За якихось сто років слово «віскі» в російській мові взагалі встигло побувати усіх трьох родів. У Купріна та Замятіна воно жіночого роду, у Вертинського — чоловічого, до початку XXI століття словники вважали, що воно середнього роду, й опісля — чоловічого та середнього на вибір. Серед російських поціновувачів віскі вже довго вважають, що середній рід якимось чином принижує статус улюбленого трунку. Звісно, це смішний сексизм, бо приписувати гендер рідині, хай навіть найсмачнішій, — це маячня.

Отож, шановні дрінксеттерівці усіх гендерів, маємо вибір: поважати граматику української мови або ж продовжувати користуватися граматикою російської. Нам здається, що рішення тут може бути тільки одне.