Київська відеографка Іванна Яковина у студентські роки щодня носила різнокольоровий одяг, багато експериментувала зі стилем, дикими фріковими вбраннями і мала тонни одягу.

Потім все кардинально змінилося — тепер у її базовому гардеробі лише десяток речей. І всі вони чорного та білого кольору.

Нам Іванна розповіла про обидва етапи своїх стосунків з речами, їх переосмислення, стиль та функціональність одягу і те, чи не набридає їй чорний колір.

Кольорові речі

На перших курсах університету я багато експериментувала з одягом. Кожного дня носила речі в інакшому кольорі.

Одного дня я була салатовою, наступного — жовтою, і так далі. Чорний теж носила, але не часто.

Одяг купувала переважно на секондах. У мене була подружка, з якою ми штурмували секонди і разом експериментували з вбранням. Нам це було в кайф.

Тоді ми носили одяг, який я зараз не дозволила б собі. Наприклад, сірий прозорий дощовик поверх тонкої майки (при тому, що ніякого дощу не було). Це вже згодом він став модним, але не тоді. Носили різнокольорові сукні, незрозумілі шльопки-туфлі на підборах. А нещодавно я знайшла фоточку 2011-го року, де я вся в клітинку: шорти, сорочка, кольорові чоботи. Якийсь жах!

Хіпстерство

В 2011 році виходив один журнал про моду та тусівки top10, його власник влаштовував фестиваль I LOVE KIEV.

Навколо цього журналу та фестивалю виникла тусівка, яка перезнайомила всю прогресивну молодь столиці — з неї і почалося хіпстерство в Києві.

А саме слово "хіпстер" з’явилося штучно. Організаторам було важливо якось об’єднати свою аудиторію. Серед неї були модники, були типу рокери і меломани — все це треба було назвати одним словом. Тому почали використовувати слово "хіпстери".

Я там тусила також — фотографувала заходи, підходила у своєму дивному вбранні до людей і знайомилася. Тоді в Києві взагалі було всього 2-3 тусовки, за вечір можна було обійти всі. А зараз нереально побувати навіть на половині.

Перехід на ч/б

Зміни почалися у 2013-му, коли я була на третьому курсі і потрапила на київську резиденцію для молодих художників. Там було багато спікерів з різних сфер, багато лекцій, після яких я загалом багато чого переосмислювала: речі, вчинки, життя і, так, одяг. Тоді я все ще продовжувала ходити у своєму дикому вбранні, але в гардеробі поступово з’являвся чорний колір.

Я все менше і менше спілкуватися з тією дівчиною, з якою ми експериментували. Колись ми гнали як могли, але з часом почали повторювати одна одну.

В якийсь момент я почала усвідомлювати, що насправді мені подобається спрощення. Але я дійшла до цього поступово. Спершу я натрапила на фільм Notebook on Cities and Clothes. Це стрічка Віма Вендерса про японського модельєра Йодзі Ямамото, шикарне кіно про стосунки з одягом. Саме цей фільм став однією з причин переусвідомлення речей.

Потім я відкрила для себе мінімалізм. Захотілося прикрутити шум навколо себе. Вирішила спростити все, що можна, відповідно, і свій одяг. Обрала чорний колір не тому, що це "стільно-модно-молодьожно", а тому що це практично.

Якось я купила собі класну нову зимову куртку — і всі інші куртки опинилися в коробках. Виявилося, що дуже класно ходити в нормальній, якісній куртці, а не міняти щодня секондові.

Одна нова річ замінила величезний пакет хламу.

Пізніше я зрозуміла, що краще купити одну футболку за ціною десяти базових, якщо вона прослужить мені кілька років.

Тоді ж я почала використовувати велосипед як основний транспортний засіб. Це теж спонукає до мінімалізму в одязі, а не декоративного вбрання.

Згодом почалися тривалі відрядження та експедиції Україною, під час яких ми знімали різні регіони країни. Життя у дорозі теж мотивувало спростити гардероб — у мене в валізах була купа техніки, а не одягу.

Мінімалізм — це водночас ціль і проблема. Я увесь час до нього йду, але ніяк остаточно не досягну. Зараз мені знову хочеться здихатися більшості свого одягу, а всі наступні покупки зробити більш технічними і функціональними, а не декоративними. Гарні матеріали та функціональний одяг — це круто.

До речі, є кльова американська документалка про мінімалізм Minimalism: A Documentary About the Important Things, і в неї чудовий слоган — Imagine life with less.

Базовий гардероб

Я розробила собі базовий гардероб з чорних і білих речей. Будь-яка річ автоматично припасовується до іншої. Можна комбінувати їх як завгодно.

Зрідка купую чорні або білі речі з кольоровими принтами, на один-два кольори.

Зараз я постійно використовую три футболки, чотири майки, три кенгурушки, одні джинси і одну бігову форму.

Тепер у мене більше брендового одягу, ніж із секонду. Співвідношення десь 80 на 20, хоча раніше було навпаки.

Намагаюся купувати одяг та косметику українських брендів. Всі базові речі у моєму гардеробі — українські. Подобаються наші бренди Finch, CONTROL, Syndicate, Sammy Icon та SHWEYKA. Зі світового мас-маркету люблю COS та & Other Stories.

Старі речі

Старі речі я зберігала роками. І лише нещодавно почала їх позбуватися. Віддаю, викидаю. Нещодавно передала в "Ласку[благодійний магазин — БЖ] кілька рюкзаків речей, щось відвезла в сімейний будинок у Коломию.

Була ще купа якогось дикого взуття з секондів, яке я взувала по кілька разів і більше не носила.

У мене навіть була ідея увесь той одяг перефоткати. Так би мовити, задокументувати весь хлам. Але я так цього і не зробила.

Одяг і стиль

Я не дивлюся на одяг як на колір. Натомість бачу пошив, тканину, фактуру, функціональність.

Що таке стиль? З професійної точки зору — це візуальна культура, цілісна картинка та добре витримана лінія. Якщо ж говорити саме про одяг, то стиль — це щоденний власний вибір.

Мій стиль — це накопичена послідовність рішень, яка зараз вже оформлена в цілісну картинку.

Коли я лиш починала носити більше чорного та білого, не уявляла, що згодом увесь мій гардероб стане чорно-білим. Спершу чорні джинси, потім біла сорочка, потім чорна футболка — і ось я розумію, що увесь гардероб став іншим.

Щоразу, коли заходжу в магазин, я можу обрати інший колір, але мені не хочеться. Правда, якось купила африканське коричневе плаття, просто через те, що воно було дуже красивим. Але тепер його все одно нікуди вдягнути.

Бути стильним — це бути органічним. Чувак може бути в дивному одязі, але виглядатиме органічно, і тоді усі скажуть: так, блін, це стильно. А можна скопіювати якийсь образ із модних картинок — одягти дорогі кроси, дизайнерський одяг, але виглядати по-клоунськи і приторно.

Фото: Валерія Ландар