На НВО стартувала «Війна» — драма про протистояння двох адвокатських контор, в успіху якої настільки впевнені, що одразу продовжили її на другий сезон. «Війна» висвітлює юридичні чвари навколо скандального розлучення техмільярдера та голлівудської акторки. Кінокритик Станіслав Тарасенко покопався в їхній брудній білизні й розповідає, чому йому сподобалося.
В IT-мільярдера Моргана Гендерсона (Домінік Вест) щільний графік: удень, будучи засновником популярної соцмережі Zephyr, він працює над оптимізацією алгоритмів, ввечері виступає з палкою промовою про токсичність соцмереж, а вночі спить із невідомою красунею, зраджуючи дружині.
Тут його графік стане ще щільнішим, адже тепер чимало часу Гендерсон приділятиме юристам: красуня виявляється «медовою пасткою», підісланою його дружиною, голлівудською акторкою Карлою Дюваль (Сієнна Міллер). Дюваль давно підозрювала чоловіка в зрадах і хотіла розлучення, але тепер, отримавши фотодоказ, спробує відсудити всі гроші чоловіка.
Може здатися, що (вже майже колишня) сімейна пара — головні герої «Війни», проте це не так. Головні герої — їхня юридична піхота, дві адвокатські контори: «Taylor & Byrne» відстоює інтереси Дюваль, а «Cathcarts & Sons» — Гендерсона.
Подружжя, із благословення адвокатських контор, уже в першому епізоді «Війни» пускається берега — шлюборозлучний процес перетворюється на перегони на випередження. Яка з юридичних контор отримає перевагу в судовій боротьбі? Хто кому першим вручить документи про розлучення? Що про це напишуть ЗМІ? І — найважливіше — на чиєму боці опиниться суспільна думка? Розлучення Гендерсона і Дюваль обіцяє стати найгучнішою подією в британській світській історії — ставки високі, а отже, адвокати подружжя, відкинувши будь-які моральні принципи, спробують перемогти за всяку ціну. Так, адвокатські контори засилають до конкурентів подвійного агента та вдаються до малоетичних методик.
Шлюборозлучний процес у «Війні» перетворюється на перегони на випередження.
Навряд чи шоуранер серіалу Джордж Кей зможе сказати бодай щось нове на тему розлучення — переплюнути «Сцени з подружнього життя» Інгмара Бергмана або хоча б «Війну подружжя Роуз» Денні ДеВіто є нелегким завданням, — проте на розважальній ниві «Війна» тримається більш ніж упевнено. Так, ефект новизни у серіалі відсутній — навіть у сценах, заснованих на реальних подіях (наприклад, сцена отримання Дюваль документів про розлучення натхненна тим, як акторка Олівія Вайлд отримувала документи про опіку над дітьми від чоловіка Джейсона Судейкіса).
«Війна» — трохи двоякий серіал, він намагається досягти балансу між розважальним шоу для масового глядача (чомусь на думку спадає «Секс і місто») та якісним НВО-продуктом із несподіваними поворотами сюжету та кліфгенгерами (на кшталт «Індустрії»). Утім, що нетипово для HBO, «Війна» зроблена за лекалами антології, де кожен сезон присвячений одному юридичному процесу. Сьогодні серіальна антологія досить популярна і переважно відома завдяки шоуранеру-багатоверстатнику Раяну Мерфі, чиї «Американська історія жахів» та «Чудовиська» задали напрям формату. Мерфі показав, що достатньо взяти одну широку тему — в його випадку серійних убивць і чудовиськ — та нанизувати на неї різні сюжети.
«Війна» зроблена за лекалами антології, де кожен сезон присвячений одному юридичному процесу.
«Війна» ж обирає іншу проблему — відсутність взаєморозуміння, нездатність знайти спільну мову, домовитися і вже тим більше визнати свою провину, що й веде людей до зали суду. На HBO так упевнені в успіху серіалу, що продовжили його на другий сезон, будучи переконаними в давно доведеній таблоїдами формулі: коли йдеться про зіркові розлучення, те, що для одних — трагедія, для інших — розвага.
