Протягом шести днів тривають відновлювальні роботи у багатоквартирному будинку на Солом’янці, який постраждав внаслідок масованого ракетного обстрілу 2 січня.
Багато волонтерів, серед іншого, за ініціативи спільнот “Солом’янські котики” та Los Solomas, у перший день приїхали на місце трагедії, аби допомогти постраждалим мешканцям розгрібати завали, шукати документи та вціліле майно, встановлювати тимчасові фанерні вікна.
У перший день для координації охочих допомогти у Telegram з‘явилася група “Мурашник”. На місці розгорнули польову кухню та волонтерський координаційний штаб. На першому поверсі напівзруйнованого будинку відкрилися магазини і салони. А до частини будинку повернули світло та опалення.
Втім, роботи досі тривають зранку до пізнього вечора. Ми поспілкувалися з волонтерами, які працюють у постраждалому будинку.
25 років, волонтерка
Я родом з Волновахи, і основний мій рід діяльності – волонтерство. Коли ти починаєш цим займатися, ти вже не можеш це залишити. Рано чи пізно перед тобою постає вибір – що для тебе важливіше: робота чи допомога.
Тому зараз для мене робота на другому плані, більше для підтримки штанів, так би мовити, і весь мій час нині займає волонтерство.
Все починалося з цивільних. Я збирала гуманітарну допомогу – на мені були організація, координація, пошук коштів на доставку, власне доставка на місце. За весь час я зібрала близько 40 тонн гуманітарної допомоги. Плюс закриваю потреби військових – відкриваю збори, займаюся закупівлями, за два роки збираю вже п’ятий мільйон.
Тут ми розгорнули польову кухню. Я приїхала у перший день увечері, привезла чай у пакетиках та коробку стаканів. Спочатку не було не те що гарячої води, взагалі ніякої. Але швидко все було організовано.
Люди влаштували тут величезну кухню – знайшли газові балони та плити, Ми зараз готуємо на них. Тут варяться супи, макарони, постійно є чай, кава, бутерброди, люди приносять штолени, пироги, солодощі.
Роботи багато, іноді немає коли навіть води попити.
Я як волонтерка вже готова до таких надзвичайних ситуацій, вже знаю, що із собою брати, у мене все зібрано у випадку чого. Не знаю, скільки ще будуть працювати тут комунальні служби, але ми будемо тут до останнього. Ми тут залишаємося довше інших, коли вже розходяться цивільні, ми годуємо поліцію та працівників служб.
громадянин США
Я родом з Цинциннаті, штат Огайо. Вже понад десять років я з деякими перервами буваю в Україні. І після того як почалася війна – я постійно перебуваю тут, тому що чудово розумію, що ваша країна потребує допомоги і відновлення.
Вважаю, що у даний час моє місце тут.
На подібних об’єктах доводиться працювати вже не вперше, я багато їздив у інші області разом з волонтерською організацією Brave to Rebuild. Зокрема, минулого року багато часу ми провели у Херсонській області (демонструє татуювання на руці з написом Kherson – БЖ).
Після жахливого підриву Каховського водосховища дуже багато людей вирушили на допомогу місцевому населенню, працювали на розчищенні території та відновленні об’єктів. Дуже люблю ці місця, а також Київ.
працює у “Великій четвірці” у консалтингу
Тут я опинився за власною ініціативою – 3 січня побачив пост у Los Solomas і приїхав. А так зазвичай протягом року разом з організацією “Сміливі відновлювати” їзжу волонтерити на вихідних – розбираємо завали у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Горенці.
Тут здебільшого фізична робота – люди ходять з дрелями, шуруповертами, нарізають фанеру, щоб зашивати вікна у квартирах. Також виносимо сміття, заносимо вже готову фанеру у квартири, роботи постійно вистачає.
Третій під’їзд у будинку найбільш постраждалий, туди поки нікого не пускають, але частину комунікацій вже відновили.
громадянка Болгарії
Я живу в Україні вже більше року. Коли почалася війна, я вирішила приїхати сюди і намагатися бути корисною, бо була впевнена, що українці потребують допомоги. Тепер я вирішила взагалі тут залишитися і облаштовую своє життя в Україні.
Мені здається, що місія допомагати вашій країні є дуже важливою для всієї Європи, і там повинні це розуміти.
У Болгарії я маю власний бізнес, пов’язаний з програмними розробками, але я можу займатися цим віддалено.
2 січня, коли сталися чергові жахливі ракетні обстріли, на Лівому Березі, де я мешкаю, було дуже голосно. Попри це я приїхала сюди і взялася за роботу. Мені тут комфортно навіть попри ракетний терор, я розумію, що ця ситуація – вона, як “гойдалки”: може бути деякий час спокійно, а потім знову почнеться. Але їхати звідси не планую, бо я обрала власну позицію у житті.
працюють у телекомунікаціях
Ми сьогодні вперше сюди прийшли, а взагалі з Колею познайомилися, коли їздили волонтерити на толоку у Київську область – Гостомель, Горенка, Ірпінь. Працювали у місцях, які були під окупацією. Там досі багато руйнувань і необхідна різноманітна фізична робота. Ось так, компанією долучаємося до волонтерських організацій і їдемо працювати, коли є час, зазвичай на вихідні.
Я вхожу до волонтерської організації Brave to Rebuild, вони скооперувались з Los Solomas і з першого дня приїжджають сюди, активно працюють на різних ділянках.
Ми виносили будівельне сміття з поверхів, речі, які вже непотрібні – тумбочки, холодильники, мішки з речами, які назбирали місцеві мешканці. Гадаю, що необхідно ще мінімум три дні, аби все розчистити тут та просто прибрати сміття.
Я живу у дев’ятому під’їзді цього будинку. Вранці 2 січня я міцно спав, прокинувся від глухого удару. Мене врятувало те, що двері у квартиру були зачинені і нас не дуже сильно заділо. Але вибухова хвиля значно пройшлася навколо. Зокрема, у будинку навпроти, 7-б, є руйнування на верхніх поверхах, багато вікон просто знесло.
Того ж дня я побіг витягати людей з п’ятого та шостого під’їздів, а потім брав участь у розгрібанні завалів.
Найзначніше постраждала та сторона будинку, яка виходить у двір, дуже багато людей, яким надавалася перша допомога. На жаль, серед них є померлі. Думаю, що попереду ще досить кропітка робота, тому що у будинку залишилося багато непридатних до життя поверхів, частина їх, як кажуть, тримається на Божій силі. Хоча світло, опалення і постачання холодної води у будинок вже відновили.
19 років, волонтерка
Я вже рік працюю з ГО “Будуємо Україну разом”, ми їздимо різними регіонами країни, які постраждали від обстрілів та окупації та працюємо у місцевих громадах над відновленням та відбудовою різних об’єктів. Зокрема, відновлювали школу для дітей з обмеженими можливостями у Херсонській області, багато часу минулого року провели там.
Про цей “приліт” дізналася з інтернету, приїхала першого ж дня, роботи тут вистачає. Зокрема, у даний момент допомагаю хлопцям вирізати фанерні вікна, аби потім їх розносити по квартирах.
19 років, студент Інституту міжнародних відносин, репетитор з англійської мови
“Я тут з першого дня. Коли сталося влучання, приїхав сюди по обіді, як тільки дізнався адресу. Спочатку безпосередньо до будинку не пропускали, тому ми працювали у школі через дорогу, яка теж значно постраждала – виносили звідти уламки, сміття, забивали вікна. Також забивали фанерою вікна у будинку 7-б, який знаходиться навпроти і який теж зачепило вибуховою хвилею.
Наступного дня нас вже почали пускати у будинок, ми почали прибирати територію, і там де було безпечно – заходили до під’їздів, прибирали уламки з квартир, забивали вікна у деяких.
Наразі третій під’їзд будинку заблокований, його долю має вирішити комісія, і вона ж має визначити чи можна пускати туди волонтерів, чи лише власників, які могли би забрати свої речі. Загалом роботи тут ще на кілька днів точно, днями прогнозують сильне похолодання, можливо, це ускладнить нам роботу.
Раніше я разом з організацією “Б50” волонтерив у Мощуні, їздив розгрібати там завали. Попри те, що минув вже значний час після російської окупації, туди досі кожних вихідних їздять працювати волонтерські спільноти, і роботи там ще дуже багато”.
22 роки, працює у спортивному магазині, займається волонтерством
“Я тиждень як закінчив навчання, і крім основної роботи ще допомагаю у одному з фондів з FPV та медициною. Тут – з вчорашнього дня (з п'ятниці – БЖ), бо тільки з’явився вихідний, одразу ж приїхав. Фронт роботи – виносити будівельне сміття, прибирати мішки, допомагати власникам квартир з переїздом – переносити їхні речі, тут окремо працюють волонтери на автомобілях, які допомагають розвозити людей та їхні речі.
Якщо казати про мій досвід волонтерства, то до цього я працював у закритих штабах – викладав для молоді основи першої медичної допомоги, потім ми перекваліфікувались на складання дронів.
Фото: Дмитро Ларін, УП, Сергій Гулюк