“Ми рятуємо їх, а вони – нас”: історії людей, які прихистили тварин, що пережили бойові дії

Трилапий Мурчик вижив в зруйнованому селищі Горенка і переїхав до Парижа. Каррі та Ніно знайшли в Ірпені волонтери: тепер вони відходять від пережитого стресу у нових турботливих господарів в Києві. В одному з дворів Гостомеля знайшли Корі з понівеченими лапами. Нині він переїхав у Львів, пережив успішну операцію і вже навіть почав самостійно ходити. А Ненсі з пригодами виїжджала з Києва, аби стати «польською пані».

Зібрали кілька неймовірних історій порятунку і «усиновлення» тварин під час війни.

Волонтерка Марина і коти Кітана та Мурчик з Горенки

Горенка – село в Бучанському районі, яке постраждало від російської агресії чи не найбільше: майже 80% будинків на його території знищено. Саме там знаходився притулок для тварин «Країна чудес», яким опікувалася Марина Іонко.

Вона знаходила, лікувала та дбала про тварин, на долю яких і так випало багато випробувань. Наприклад, Кітану кошеням підібрали на смітнику у дуже важкому стані. Вона боролася за життя, але дивом вижила. Або котик Мурчик: йому через гангрену ампутували одну лапку. Усі вони разом з десятками інших тварин 24 лютого жили в «Країні чудес».

З початком повномасштабного вторгнення ситуація в селищі, де знаходився притулок, поставала все гіршою. Вже 25 лютого було перше влучання зовсім поряд. Зникло світло і тепло, почав зникали зв’язок. Інтенсивність обстрілів була настільки високою, що кожна спроба волонтерів вивезти людей, могла вартувати життя всім.

Однак 2 березня Марина все ж таки вирішала евакуюватися до Києва разом з тваринами: на той момент з нею жило 38 котів і три собаки. Її донька змогла знайти волонтерів: аби врятуватися, треба було дочекатися ранку 4 березня. Вночі 3 березня снаряд влучив в сусідній будинок, зайнялася пожежа.

«Я не ляклива людина, але тоді в мене вперше від страху почали стукати зуби. Я розуміла, що куля, міна, снаряд не спитають мене, чи я розумна і красива, чи була хорошою людиною. Ні, вони просто в будь-який момент можуть мене вбити з усіма моїми тваринами», – згадує Марина.

Під ранок сталося найстрашніше: снаряд влучив в притулок. Від вибухової хвилі вибило двері, тварини розбіглися, і не було можливості відшукати їх всі. З Мариною залишилося лише кілька тварин, що ховалися в спальні під ліжком. Ані Кітани, ані Мурчика серед них не було.

Марина евакуювала до Києва всіх тварин, яких змогла знайти. Їх тимчасово розселили в грумінг-салон. А потім зробила майже неможливе: знайшла людину, яка погодилася повернутися в Горенку, аби відшукати всіх.

«Міни розривалися прямо перед будинком, кожного разу у мене було 10-15 хвилин, щоб зайти в дім і все обшукати, і треба було відразу їхати назад», – згадує Марина.

МурчикТак вона за кілька виїздів знайшла Кітану і загалом перевезла до Києва 29 котів та 3 собаки.

Марина говорить, що постійно думала про тих тварин, яких не змогла знайти: «Дуже хвилювалася за всіх, за Мурчика. Коли стався вибух, він вкусив мене і втік. І я весь час бачила перед собою його налякані очі». Про всяк випадок в останній раз Марина розсипала на всіх поверхах пошкодженого притулку корм: раптом Мурчик та інші тварина ще живі.

А сама разом з Кітаною та іншими котами і собаками вирушила у довгу подорож: Київ – селище в Івано-Франківській області – Ужгород – Будапешт. Було багато випробувань і пригод. Багато людей, які допомагали: волонтери та ветеринари. В Європі майже всі тварини швидко знайшли нові турботливі родини. Наприклад, Кітана стала Кітаною Хоффман. Тепер кішка, яка вижила в Горенці, живе в австрійській родині викладачів.

Але на цьому історія «Країни чудес» не скінчилася: після деокупації Київської області Марина повернулася в селище: дивом ворота до її подвір’я вціліли, перелякані тварини не змогли розбігтися далеко і загубитися назавжди. Навіть трилапий Мурчик знайшовся. Його погодилася усиновити родина кінематографістів з Франції: наразі він готується до того, аби вирушити в Париж.

Гастроентузіастка Аврора Огородник та Корі, врятований пес з Гостомеля

“Це Корі. Повне ім'я – Коріандр. Він продовжуватиме традицію Тім'яна та Розмарина, моїх псів, які прийшли до мене з вулиць. Києва, Івано-Франківська і ось тепер – Гостомеля. На шиї – слід від тугого ошийника. Скоріш за все, він жив на ціпку у одному з дворів Гостомеля…

Його ліва передня лапка спотворена і перекручена, а на лівій задній – слід від уламка або пострілу. Він ніколи не розповість, що з ним сталося – чи то тортури, чи наслідки вибуху, чи, можливо, карколомної втечі. Близько десяти днів він ховався у траві на одній з вулиць, мешканці його жаліли і підгодовували", – розповідає Аврора.

До того, аби врятувати Корі, долучилася ціла низка небайдужих людей: спочатку його перевезли з Гостомеля до клініки у Глевасі, після цього його відправили до Львова: тут його зустріла та «всиновила» Аврора.

Корі прооперували. Пошкоджену лапку довелося ампутувати, однак в цілому, пес одужує і вже навіть спритно бігає, хоча спочатку взагалі відмовлявся ходити.

Аврора додає: «Він дуже любить гуляти, перезнайомився з усіма собаками на районі та їхніми власницями та власниками. Милий, соціалізований, дуже жвавий і терплячий – кожного дня ми з ним їздимо на болючі уколи. Багато хто, коли бачать його, кажуть – бідний пес! Але я відповідаю – та ні, він щасливий і дуже хоче жити!».

Марія та собака Каррі з Ірпеня

5-місячну Каррі вивезли з-під обстрілів в Ірпені волонтери. Вони ж зробили оголення в пабліку @adopt_nosiki, де його побачили майбутні господарі.

Марія згадує: «Я просто випадково знайшла її фото в Instagram і подумала, скільки ця тварина пережила, як їй було страшно. Великих сумнівів, брати чи ні – не було. Найменше, що я можу зробити на цій жахливій війні – це подбати про тварину. Взагалі, мені здається, що кожен зараз має взяти хоча б по одній тварині собі. Разом легше жити. Бо коли ми рятуємо тварин, вони насправді рятують нас».

Марія вирішила відразу ж поїхати до волонтерів та познайомитися з собакою. Тоді транспортна система міста ще не працювала повноцінно, однак це не завадило їхньої зустрічі. Тварина була дуже налякана: весь час сиділа на траві, майже не рухалася, але Марія подивилася їй в очі, і вирішила, що вони будуть друзями.

За тиждень собака, якій дали гастрономічне ім’я Каррі, вирушила в нову родину. Спочатку півдня сиділа на поличці в шафі, шукала «нори», майже не їла кілька днів: давався взнаки стрес, який вона пережила раніше. Однак любов і терпіння зробили свою справу: потроху вона стала виходити на контакт. Тапер дім Марії сповнений любові: в ньому живуть двоє людей, дві кішки та собака Каррі.

Зооволонтерка Альона, кішка Ненсі з кошенятами (Київ)

Кішку Ненсі вагітною забрала з вулиці волонтерка Альона у Києві. Своїх кошенят кішка втратила, однак вона піклувалася про інших кошенят, яких підкинули Альоні.

На початку повномасштабного вторгнення перед зооволонтерами постало багато викликів: пошук корму та ліків для тварин в умовах війни. Альона прийняла рішення про евакуацію. У дуже важких умовах вона вивезла в безпечні місця понад 60 котів та 11 собак.

«Ми їхали у невідомість, без конкретного плану чи підтримки. Але, можливо, маємо янгола охоронця: все вирішувалося по дорозі. До нас звернулися волонтери. У них були підготовлені родини для котиків, і більша частина тоді стала домашніми», – розповідає Альона.

Серед тварин була і Ненсі з врятованими з вулиці кошенятами. Зараз всі вони знайшли нові родини. Зокрема, кішка Ненсі тепер живе у Польщі.

Михайло та Ніно, хаскі з Ірпеня

Михайло – менеджер з Києва. До війни у нього вже було дві шиншили та кіт сфінкс, і вони з родиною не думали про нових тварин. Але після деокупації Київської області їм на очі все частіше потрапляли фото різних покинутих котів і собак. Так вони побачили пост про врятовану хаскі та вирішили «просто познайомитися».

Михайло згадує: «Ми приїхали в клініку, куди собаку привезли волонтери. Подивилися в блакитні очі цієї хаскі і відразу ж зрозуміли, що у нас тепер є новий член родини. У нас і раніше було бажання якось допомогти покинутим на війні тваринам, але в ту мить вже не залишилося сумнівів».

Хаскі назвали Ніно. Зараз вона та її нові господарі багато займаються з кінологом, аби краще порозумітися і щасливо жити всім разом.

Фото: соцмережі героїв