Ром із Сейшелів
Що це взагалі за назва така — «такамака»? Ну, по-перше, такамака — це вічнозелене дерево, що повсюдно росте на Сейшелах. Наукова назва — Калофіллум волокнистолистний. Листя, кору і плоди використовують у традиційній медицині, деревину — для човнів, меблів і як будматеріал. Загалом, корисне дерево.
По-друге, Такамака — назва затоки на південно-західному узбережжі острова Мае, найбільшого із Сейшельських островів. Дистилерія Trois Frères знаходиться на протилежному — східному — узбережжі, і хоча набагато ближче до неї розташовані затоки Рояль і Тартл-бей, для назви бренду вибрали Такамаку, бо звучить кльово та й їзди до «далекої затоки» якихось 40 хвилин. І взагалі, що це за назва для рому — «Рояль»? Навіть на Сейшелах, мабуть, знають, що так називався страшний питний спирт з 1990-х.
Історія Trois Frères почалася лише 21 рік тому. У сім’ї д’Оффе не було спадкових виробників алкоголю (якщо не вважати таким дідуся Рене Мішеля д’Оффе, котрий, як і більшість корінних сейшельців, робив вдома «ром аранже», тобто настоював перший-ліпший дешевий ром на спеціях, корі і ягодах та потім додавав цукор). Тож вчити було нікому, тому тато і син д’Оффе, Робер і Бернар, прочитали кілька книг з домашньої дистиляції, купили в місцевому супермаркеті дріжджі і рафінований цукор та й взялися експериментувати. Перший самогонний апарат теж збирали з того, що було, і навіть якийсь час використовували домашній басейн як холодильник конденсатору.
Через рік до нової сімейної справи підключився Рішар, старший брат Бернара. Д’Оффе висадили на своїй землі маленьку плантацію цукрової тростини, а головне – нарешті з експериментів почало виходити щось варте уваги. Тож в лютому 2002 року дистилерія Trois Frères («Три брати», хоча третій ніде не фігурує) офіційно оголосила про початок виробництва і пред’явила світу свій перший ром — темний.
Про джерела сировини та спиртів для купажу першого і єдиного сейшельського ромового бренду до недавнього часу інформації практично не було. Воно й зрозуміло — не будете ж ви хвалитися тим, що імпортуєте ромові спирти з Маврикію (так було в перші роки, а з 2008 року почали завозити спирти барбадоської дистилерії Foursquare). І цукрової промисловості на Сейшелах немає (за часів колоніалізму тут вирощували спеції, а пізніше держава забороняла висаджувати цукрову тростину, бо треба було збільшувати врожаї овочів і фруктів), тож і мелясу доводиться імпортувати. Є тільки свій сік цукрової тростини, яку для Trois Frères потроху вирощують чотири десятки місцевих фермерів. І ось серед усього цього «імпорту-експорту» маневрують Рішар і Бернар, часто змінюючи рецепти купажу, назви релізів і їх етикетки. Наприклад, ще кілька років тому білий ром Takamaka в оглядах порівнювали з rhum agricole і писали про «характерні ноти свіжої цукрової тростини». Тепер білий ром Takamaka, з новою етикеткою у вигляді сейшельського прапора, роблять з меляси, і в його смаку немає трав’яних нот, за якими впізнається «ром агріколь».
У процесі розвитку змінилася й адреса дистилерії — Trois Frères переїхала на південь острова (тепер до затоки Такамака на авто — всього 25 хвилин). Два роки Рішар бомбардував державні органи Сейшельських Островів петиціями і проханнями здати їм в оренду територію занедбаного маєтку «Ля Плен Сент-Андре», що має статус пам’ятки національного значення, але на реставрацію якого ніколи не було грошей, поки нарешті не отримав дозвіл. Брати зобов’язалися реставрувати те, що ще піддавалося реставрації, а за це отримали маєток в оренду на 50 років. Для їхньої сім’ї це було знаковою подією ще з ось якої причини: «Ля Плен Сент-Андре» був заснований у 1792 році родиною французьких дворян Жоре де Сент-Жоре, а їх сусідами на той час були д’Оффе — французький дворянин П’єр Луї д’Оффе, що перебрався після військової служби в Індії і Маврикії на Сейшели, і його маврикійська дружина Марі Елізабет. Так Рішар і Бернар обзавелися історичною спадщиною, якої не вистачало їхньому юному ромовому бренду.
Тепер на території «Ля Плен Сент-Андре» діють фактично дві дистилерії: «стара» — для перегонки ферментованого соку цукрової тростини, що складається з двох перегінних кубів і мідної колони, і нова, яку запустили в минулому році, – для перегонки ферментованої меляси, вона складається зі сталевої мультиколонної системи, здатної виробляти 200 000 літрів рому на рік.
Після запуску «мелясової» дистилерії оновилася і вся лінійка рому Takamaka. Зараз в ній три серії: серія Seychelles (найдемократичніша), серія St André (купажі власних ромів з меляси і соку цукрової тростини, а також імпортованих ромів, з витримкою в різних бочках на власних складах), і серія Le Clos (роми бочкової міцності).
Поки що до нас дісталися тільки чотири види рому Takamaka серії Seychelles: білий, білий Overproof (69%), темний пряний (білий, змішаний з есенціями місцевих спецій, місцевої папаї та місцевої ванілі) і кокосовий (білий ром, змішаний з екстрактом сейшельських кокосів). Все це — прекрасна база для коктейлів, особливо для хайболів: додайте газований напій у пропорції 1:3 (одна частина рому, просто уточнюємо про всяк випадок), три кубики льоду і вуаля — насолоджуйтесь життям. Втім, Takamaka Dark Spiced на Сейшелах повсюдно п’ють і в чистому вигляді, і з льодом, тож може це сподобається і вам.
Тут, звичайно, можна було б «дати знавця» і пожуритися, що досі немає в Україні серій St André і Le Clos, адже ми ж тут всі — досвідчені цінителі витриманих напоїв і в нас повні серванти гленкернів, але не будемо. Бо досить часто хочеться випити щось смачне, без понтів і навіть, страшно сказати, солодке. Все ж таки прості задоволення — останній притулок для складних натур, як казав Оскар Вайлд. Ось саме для таких випадків і настрою потрібні роми Takamaka серії Seychelle.
