Хан Юуан: Історія китайського кафе, яке вже 19 років працює в гуртожитку НАУ

Є заклади, що працюють, як машина часу. Коли приходиш, отримуєш там точно таку ж страву, яку подавали 5, 10, 15 років тому. Тобі виносять величезну тарілку з куркою гун бао, чи неймовірно гостру свинину, а в голові виринають спогади.

Читайте також: Історія одного з перших індійських ресторанів Києва “Гімалаї”, який працює з 1997 року

Кафе "Хан Юуан", яке вже 19 років працює в одному з гуртожитків Національного авіаційного університету, діє саме так. Це ціла "фабрика спогадів".

Щоб розповісти більше про нього, ми зустрілися з пані Мариною, директоркою кафе.
А ще поспілкувалися з колишніми студентами НАУ та постійними гостями закладу: вони охоче ділилися історіями про знакове для себе місце.

Про створення кафе

Все почалося 19 років рому: кафе відкрили 18 січня у 2005-го. Двоє студентів з Китаю, які навчалися в НАУ, взяли в оренду їдальню на території гуртожитку для іноземців. До речі, назва "Хан Юуан" так і перекладається: "Авіаційний університет".

Спочатку хлопці просто готували для своїх друзів, але замовлень ставало все більше: так в кафе з’явилися перші офіціанти. Назви страв писали просто крейдою на табличці, видруковане меню з’явилося згодом.

Після завершення навчання один з партнерів повернувся до Китаю, а інший, пан Дун Пін, вирішив залишатися в Україні. Кафе не зачинили, а навпаки почали активно розвивати. Зокрема, запросили кухаря з Китаю, який розробив ширше меню. Дотепер тут суворо дотримуються цих рецептур та технологій.

Ще за декілька років зробили окремий вхід. До цього кафе працювало без вивіски, а щоб потрапити всередину, треба було пройти цілий квест: переконати консьєржа при вході в гуртожиток, що ти йдеш саме в заклад та залишити паспорт або студентський квиток.

Тепер кафе легко побачити з вулиці. Навіть більше: декілька років тому всередині зробили косметичний ремонт, хоча вайб місця це суттєво не змінило.

Про роботу під час повномасштабної війни

24 лютого 2022 року заклад став на паузу.

Пані Марина згадує: "24 лютого ми не вийшли на роботу, але зібралися зі співробітниками вже за декілька днів, щоб роздати продукти. Багато всього віддали студмістечку, тим паче в ньому залишалися студенти, які не змогли виїхати додому. Потім були на паузі, але вже наприкінці квітня команда сама почала наполягати на тому, щоб ми знову відкрили двері. З 4 травня ми знову почали працювати".

Зараз в команді переважно працюють українці, однак вони дотримуються розробленої технології приготування китайських страв, тож смак та якість не змінилися.

Змінилися гості. Іноземців та студентів, які живуть в кампусі, стало набагато менше. Тож основна аудиторія закладу – це колишні студенти, які приходять сюди та приводять друзів:

Марина розповідає: "Колись у нас щодня було дуже багато іноземців, не тільки китайців. Це була хлопці й дівчата з усіх країн світу, всі зі своїми вподобаннями. Наприклад, франкомовні студенти з країн Африки дуже любили найгостріші страви. Пам’ятаю, якось у нас така компанія святкувала парубочий вечір. Один з хлопців вже був з маленькою донькою. І вона розмовляла українською! Мене це так приємно вразило тоді.

Зараз студмістечно майже порожнє. Залишилися лише ті студенти, які працюють.

А нашими основними гостями стали люди, які навчалися в НАУ колись. Вони дорослішають, одружуються, потім приходять до нас зі своїми дітьми.

Певно, 70% гостей ми знаємо по іменах. І це те, що дозволяє там триматися з року в рік, попри те, що у нас немає яскравих вивісок, і ми знаходимося в тихому дворику на Ніжинський.

Люди пам’ятають смак страв і повертаються за ним. Тільки от нещодавно була в гостях родина з Харкова: приїхали на декілька днів у Київ, і в першу чергу прийшли до нас, за спогадами".

Про меню

В меню – різноманітні страви китайської кухні. Наприклад, тільки коропа готують 4 різними способами: під гостро-соєвим соусом (ган-шао), під кисло-солодким соусом (тан-цу), під класичним соєвим соусом (хон-шао) та у вигляді коралу (шан-ху). Звісно, дуже багато страв з м’яса: зокрема, великі порції свинини або яловичини на розпеченому залізі. А ще салат з бамбуком, "самовар" з баранячих тельбухів, 12 видів гарячих страв з курки (від гун-бао з арахісом та овочами в гострому соусі до смаженого філе у солодко-лимонному соусі), безліч страв з тофу та смажені ананаси в сиропі.

"Безумовно, найпопулярніша страва – це курка в кисло-солодкому соусі. Різноманітні "самовари": страви, які виносять на спиртовому пальнику, короп шан-ху у вигляді корала", - розповідає Марина.

Спогади про "ХАН-ЮУАН"

Всеволод Севастьянов:

“Серед студентів НАУ всі цей заклад називали "китайка". В кожного були свої вподобання. Наприклад, курка в кисло-солодкому соусі, якийсь мега-гострий соус і ще пару страв, але вже не згадаю назв. Місце, куди треба було 100% йти, бронювати місце і лишати студентський у консьєржки, коли приходила стипендія і треба було це відсвяткувати”.

Євген Духнін:

“Серед непримітних будівель та студентської метушні гуртожитку Національного авіаційного університету ховається справжній кулінарний скарб, який змушує переосмислити усі стереотипи про їжу. Цей ресторан китайської кухні – не лише місце зустрічі голодних студентів, але й куточок справжньої Китайської культури та гастрономії.

Відвідування цього місця – це наче коротка подорож до серця Китаю. Смажені креветки занурюють вас у море смаків, а щупальці кальмара ніжно пестять палітру ваших смакових рецепторів. Гострі баклажани та курка в кисло-солодкому соусі – це дивовижна можливість дослідити глибину китайської кулінарної майстерності, де кожен шматочок розповідає свою історію.

Атмосфера тут далека від традиційного ресторанного шику, але саме це і робить місце унікальним. Це не про лакшері-досвід, а про автентичність та справжній смак”.

Юрій Ковріженко:

“Саме там, я, ще коли був студентом другого курсу, років у 18, познайомився з китайською їжею. Памʼятаю, що було дуже гостро і смачно. І умивальник заслуговував окремого коментаря. Гарні часи були”.

Євген Чистяков:

“Перший досвід китайської їжі. Років 10 тому в сусідній будівлі у мене був офіс. Вперше зайшов туди на вечерю і після цього кожного тижня шукав привід щось там замовити. Дуже знакове місце”.

Марія Кравченко:

“Коли я була студенткою першокурсницею, один хлопець запросив мене на побачення. «Це буде дуже особливе "топове" місце, де тобі точно сподобається», — казав він. Він був впевнений в цьому, адже знав: я люблю курку в кисло-солодкому соусі, а він — студент НАУ — точно знає найкраще місце в Києві для неї.

Перед побаченням я дуже хвилювалася, бо перед тим, як погодитися на це, не сказала: я не вміла їсти паличками.
Нервуватися ще дужче змушувала ще й офіціантка, яка приймала замовлення. Вона була не дуже привітною і, здається, з першого погляду визначила, що я не вмію їсти паличками. Її вʼїдливий коментар «Я знала, що тобі знадобиться виделка» я не забуду ще довго, як і довгий страх їсти паличками на людях.

Другого побачення з цим хлопцем так і не було. Але я назавжди запамʼятала смак тієї курки. Бо це була, певно, одна із найсмачніших страв в такому стилі, які я коли-небудь їла.”.

Юлія Сергеєва:

“Перший раз мене туди привела моя подруга з Миколаєва, яка тоді навчалась в Києві. Потім вже я туди водила маму та друзів, які про це місце не знали:) Це був мій перший досвід з китайською їжею. Як зараз пам’ятаю, їли курку кунг пао, і мене вразив факт смажених огірків і арахісу тоді.

Зараз живу в США і досі у половині випадків замовляю курку кунг пао в китайських їдальнях”.

Юлія Антонова:

“Я памʼятаю, що вперше там спробувала дійсно гарячі страви. Тобто такі, що ще шкварчали, коли тобі їх приносили на стіл. Там, здається, в меню були дуже кумедні назви. І така от страва, що аж шкварчить, називалася "самовар".

Марія Банько:

“Це був мій перший гастрономічний досвід в Києві за межами їдальні в НАУ. Мене туди привели друзі з Еквадору, з якими ми жили в одному гуртожитку. Звісно, я не могла спочатку впоратися з паличками, але мені допомогли розібратися з навчальними. Я нервувала та не розуміла, навіщо “їсти сало з варенням” (це так я назвала свинину в кисло-солодкому соусі з ананасом). Мені було дивно і я була певна, що не повернуся. Але вже за три дні я знову їла там щось надзвичайно гостре. Клялася, що якщо не помру, більше не буду їсти цю гостру китайську їжу ніколи. Але вже за тиждень знову була там з купою одногрупників. І так знову і знову протягом всього навчання.

Я закінчила університет 12 років тому і живу в зовсім іншій частині Києва, але час від часу повертаюся на Ніжинську в Хан Юуан за смаками юності”.

Ціни: курка гун-бао – 290 гривень, смажене філе курки з ананасом в кисло-солодкому соусі – 290 гривень, філе качки під солодко-соєвим соусом – 320 гривень, китайський суп з яйцем – 150 гривень, яловичина та смажений тофу в гострому соусі – 310 гривень, салат з бамбуком – 310 гривень, смажений ананас – 200 гривень.
Адреса: Ніжинська, 12
Режим роботи: 12:00 – 21:30, вівторок – вихідний.

Працює з 1992 року: Історія «Везувіо» – першої піцерії в Києві

Марія Банько 22 березня 2023

Фото: Дзвінка Пінчук